
- •1. Економічна природа страхування.
- •2.Економічний інтерес страховика.
- •3.Економічний інтерес страхувальника
- •4. Функції страхування.
- •5.Страховий випадок.Страхова подія.
- •6.Страховий договір, свідоцтво, внесок.
- •7.Страхова сума, страхове відшкодування.
- •10. Суть та характеристика принципу страхування: франшиза. Її види.
- •11.Суть та характеристика принципів страхування: «суброгація» та «контрибуція»
- •12.Суть та характеристика принципів страхування: співстрахування і перестрахування.
- •13.Суть та характеристика принципу страхування диверсифікація.
- •14. Страховий ризик: суть та значення при укладанні страхових угод
- •15.16.17 Класифікація ризиків
- •18.Чистий і спекулятивний ризик
- •20. Аналіз ризику, його складові.
- •21.22 Контроль та фінансування ризиків
- •23. Управління ризиком
- •24. Форми(методи) антикризової діяльності: компенсація збитків, репресія(подолання), превенція(запобігання)
- •25. Суб’єкти і об’єкти страхування
- •27. Клас. За об’єктами страх.
- •30. Клас. За юридичною ознакою
- •32.Структура страхового ринку
- •33.Страхові агенти
- •34. Страхові брокери
- •35.Майнове страхування
- •36.37.38.Системи відшкодування
- •39. Підгалузі майнового страхування
- •40. Етапи державного регулювання страхової діяльності в Україні
- •41. Типи державного регулювання страхової діяльності
- •44. Структура Закону у. Про страхування. Коротка характеристика його розділів
- •45. Функції та завдання органів нагляду за страховою діяльністю
- •46. Регламентація фінансово-господарської діяльності страховика. Вимоги до страховика згідно чинного законодавства
- •47. Ліцензування страхової діяльності в Україні
- •48. Організаційно-правові форми страхових організацій
- •49. Добровільне страхування майна підприємств: основний і додатковий договір
- •50. Майно що не приймається на умовах добровільного страхування майна підприємств
- •51. Оцінка майнових цінностей (осн. Фондів, тмц, незав. Виробництво, експонатів, виставок)
- •52. Страхове відшкодування, порядок його визначення
- •53. Договір страхування, порядок його укладання та строки чинності
- •54. Обов’язки страхувальника
- •55. Обов’язки страховика
- •56. Ставка і база премії
- •57. Визначення розміру збитку. Прямий і непрямий збиток
- •58. Збитки, що не підлягають відшкодуванню при страхування майна підприємств
- •59. Добровільне страхування домашнього майна громадян: основний і соціальний договір
- •60. Обмеження щодо прийняття домашнього майна на страхування
- •61. Оцінка вартості домашнього майна при страхуванні
- •62. Визначення розмірів збитків при страхуванні домашнього майна громадян
- •63.Субєкти , об’єкти страхування тз
- •64. Ризики страхування тз
- •65.Страховий тариф страхування тз
- •67. Випадки за яких не відшкодовується виплата
- •85. Необхідність, сутність та принципи перестрахування
- •86. Співстрахування і механізм його застосування
- •87. Методи перестрахування та їх характеристика
- •88. Пропорційна форма перестрахування. Види договорів пропорційного перестрахування
- •89. Непропорційна форма перестрахування. Види договорів непропорційного перестрахування
- •90. Доходи страховика. Склад доходів від страхової діяльності
- •91. Витрати страхової компанії. Склад витрат на проведення страхової діяльності.
- •92. Прибуток страховика
- •93. Оподаткування страхових компаній
85. Необхідність, сутність та принципи перестрахування
Згідно закону України "Про страхування" перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика)
Цедент (перестрахувальник) – страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховикові. Цесія – процес передання застрахованого ризику в перестрахування. Цесіонер – особа, якій передається право власності. У страхуванні цесіонер – страхова компанія, що приймає ризик у перестрахування. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з пере страховиком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування. Перестрахування здійснюється перестрахувальником з метою захисту себе від втрат, які він може понести.
Передавання ризиків у перестрахування може відбуватися постійно або одноразово.
Договір перестрахування має декілька специфічних ознак, що випливають з особливостей угоди перестрахування. Однією з них є принцип відшкодування, згідно якому перестраховик зобов'язаний виплатити цементу відшкодування пропорційно долі участі, але лише в тому випадку, якщо цедент виплатив належне відшкодування застрахованому.
Принцип доброї волі виражається в тому, що страхувальник зобов'язаний повідомляти страховика до укладення договору страхування і на протязі всього строку його дії про всі суттєві обставини ризику, які стосуються об'єктів страхування, а також ступеня загрози цим об'єктам з боку стихійного лиха.
86. Співстрахування і механізм його застосування
Співстрахування — страхування, при якому два та більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму у своїй частці.
При цьому договір має містити умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика.
За наявності угоди між співстрахувальниками та страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.
При співстрахуванні, страховик, котрий бере участь у страхуванні в меншій частці, підпорядковується умовам, узгодженим страховиком, що має більшу частку. Однак це не зобов'язує його, як прийнято у пропорційному перестрахуванні, підпорядковуватися всім рішенням лідируючого страховика та сплачувати свою частку у збитках на тій підставі, що інші страховики сплатили свої частки.
Якщо страхувальник застрахував об'єкт не на повну суму, він розглядається як один із страховиків і несе відповідальність за недострахованою часткою.
Перевагою співстрахування є його простота, котра не вимагає здійснення складних розрахунків, недоліком – одночасна робота страхувальника з кількома страховиками, а також необхідність страховиків узгоджувати свої дії, особливо при укладенні договору. Тому в практиці страхової діяльності співстрахування застосовується рідко.