19.Письмові й археологічні джерела про гуннів.

Йордан автор праці «De origine actibusque Getarum» («Про походження та історію ґотів»; вживається також скорочена форма назви — «Getica»). Це одне з основних джерел з історії ґотів, племен Північного Причорномор’я, та всієї епохи Великого переселення народів. Твір є скороченим викладом праці «Історія ґотів» Кассіодора (не зберігся), зробленим ще за життя Кассіодора, але містить також відомості, які Йордан описав як безпосередній свідок подій. Крім того, Йордан використовував народний епос ґотів. Праця Йордана описує історію ґотів від їхнього переселення зі Скандинавії аж до війни остґотів із Візантією («Getica» була закінчена 551 р. й доведена до цього часу). Містить короткі, але цінні відомості про місця розселення та етнічну єдність слов’ян, відзначається важлива роль слов’ян в історії Візантії. Є також відомості про інші племена в оточенні ґотів. В політичному плані твір Йордана віддзеркалює позицію тих верств остґотського вельможного панства, що прагнули до злагоди з Візантією, бодай ціною підпорядкування їй ґотів.

20. Політична історія гуннів.

Коло 370 p. гуни знищили аланів, що сидїли коло Меотиди і на лівім боці Дону, силу їх вирізали, інших прилучили до себе і зі збільшеними силами кинулись на Остґотів. Перехід Дніпра гунами на чолі з вождем Баламбером і знищення готської держави Ґерманаріха більшість істориків відносить до 375 р. Частина готів під час війни загинула, частина визнала зверхність гунів, а частина (вестготи-візіготи-тервінги) знайшла притулок у межах Римської імперії на правому березі Дунаю.

Як значна політична сила гуни відомі у Європі від 377 р., коли закріпилися на території сучасної Угорщини й встановили верховенство над остготами й іншими місцевими племенами. Деякі дослідники вважають, що гуни («союзники») і анти («представники Антського союзу») — слова-синоніми, різні назви того ж самого поняття.

Під керівництвом Аттіли вони напали на Візантійську імперію, вторглись у Галлію і загрожували Риму.

Битва на Каталаунських полях

Однією з найвідоміших подій історії гунів та пізнього періоду існування Римської імперії була битва на Каталаунських полях. Не існує однозначного трактування результатів цієї битви. Частина дослідників вважає, що перемога була за гунами та залежними від них племенами (в тому числі остготами, аланами та іншими), інша — за римлянами та їхніми союзниками (в основному, вестготами). Перші з них доводять, що після перемоги гунів на Каталаунських полях, римляни та їхні союзники вночі з другого на третій день втекли з поля битви у невідомому напрямку, залишивши Італію без військового прикриття, що дало можливість гунам через три місяці опісля захопити північну частину країни.

Важливим доказом того, що Аттіла не втратив військових сил та не зазнав поразки свідчить і те, що йому вдалось через рік, навесні 452, зібравши нове військо, напасти на Італію. Він захопив Аквілею,Конкордію, Альтінум, Патавіум (сучасна Падуя), розграбував Медіолан (сучасний Мілан) і Тіцинум (сучасна Павія); перед ним відкрили ворота Віцетія (сучасна Віченца), Верона, Бріксия (сучаснаБрешія) і Бергамум (сучасний Бергамо). Проте після зустрічі з римським єпископом Левом I на березі річки Мінций (сучасна Мінчо) Аттіла відмовився від планів походу на Рим, задовольнившись обіцянкою щорічної дані. Лише смерть Аттіли 453 року зупинила його грандіозні плани.

Поразкою Західноримської імперії відразу ж скористалася Східноримська — восени цього ж року був скликаний Халкідонський вселенський церковний собор (хоча попередній був лише 449 року вЕфесі), який визнав за Константинопольським патріархом першість у християнських церквах. А через 25 років Західноримська імперія тихо сконала.

Друга частина істориків відстоюють думку, згідно з якою гуни відступили, а отже, програли цю битву. Проте римляни зазнали таких значних втрат, що теж змушені були відступити. На підтвердження цієї теорії виступає і той факт, що Аецій, полководець, який стояв на чолі римського війська в тій знаменній битві, був удостоєний тріумфу після повернення у столицю.

Після смерті Аттіли в 453 р. влада гунів зменшилася через повстання підлеглих ним народів.