8.3. Основні методи та особливості вимірів опору великого значення, опору ізоляції;

Опір ізоляції вимірюють за допомогою приладів зрівняння (одинарних мостів постійного струму) та приладів безпосередньої оцінки (цифрових, електронних та магнітоелектричних мегомметрів),а також непрямим посереднім способом за допомогою балістичного гальванометра та електростатичного вольтметра. Найбільш точними приладами вимірів великого опору в нижньому його діапазоні(10⁶…10⁹) – найбільш точними приладами вважаються вимірювальні мости.

Оскільки опір більшості ізолюючих матеріалів залежить від величини прикладеної до них напруги, то його виміри треба проводити при визначених величинах цієї напруги, яка встановлюється держстандартом в залежності від робочої напруги ЕУ.

Діапазон робочих напруг електроустановок	Величина вимірювальних напруг мегомметрів
Від 0 до 1000 В	100 або 500 В
Від 1000 до 35000 В	1000 В
Від 35000 і більше	2500 В

Великий вплив на результати вимірів чинять також зовнішні умови: температура та вологість навколишнього середовища, запорошеність поверхні ізолюючих матеріалів. Тому виміри опору ізоляції необхідно виконувати в реальних умовах експлуатації електроустановок.

Через значні величини опору ізоляції вимірювальні струми мають дуже мале значення, сумісне з струмами витоку, які, зливаючись з вимірювальним струмом, вносять значну похибку в результати вимірів. Для зменшення цієї похибки застосовують ретельну екранізацію вимірювального контуру, завдяки якій відводиться струм витоку до джерела поза вимірювальним контуром. Значну похибку в результати вимірів може внести також абсорбційна ємність ізолюючих матеріалів, зарядний струм якої, зливаючись з вимірювальним струмом, змінює його величину. Для уникнення цієї похибки необхідно зробити достатню витримку в часі вимірів, доки ця ємність повністю не зарядиться, що можна визначити за покажчиком приладу, який повинен в кінці заряду ємності припинити переміщення по шкалі.

8.4. Основні методи вимірів електричних параметрів котушки індуктивності. Вимірювання взаємоінуктивності;

Основними методами вимірів індуктивності є такі:

- метод трьох приладів – амперметра, вольтметра та ватметра;

- за допомогою приладів безпосередньої оцінки –генметрів;

- за допомогою приладів зрівняння – вимірювальних мостів змінного струму;

- за допомогою цифрових вимірювачів CLR.

Найбільш точними приладами вимірів вважаються вимірювальні мости змінного струму, оскільки у них застосовується найбільш точний нульовий метод порівняння. Принципова електрична схема вимірювального моста складається з трьох основним елементів:

1 . Власне 4-плечевого моста, що призначений для відтворення та регулювання міри, з якою зрівнюється невідома вимірювальна величина Lx. Перше плече моста Z1 призначене для підключення до його затискачів котушки з невідомою індуктивністю Lx. В інші плечі моста (Z2, Z3,Z4) ввімкнені магазини зразкових резисторів, а також магазин зразкових конденсаторів, який в залежності від вимірювальної величини Lx вмикається в друге або в третє плече моста.

2. Джерело живлення змінної напруги «е» призначене для забезпечення власне моста необхідною величиною робочого струму і_р.

3 . Нуль-індикатор – (НІ) служить для визначення моменту повної рівноваги вимірювального моста, що і є ознакою повного без залишку врівноваження невідомої величини Lx відомою мірою, відтвореною вимірювальним мостом.

Для уравновешивания моста две его составляющие должны быть регулируемыми, чтобы обеспечить уравновешивание как по модулю, так и по фазе. Неизвестная катушка имеет собственную индуктивность LX, взаимную индуктивность MX и сопротивление RX.

Для измерения коэффициенты взаимной индуктивности катушки сравнением ее с образцовой используется мост показанный на рисунке. Измерение осуществляется следующим образом: сначала переключатели S1 и S2 устанавливаются в положение 2. Мост уравновешивается регулировкой L3 и R3. Затем переключатели переводятся в положение 1, и М1регулируют до установления равновесия с МХ.