2.3. Соціальне партнерство, його сутність у ринкових умовах

Соціальне партнерство являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соціально-трудових відносин. Функціонування си­стеми соціального партнерства здійснюється на тристоронній (трипартизм) співпраці спілки підприємців (підприємців), тобто робото­давців, профспілок та органів державної влади.

Гарантією ефективного функціонування механізму соціально­го партнерства є чітке визначення інтересів кожної з трьох ос­новних соціальних сил суспільства, розумний розподіл ролей та відповідальності за визначення і реалізацію спільної соціально-економічної політики.

Мета соціального партнерства полягає в прагненні держави, роботодавців і найманих працівників досягти загального блага в суспільстві через підвищення продуктивності праці, розвиток на­уково-технічного прогресу, збільшення валового національного продукту, підвищення рівня життя.

Згідно з принципами, розробленими Міжнародною організаці­єю праці (МОП), соціальне партнерство має ґрунтуватися на де­мократичних засадах: свободі, справедливості, плюралізмі, ба­жанні сторін досягти взаєморозуміння та наданні можливостей брати участь у прийнятті спільних рішень.

Правовою основою системи соціального партнерства є Кон­ституція України, Закони України “Про колективні договори і угоди”, “Про професійні союзи, їх права і гарантії діяльності”, інші закони й нормативно - правові акти, що регулюють трудові відносини, положення і рекомендації МОП.

Держава забезпечує правове регулювання взаємовідносин між партнерами, організовує і координує переговори, встановлює, га­рантує і контролює дотримання мінімальних норм та гарантій у сфері праці й соціально-трудових відносин (умови оплати праці, відпочинку, соціального захисту населення тощо).

Система соціального партнерства об'єднує можливості держа­ви, підприємців і профспілок для досягнення соціального миру, сприяє створенню належних умов для економічного розвитку країни, позитивно впливає на формування й використання трудо­вих ресурсів.

В Україні система соціального партнерства охоплює сферу дії, зміст колективних договорів і угод, сторони переговорів та їх повноваження, періодичність переговорів і процедури вирі­шення конфліктів.

У процесі здійснення колективних переговорів партнерство повинно ґрунтуватися на:

- основі трипартизму, тобто представництва уряду або виконавчих органів влади (держави), профспілок та підпри­ємців;

- рівності сторін на переговорах і недопустимості ущемлення прав працівників і підприємців; довірі у відносинах;

- знанні і повазі щодо прав і обов'язків один до одного, недо­пущенні конфронтації;

- відкритості й доступності переговорів;

- умінні слухати партнера;

- додержанні культури полеміки, дискусії, критики;

- обов'язковості і надійності, необхідності завершувати пере­говори домовленістю.

Укладання колективних договорів повинно ґрунтуватися на таких принципах:

- дотримання норм законодавства; - рівноправність сторін;

- вільний вибір і обговорення питань, які становлять зміст ко­лективних договорів та угод;

- добровільність взяття зобов'язань;

- реальність забезпечення зобов'язань, що беруться;

- більша вигода для трудівників під час прийняття даних ко­лективних угод (договорів) порівняно з попередніми.

Під час взаємних консультацій і контролю необхідно дотри­муватися таких принципів:

- регулярність проведення консультацій у процесі співробі­тництва;

- систематичність контролю і відповідальність;

- відповідальність за неподання інформації;

- гласність під час здійснення контролю за додержанням до­говорів, угод.

У процесі вирішення колективних спорів (конфліктів) необ­хідно дотримуватися таких принципів:

- пріоритетність примирювальних методів, які повинні засто­совувати примирювальні комісії та арбітраж;

- використання страйку як крайнього засобу вирішення тру­дового спору;

- прагнення сторін до скорішого урегулювання конфлікту і підписання угоди.

Система соціального партнерства повинна являти собою взаємопов'язаний і узгоджений механізм функціонування різних видів угод і колективних договорів, що забезпечують надійні гарантії й ефективне регулювання заробітної плати.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте поняття “соціальна політика”.

2. Що є функцією соціального управління?

3. Охарактеризуйте суб'єктів соціальної політики.

4. Які основні завдання соціальної політики в Україні?

5. Що являє собою соціальний захист?

6. Що являє собою соціальне страхування?

7. Які основні напрями у створенні системи загально­го обов'язкового соціального страхування?

8. Як здійснюється соціальне страхування на випадок безробіття?

9. Що являє собою пенсійне забезпечення?

10. Як здійснюється соціальна допомога?

11. Що являє собою соціальне партнерство?

12. Яка правова основа системи соціального партнерства?

13. Охарактеризуйте принципи соціального партнерства.