Контрольні запитання

1. Що являє собою ринок праці?

2. Охарактеризуйте елементи ринку праці.

3. Які особливості товару «робоча сила»?

4. У чому полягає сутність кон'юнктури ринку праці?

5. Які існують типи кон'юнктури ринку праці?

6. Які є типи і види ринків праці?

7. У чому полягає сутність сегментації ринку праці?

8. У чому полягає сутність економічно активного населення?

9. Охарактеризуйте фази процесу відтворення робочої сили.

10. У чому полягає сутність зайнятості населення?

11. Що являє собою продуктивна зайнятість?

12. Які є види зайнятості?

13. Які категорії громадян належать до зайнятого насе­лення?

14. Що таке безробіття?

15. Які є види безробіття?

16. Дайте соціально-економічну оцінку рівня безробіття.

17. У чому полягає державне регулювання зайнятості на­селення?

18. Які заходи активного регулювання зайнятості насе­лення?

19. Що являють собою державні й регіональні програми сприяння зайнятості?

Література

1. Про зайнятість населення: Закон України / Законодав­ство України про працю станом на 25 травня 1999 р. - К.: Істина, 1999.

2. Про сприяння зайнятості і захист від безробіття: Конвенція МОП № 168 від 21 червня 1988 р.

3. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. - К.: Знання-Прес, 2000.

4. Буряк П.Ю., Карлінський Б.А., Григор’єва М.І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. Посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

5. Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000.

6. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. - метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.

7. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

8. Рофе А. Й., Збышко Б. Г., Ишин В. В. Рынок труда, занятость насе­ления, экономика ресурсов для труда: Учеб. пособие / Под ред. А. Й. Ро­фе.- М.: ЛИСК, 1997.

9. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 2001.

Тема 2. Соціально-трудові відносини та соціальне партнерство

2.1. Поняття і сутність соціальної політики

2.2. Система соціального захисту і соціальної забезпеченості

2.3. Соціальне партнерство, його сутність у ринкових умовах

2.1. Поняття і сутність соціальної політики

Соціальна орієн­тація економіки є основою соціальної політики держави.

Ступінь задоволення потреб людини, різних верств суспільства є основним критерієм економічної ефективності. На суспільні потре­би впливають обсяг і структура виробництва, чисельність населення і його склад за віком і статтю людей; його соціальна структура і культурний рівень; кліматичні, географічні й національно-історичні умови життя; зміни фізіологічних особливостей людини.

Соціальна політика - це стратегічний соціально-економіч­ний напрям розвитку суспільства. Вона являє собою систему управлінських, організаційних, регулюючих дій і заходів, спря­мованих передусім на сприяння цілеспрямованій діяльності гро­мадян, їх всебічному розвитку, забезпеченню відповідного рівня їх життя і праці, їх соціальному захисту.

Основним механізмом соціальної політики є управління і ре­гулювання соціальних процесів, що являють собою послідовну зміну стану, елементів соціальної системи під впливом внутріш­ніх та зовнішніх умов.

Мета соціальної політики полягає у створенні необхідних умов для розвитку та оптимального функціонування соціаль­них відносин, повного розкриття творчого соціального потен­ціалу людини, підвищення рівня й якості життя громадян на основі стимулювання трудової і господарської активності на­селення, а також досягнення в суспільстві соціальної злагоди і цілісності.

Суб'єктами соціальної політики є люди, держава, суспільство, соціальні інститути і товариства, політичні партії, громадські ор­ганізації, колективи, профспілки, спілки підприємців, різномані­тні фонди тощо. Вони різняться суспільним характером, соціаль­ною діяльністю у різних сферах, можливостями впливу на со­ціальний стан.

Основним суб'єктом соціальної політики є особистість. Важливим суб'єктом у сучасних умовах є держава. Держава здійснює повний комплекс заходів, спрямова­них на постійний соціальний розвиток суспільства, а саме:

- у сфері праці, соціально-трудових відносин;

- у сфері доходів населення;

- щодо зайнятості, регулювання ринку праці; - стосовно міграційних процесів;

- у соціальній сфері;

- щодо демографічних процесів;

- щодо екологічного стану.

Роль політичних партій, політичних формувань як суб'єктів соціальної політики зумовлена ефективністю їх політики, зв'яз­ком із життєвими потребами народу, їх здатністю своєю діяль­ністю забезпечувати соціальний потенціал суспільства. Громадські організації як суб'єкт соціальної політики, вира­жаючи інтереси різних соціальних груп, спільностей, класів, верств суспільства, здатні зробити значний внесок у стабілізацію процесів соціального розвитку суспільства.

Серед громадських організацій найважливіше місце належить профспілкам.

Профспілки - це масове самокероване громадське об'єднан­ня трудящих певної галузі або суміжних галузей, професійної групи для захисту і представництва їхніх соціальних інтересів.

Соціальна політика в Україні має реалізувати такі основні завдання:

- ліквідувати бідність і забезпечити динамічне зростання рівня життя населення;

- соціалізувати структурні складові економічної політики, що реалізується в державі (структурну, інвестиційну, цінову, бю­джетну, грошову-кредитну, податкову та ін.);

- забезпечити умови максимальної повної реалізації принци­пів соціальної справедливості й виконання соціальних прав, га­рантій населення, що визначені конституційними нормами;

- забезпечити соціальну стабільність та соціальну безпеку в країні.

На сучасному етапі основними напрямами соціальної політи­ки в Україні є:

- формування і розвиток ринкової економіки соціального спрямування;

- реалізація творчого соціального потенціалу;

- досягнення соціальної злагоди і соціальної справедливості на основі соціального партнерства;

- формування нової соціальної культури;

- регулювання розвитку соціально-етнічних відносин на ос­нові принципу рівності всіх націй;

- регулювання сімейно-шлюбних відносин, спрямованих на зміц­нення матеріальних, моральних, соціальних, духовних основ сім'ї;

- регулювання процесів соціально-територіального розвитку; - заохочення продуктивної трудової діяльності;

- забезпечення необхідного життєвого рівня кожній людині;

- удосконалення системи оплати праці;

• поліпшення системи соціального захисту;

• упровадження сучасної системи соціального страхування (пенсійного, медичного, у зв'язку з хворобою та безробіттям);

- удосконалення системи пенсійного забезпечення на основі як обов'язкового, так і добровільного страхування;

• досягнення повної продуктивної зайнятості.