Техніка та технологія досліджень.

1. Гідродинамічні методи дослідження.

2. Гідродинамічні дослідження свердловин і пластів на неусталених режимах.

3. Гідродинамічні дослідження свердловин і пластів на усталених режимах.

Гідродинамічні методи дослідження

Суть цих методів полягає у вимірюванні дебітів і вибійних тисків (або їх зміни в часі). У цьому разі на відміну від лабораторних і промислово-геофізичних досліджень вивченням охоплюється зона дренування великих розмірів, а не точки чи локальні області привибійних зон.

Безпосередньо за даними цих методів можна визначити коефіцієнт продуктивності (приймальносгі) свердловини К₀, коефіцієнт гідропро-відності пласта , пластовий тиск, коефіцієнт п'єзопровідності пласта , комплексний параметр ( - зведений радіус свердловини), а в поєднанні з лабораторними і геофізичними дослідженнями - коефіцієнт проникності пласта і зведений радіус свердловини коефіцієнт досконалості свердловини, скін-ефект.

Гідродинамічні методи дослідження поділяються на дослідження на усталених режимах фільтрації (метод усталених відборів або пробних відбирань) і на неусталених режимах (метод відновлення вибійного тиску і метод гідропрослуховування).

Ці дослідження виконують служби нафтовидобувних підприємств.

Для проведення досліджень свердловин і вимірювань складають тан-графік. Рекомендована періодичність здійснення досліджень і вимірювань по кожній свердловині допомагає виявити всі зміни умов роботи покладу та свердловин і в основному передбачає:

один раз на два роки - проводити гідродинамічні дослідження;

кожного року - визначати профіль припливів та інтервали обводнення;

один раз на півріччя - вимірювати пластовий тиск і пластову температуру, визначати інтервали поглинання, положення ВНК та ГНК у спостережних свердловинах;

кожного кварталу - вимірювати вибійний тиск

кожного місяця - вимірювати газовий фактор

один раз на 1 ...2 тижні - вимірювати газовий фактор дебіти, приймальності, обводненість продукції.

Технологія і техніка гідродинамічних досліджень і вимірювань

Спосіб експлуатації свердловини накладає технічні обмеження на технологію здійснення гідродинамічних досліджень. Особливості, пов'язані з технологією досліджень і методикою оброблень результатів, розглянемо в наступних розділах.

Свердловинні прилади для глибинних вимірювань поділяють на автономні (з місцевою реєстрацією) і дистанційні. Місцева реєстрація здійснюється дряпаючим пером на діаграмному бланку, який пере­міщується за допомогою годинникового приводу. У разі використання дистанційних приладів здійснюється передавання сигналу через ванта-жоносійний електричний кабель і реєстрація показів наземною апаратурою.

Обробляють такі записи на діаграмному бланку з допомогою різних пристосувань для лінійних вимірювань: мікроскопів, компараторів (переважно польових компараторів типу К-7 з чотири або десятикратним збільшенням) і відлікових столиків.

Опускання приладів у працюючі свердловини з надлишковим тиском на гирлі здійснюють з використанням лубрикаторів, які встановлюють на фонтанних арматурах.

Лубрикатор - це труба, що має на одному кінці фланець, а на другому - сальник для ущільнення дроту або кабеля, на якому опускається прилад у свердловину.

Автономні прилади опускають на дроті діаметром 1,6...2,2 мм, використовуючи глибинні лебідки чи спеціальні устатковання для дослідження свердловин, а дистанційні прилади - на кабелі за допомогою автоматичної дослідницької станції, в якій, окрім каротажної лебідки, є наземна вимірювальна апаратура.

Глибина опускання приладів контролюється за показами механічного лічильника або електричного лічильника глибин.

У високодебітних свердловинах до глибинного приладу підвішують вантажну штангу, щоб за рахунок збільшення ваги забезпечити стабільне, без підкидувань, опускання приладу у висхідному потоці флюїдів.

Для недопущення аварійних ситуацій, пов'язаних з пошкодженням броні кабеля або з утворенням петель на дроті, застосовують спеціальне обладнання, що встановлюється між лубрикатором і фонтанною арматурою.

Прямі вимірювання тиску здійснюють свердловинними мано­метрами: а) геліксними (автономними типу МСУ, МГН-2, МГТ-1, дистанційними типу МГН-5); б) пружинно-поршневими (авто­номними типу МГН-1, МПМ-4 і дистанційними типу МГД-36); в) дифманометрами (прямої дії ДГМ-4М і компенсаційними "Онега-1", "Ладога-1"). Діаметр їх корпусу 25...36 мм, верхні межі зміни абсолютного тиску - до 100 МПа, найбільший робочий тиск дифманометрів становить 40 МПа, область робочих температур від -10 до + 400 °С.

ля вимірювання дебітів (витрат) рідини використовують дистанційні дебітоміри (типу РГД-2М, "Кобра-ЗбР", ДГД-6Б, ДГД-8) і витратоміри (типу РГД-3, РГД-4, РГД-5). Діаметр корпусів дебітомірів 26...42 мм, межі вимірювання 5...200 м³/добу, робочий тиск і температура 20...35 МПа та 70...100 °С.

Аналогічно для витратомірів відповідно: 42...110 мм, 20...3000 м /добу, 50 МПа, 120 °С. У дебітомірах використовують пакери парасолькового і ліхтарного типів, які розкриваються за допомогою двигунів, а також абсолютні пакери - їх розкривають, використовуючи насоси. Витратоміри, як правило, є безпакерними. Витратомір "Терек-3" із парасольковим безприводним пакером застосовується для вимірювання витрати гарячої води. Термокондуктивні свердловинні витратоміри (типу СТД-2, СТД-4, СТД-16) застосовуються як індикатори руху рідини, особливо в діапазоні малих швидкостей. Діаметри їх - 16...36 мм, чутливість - 0,5 м /добу. Ними можна також вимірювати температуру до 80 °С.

В останній час широко використовуються комплексні припади: свердловинні витратоміри-вологоміри ВРГД-36, "Кобра-ЗбРВ", дистанційний прилад ДРМТ-3 (для вимірювання тиску до 60 МПа і температури до 180 °С у фонтанних і насосних свердловинах),

комплексна апаратура "Потік-5" (для вимірювання тиску до 25 МПа,

з температури до 100 °С, витрати 6...60 або 15...150 м /добу і вологості рідини до 100%; діаметр корпусу 40 мм; є локатор суцільності, що забезпечує точне прив'язування даних до розрізу свердловини).