13.Суть та характеристика принципу страхування диверсифікація.

Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені. Закон України «Про страхування» передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними.

Водночас принцип диверсифікації має істотне значення всередині окресленої щойно діяльності. Ідеться про територіальне та галузеве розосередження взятих на страхування ризиків. Чим воно відчутніші, тим імовірність одночасного настання страхових подій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша.

Надзвичайно важливо додержувати принципу диверсифікації, розміщуючи страхові резерви.

страховики мають право розміщувати свої кошти на депозитних рахунках у банках, у цінних паперах та нерухомості. Проте можливості маневрування розміщенням коштів з метою підвищення ступеня їх ліквідності й отримання інвестиційних доходів ще обмежені.

14. Страховий ризик: суть та значення при укладанні страхових угод

Фактор ризику та необхідність покриття можливого збитку в результаті його прояву викликає потребу в страхуванні. Історично склалась уява про ризик як категорію, що лежить в основі страхування. Проте, сьогодні страхування включає в себе різні галузі наукових знань та практичного досвіду про природу явищ. Тому в розуміння терміну „ризик” в літературі вкладається різне смислове навантаження та зміст.

Отже, на наш погляд, під „страховим ризиком” розуміють прогнозний збиток об’єкту страхування в результаті настання страхової події.

Сучасна теорія ризику в страхуванні, як зазначає М. С. Клапків та І. С. Ткаченко, виступає в ролі самостійного теоретичного економіко-математичного обґрунтування оптимальності страхового підприємництва. Отже, виходячи з розуміння сутності ризику, дуже важливим є можливість його оцінити, виміряти, адже умовою виникнення страхових відносин є наявність ризику, можливість визначення рівня його небезпеки.

Найбільш точним поняттям ризику у ЗУ «про страхування».

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

У страх. ризики класифікуються на дві групи: страхові і не страхові(не включені в договір страхування).

До ризиків страх. Застосовують такі критерії:

- ризик, що включається у розмір відповідальності страховика, має бути з високим рівнем ймовірності;

- ризик, має виступати як випадковий, тобто небезпека неповинна бути відома ні в просторі, ні за часом, ні за розміром;

- настання страхового випадку не повинно залежити від волевиявлення страховика або інших зацікавлених осіб;

- страховий поділ не може мати розмір катастрофічного лиха тобто охоплювати масу об’єктів у ринках величезної страх. сукупності, спричиняючи масові збитки.

15.16.17 Класифікація ризиків

Згідно з критерієм причини ризики поділяють на природні (злива, ураган, буря, снігопад, землетрус, град, циклон, виверження вулканів, посухи) та антропогенні (пожежі, вибухи, аварії, нещасні випадки, катастрофи). Згідно з критерієм об'єкта ризики поділяються на майнові та особові: Майнові ризики, які виявляються на майнових об'єктах і майнових інтересах власників певних видів майна. Особові ризики, що притаманні особам і мають фізичне, фізіологічне та соціальне походження. Згідно з критерієм величини збитків ризики поділяють по двум варіантам: загальним та тим що використовують в своїй прпктиці страховики.  Перший (загальний) варіант поділяє ризики за розмірами збитків на:  · на незнначні (малі);  · середні;  · великі; · катастрофічні. Таким чином. класифікація ризиків залежно від ймовірності настання більших чи менших матеріальних втрат, які можуть виникнути у кожному конкретному випадку, поділяє ризики за розміром – кількісним параметром.  Малі та середні означають такі, що призводять до невеликих за розміром збитків і найчастіше зутрічаються при страхування майна громадян та малих та середніх підприємств. Великі ризики - це такі, які завдають великих збитків, які значно перевищують середній рівень збитків від порівняних, тобто однакових за походженням. Іноді під великими ризиками розуміють ризики, сума виплат за якими в результаті настання страхового випадку може бути значна стосовно фондів страховика. До таких ризиків належать: ризики повітряні, транспортні, майнові, що виявляються на великих підприємствах, ризики загальної відповідальності, ризики кредиту й застави. Особливості великих ризиків: · виявляються з більшою закономірністю; · піддаються точнішому передбаченню та розрахунку; · менш відчутні економічно, ніж катастрофічні Катастрофічні ризики - явища природи або людської діяльності, які можуть зумовити чисельні кумульовані окремі ризики ( „ефект доміно” ) та призвести до значних майнових і особистих збитків у особливо великих розмірах. Причинами катастрофічних ризиків, як правило, є: • трагічні прояви природних катаклізмів (землетруси, циклони, виверження вулканів, повені, ураганні вітри, смерчі та інші стихійні явища); • різні види людської діяльності - винахідницька, політична, економічна (наприклад, аварії на енергоблоці АЕС). Катастрофічні ризики поділяються на ендемічні, що виникають під впливом метеорологічних факторів та умов, і ризики, які виникають через якість землі (наприклад, ерозія ґрунту). Особливу групу в цій класифікації становлять ризики, які пов'язані з перетворюючою діяльністю людини.