8.5. Договірне регулювання заробітної плати

Договірне регулювання заробітної плати є важливою складо­вою системи соціального партнерства.

Договірне регулювання оплати праці найманих працівників в Ук­раїні здійснюється на основі системи тарифних угод на всіх рівнях управління, які досягаються в результаті колективних переговорів.

Переговори ведуться й угоди укладаються на державному, міжга­лузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), територіальному (територіальна тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова колективного договору) рівнях. Договір­не регулювання оплати праці працівників підприємств, що розташо­вані на території Республіки Крим (крім підприємств, що є загально­державною власністю, і тих, які є комунальною власністю), може здійснюватися на основі тарифних угод, які укладаються на територі­альному (місто, адміністративний район) і комунальному рівнях (ре­гіональна тарифна угода).

На державному рівні переговори проводяться між Кабінетом Мі­ністрів і Радою Федерації незалежних профспілок України. Результа­том переговорів має бути укладення генеральної (міжгалузевої) та­рифної угоди, яка досягається з урахуванням консультацій із галузе­вими державними органами управління, концернами, асоціаціями, ра­дами підприємств, радами підприємців, а також галузевими та іншими профспілками або спілками (об'єднаннями) трудящих.

На галузевому рівні тристоронні колективні переговори про­водяться між уповноваженими представниками державного орга­ну (органів) управління, уповноваженими представниками спілки підприємців і відповідними уповноваженими представниками га­лузевої профспілки (профспілок). У разі відсутності профспілки (профспілок) або висловленні їй недовіри трудящими у перего­ворах беруть участь представники самих трудящих. Результатом переговорів має бути укладення галузевої тарифної угоди.

На територіальному рівні колективні переговори можуть проводитися між спілками підприємств, групами підприємств або підприємствами, розташованими на даній території незалежно від форми власності і господарювання. На рівні підприємства, організації тарифна угода як складова частина колективного договору укладається між уповноважени­ми на те представниками адміністрації або власника і профспілки (представниками трудящих).

Предметом генеральної тарифної угоди є:

- диференціація мінімальних тарифних ставок за видами ви­робництв, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;

- єдині для всієї території України мінімальні ставки ком­пенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і не­безпечних умовах праці, які диференціюються за видами і кате­горіями умов праці;

- єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;

- взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угоди.

Предметом галузевої, а також регіональної тарифної угоди, що укладається на комунальному рівні, є:

- єдині для підприємств відповідної галузі (підгалузі), терито­рії тарифна сітка робітників і шкала співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців або єдина відповідно галузе­ва (підгалузева), територіальна тарифна сітка для всіх категорій працівників;

- єдині для різних категорій працівників відповідної галу­зі (підгалузі), території мінімальні розміри доплат і надбавок, що враховують специфіку умов праці окремих професійних груп;

- взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угоди.

Одночасно підприємство в міру своїх економічних можливос­тей може установлювати вищі розміри ставок оплати праці порі­вняно з тими, що передбачені на галузевому, територіальному та інших рівнях.

У колективному договорі стосовно тарифної оплати праці працівників підприємства передусім фіксується найменший рі­вень оплати за виконання норми праці (трудових обов'язків), який і є мінімальною ставкою (мінімальною тарифною ставкою).

Визначаючи величину мінімальної тарифної ставки праців­ників підприємства, необхідно брати до уваги співвідношен­ня між загальнодержавним мінімумом заробітної плати й фактичною середньою заробітною платою на підприємстві, приведеною до середньої заробітної плати простої праці за по­передній місяць до вироблення колективного договору на на­ступний рік.

Визначаючи мінімальну тарифну ставку працівників підпри­ємства, треба орієнтуватися на оптимальну для сучасного стану економіки питому вагу тарифу в заробітній платі (приблизно 65 - 70 %), поступово підвищуючи цей рівень до загальноєвро­пейського стандарту. Відповідно до цього стандарту в країнах з розвинутою ринковою економікою питома вага тарифної частини становить не менше 90 %, забезпечуючи високий рівень органі­зації оплати й ефективність праці.

Предметом тарифної угоди на виробничому рівні як складової колективного договору є:

- форми й системи оплати праці, що застосовуються для різ­них категорій та груп працівників;

- мінімальна тарифна ставка, диференційована за видами й ти­пами виробництва у межах рівнів, передбачених генеральною та­рифною угодою для відповідних видів і типів виробництв галузі (підгалузі);

- розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників;

- види й розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочува­льних і компенсаційних виплат і умови їх надання;

- умови оплати праці за роботу в понаднормований час, час простою, який мав місце не з вини працівника тощо;

- взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угоди.

У колективному договорі згідно із Законом України “Про ко­лективні договори і угоди” встановлюються взаємні зобов'язання сторін, які стосуються регулювання виробничих, трудових, соці­ально-економічних відносин, зокрема:

- змін в організації виробництва й праці;

- забезпечення продуктивної зайнятості;

- нормування й оплати праці, установлення системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, над­бавок, премій та ін.);

- установлення гарантій, компенсацій, пільг;

- участі трудового колективу у формуванні, розподілі й ви­користанні прибутку підприємства (якщо це передбачено ста­тутом);

- режиму роботи, тривалості робочого часу й відпочинку;

- умов і охорони праці;

- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення й відпочинку працівників;

- гарантії діяльності профспілкової чи інших представниць­ких організацій трудящих.

Підприємства підприємницького сектора (акціонерні това­риства всіх видів, приватні підприємства тощо) мають право самостійно здійснювати виробничу й фінансову діяльність і відповідати за її результати, а також формувати фонд оплати праці. Зі сторони держави єдиною гарантією, тобто вимогою держави до організацій-роботодавців, є установлення рівня мі­сячної оплати праці не нижче визначеного законом мінімаль­ного його розміру.

Рівень оплати праці працівників визначається фінансовими можливостями організацій. Виходячи із виробничих і фінансових планів (завдань) на наступний період, під час укладення колекти­вного договору (якщо він укладається) організації установлюють рівень мінімальної заробітної плати, тарифні ставки 1-го розряду (для різних видів виробництва), посадові оклади фахівців і тех­нічних службовців, системи оплати праці й виплати соціального характеру.

Фактичний фонд оплати праці, на основі якого визначаєть­ся рівень середньої заробітної плати працівників, формуєть­ся як залишок коштів після розрахунку за використані мате­ріальні ресурси, сплати податків і внесків до позабюджетних фондів.

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність мотивації праці?

2. Наведіть класифікацію видів, форм і методів мотивації.

3. Які основні вимоги до побудови системи мотивації праці на підприємстві?

4. Охарактеризуйте заробітну плату як економічну категорію. У чому полягає складність економічного змісту заробітної плати?

5. Які функції виконує заробітна плата в ринковій економіці?

6. Що таке мінімальна заробітна плата?

7. Які основні принципи організації заробітної плати?

8. Хто є суб'єктом організації оплати праці?

9. Назвіть основні елементи організації оплати праці.

10. Як через організацію заробітної плати забезпечується збіг інтересів працівників і роботодавців?

11. У чому полягає державне регулювання оплати праці працівників?

12. Як визначається розмір мінімальної заробітної плати?

13. Яка мета встановлення мінімальної заробітної плати?

14. Як здійснюється договірне регулювання заробітної плати?

15. На яких рівнях ведуться переговори й укладаються угоди?

16. Охарактеризуйте сутність генеральних, галузевих, регіональних тарифних угод.

17. У чому полягає сутність тарифної угоди на виробничому рівні?