Критерії доцільності застосування методів підвищення нафтовіддачі

Критеріями доцільності застосування методів підвищення нафтовіддачі є сукупність геолого-фізичних, фізико-хімічних, технологічних, економічних та інших умов, що визнача­ють придатність об'єктів для одержання найкращих результатів від впровадження методу. Звичайно виділяються загальні та індивідуальні критерії.

Загальні вимоги.

1. Нафтові поклади повинні розбурюватись самостійними сітками свердловин.

2. Найбільший ефект досягається при застосуванні методу на ранній стадії розробки.

3. Застосування нових методів передбачає внутрішньоконтурні варіанти дії на пласти.

Індивідуальні вимоги. Нестаціонарне заводнення (циклічна дія і зміна на­прямків фільтраційних потоків) рекомендується для всіх покладів, де здійснюється звичай­не заводнення. Зі збільшенням в'язкості та неоднорідності пласта при умові гідродинамічного зв'язку ефективність процесу збільшується. Процес більш ефективний у гідрофільних колекторах з жорсткими системами розробки в поєднанні з підвищенням тис­ку нагнітання.

Основними факторами, що визначають ефективність застосування ПАР типу АФ₉_₁₂ (ОП-10, превоцел) є тип і властивості колекторів, фізико-хімічні властивості нафти і ПАР, стадія розробки, система розміщення і кількості свердловин і т.п. Факторами, що сприяють ефективності застосування ПАР, є низька в'язкість нафти (не перевищує 15 мПас), відносно низька адсорбція (кварцовий пісковик), низький міжфазний натяг на фронті розчин - нафта, більш висока неоднорідність пласта. Збільшення водонасиченості пласта (пізня стадія розробки або водонафтова зона) і збільшення температури вище точки помутніння ПАР - це фактори, що переважно знижують ефективність процесу.

Факторами, що сприяють застосуванню полімерів із метою збільшення наф­товіддачі, є підвищена в'язкість нафт (10-200 мПас), значна різниця у проникності пластів у розрізі, незначна товщина пластів. Негативно впливають на ефективність застосування полімерних розчинів наявність у водах солей лужно-земельних елементів, висока темпера­тура пластів (понад 80 — 90°С) і їх велика товщина.

Критеріями, що сприяють високій ефективності застосування лугів у процесах підвищення нафтовіддачі, є значний вміст у нафті органічних кислот (компонентів кислот­ного характеру), відносно висока проникність колектора (0,03 мкм² і вище). Факторами, що негативно впливають на процес, є наявність газової шапки, низькі значення залишкової нафтонасиченосгі (менше 40%), вміст у воді солей жорсткості понад 4 моль/л, мінералізація води більше 20 %.

Стадія розробки нафтового покладу відіграє роль тільки у разі незначної активності нафти. Не впливає на процес товщина пластів, а неоднорідність може позначатись двояко -залежно від того, чи луг (або продукти його взаємодії) приводить до вирівнювання профілів.

Прогнозування коефіцієнта кінцевої газовіддачі за промисловими даними.

На стадії проектування його визначають за формулою .

У зв’язку з тим, що значення коефіцієнта кінцевої газовіддачі в основному визначається особливостями геологічної будови і розробки конкретного родовища, його надалі уточнюють за промисловими даними. Для цього запропоновано використовувати криву середньої продуктивності та криву зміни в часі різних відборів газу побудовану в напівлогарифмічній системі координат (метод прямої лінії).

Слід зазначити, що для невеликих за запасами газу родовищ економічно рентабельна мета відбору газу може досягти 2% від початкових запасів.

Аналіз промислових даних свідчить, що крива середньої продуктивності і метод прямої лінії можуть бути використані для прогнозування коефіцієнту кінцевої газовіддачі і у випадку водонапірного режиму.

При процесі обводнення продуктивних пластів коефіцієнт газовіддачі при водонапірному режимі може бути вищий, ніж при газовому. Для цього необхідно, щоб виконувалася така умова:

Лекція 10.