Література

1. Кодекс законів України про працю // Кодекси України: В 4 т. - К.: Право, 1997. - Т.4 станом на вересень 1997 р.

2. Про професійну орієнтацію та профе­сійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів: Конвенція МОП № 142 від 23 червня 1975р.

3. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1999.

4. Буряк П.Ю., Карлінський Б.А., Григор’єва М.І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. Посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

5. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

6. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удоско­налення. – К.: Праця, 1997.

7. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. - К.: КНЕУ, 1998.

8. Лукьятенко Н. Д. Управление трудом в промышленных предприятиях. - Донецк, 1996.

9. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 2001.

10. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно – справ. пособие. / Под ред. В.В. Жернакова. Х.: Одиссей, 2000.

Тема 4. Продуктивність праці та трудомісткість. Методи визначення і види

4.1. Сутність та значення продуктивності і продуктивності праці

4.2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці

4.3. Поняття і сутність факторів продуктивності

4.4. Резерви підвищення продуктивності праці

4.5. Програми управління продуктивністю праці

4. 1. Сутність продуктивності і продуктивності праці

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття “продуктивність” і “продуктивність праці”.

Продуктивність - це ефективність використання ресур­сів - праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації - під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю й якістю вироблених товарів або нада­них послуг та ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рі­внях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, під­приємства, організації, галузі й держави) з використаними ресур­сами. Під час їх оцінювання потрібно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних із безробіттям тощо. Вища продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно брати до уваги потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві.

Продуктивність можна розглядати як загальний показник, котрий хара­ктеризує ефективність використання ресурсів для виробництва про­дукції. Проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно визначи­ти роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на вироб­ництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності ви­робництва найчастіше застосовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності.

Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. У її визначенні вихідною категорією є праця.

З'ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:

- живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції;

- минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової про­дукції (сировина, матеріали, енергія - повністю; машини, споруди тощо - частково).

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за оди­ницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одини­цю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшен­ня кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або еконо­мію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої) праці. Розрізняють поняття індиві­дуальної (живої праці) й суспільної (живої та уречевленої) праці.

Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю. Остання характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму.

Національний дохід або валовий національний продукт у разі підвищення продуктивності збільшуються швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасив­ного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття.

Підвищення продуктивності є вираженням загального еконо­мічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства і має такі цілі:

- стратегічну - підвищення життєвого рівня населення. За ра­хунок зростання продуктивності в країнах, що переходили до ринкової економіки, досягалося від 40 до 90 % життєвого рівня;

- найближчу - підвищення ефективності діяльності галузей і підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працівників.