
- •Сутність і місце операційного менеджменту.
- •3.Виробничий та операційний менеджмент: спільні та відмінні характеристики.
- •5.Цілі та основні завдання операційного менеджменту.
- •7.Принципи і методи операційного менеджменту.
- •9.Формування стратегії виробництва товару.
- •11. Порівняння стратегій процесів
- •13. Вплив життєвого циклу товару на операційну стратегію.
- •15. Особливості та властивості операційної системи
- •17. Системи масового виробництва.
- •19. Поняття операційної діяльності підприємства
- •21. Типи операційних процесів, їх ознаки
- •23. Визначення тривалості операційного циклу підприємства
- •25. Сучасний рівень розвитку операційних систем
- •27 Методологія схеми розміщення потужностей
- •29. Стратегічне, тактичне та оперативне планування операцій
- •31. Управління матеріально-технічним забезпеченням
- •33. 0Рганізація диспетчеризації виробництва
- •35. Види систем оперативного управління виробництвом
- •37. Контроль якості сировини, матеріалів, товарів та послуг.
- •39.Ролі. Та завдання управління матеріальними ресурсами.
- •41. Методи диспетчеризації запасів.
- •43. Робоче середовище, умови праці та режим роботи
- •45. Розподіл та кооперація праці
- •47. Основи нормування праці.
- •49. Загальний менеджмент якості ( тqм).
- •51. Організаційне забезпечення якості.
37. Контроль якості сировини, матеріалів, товарів та послуг.
Система управління якістю на підприємстві
“планування – виконання – контроль – нормування”.
На цій основі сформовано ряд керівних принципів:
зроби так, щоб прагнення до вдосконалення товару або послуг було постійним;
застосовуй нову філософію якості, щоб досягнути стабільності роботи підприємства;
зрозумійте, що для досягнення якості немає необхідності в суцільному контролі;
постійно вдосконалюйте систему виробництва и обслуговування з метою підвищення якості і продуктивності та зниженню витрат;
створіть систему підготовки кадрів на робочих місцях;
створіть систему ефективного керівництва та нагляду;
використовуйте ефективні методи спілкування з людьми;
припиніть практику лозунгів, проповідувань і мобілізації мас;
припиніть практику виділення виробничих потужностей на основі жорстких нормативів;
чітко визначайте обов’язки керівників всіх рівнів щодо постійного покращення якості продукції та послуг.
Виконання цих завдань повинно здійснюватись системно, тобто на підприємстві повинна функціонувати система управління якістю продукції. В ній важливе місце займає служба управління якістю. Її основні завдання:
захист репутації фірми;
захист споживача від дефективної продукції;
скорочення низькопродуктивних робіт;
попередження браку.
На основі цих завдань функціями служби управління якістю є:
координація робіт по постійному підвищенню якості на всіх стадіях життєвого циклу продукції;
координація діяльності всіх підрозділів і служб підприємства в розробці конкретних цілей;
координація програм планів та інших регламентуючих документів в області якості.
Служба ВТК на підприємстві
Технічний контроль здійснюється за двома напрямками:
контроль якості сировини і готової продукції;
контроль параметрів технологічного режиму.
Завдання ВТК:
визначення якості готової продукції;
попередження впливу випадкових та об’єктивних факторів на якість продукції;
забезпечення виконання заданого технологічного режиму.
У відповідності зі стандартами ISO життєвий цикл продукції визначається як “петля якості” і охоплює 11 етапів.
“Петля якості” - це концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, які впливають на якість продукції на різних стадіях – від визначення потреб і до оцінки їх задоволення. “Петля якості” наочно відображає вплив якості процесу на якість кінцевого результату, здійснюється взаємозв’язок виробника продукції зі споживачем і з усією системою, яка забезпечує якість продукції.
С
тандарти
ISO все частіше застосовують при укладанні
контрактів між фірмами в якості моделей
для оцінки системи забезпечення якості
продукції постачальника. В теперішній
час більше 90% споживачів при укладанні
контрактів вимагають підтвердження
наявності у виробника системи якості
ISO 9000.
39.Ролі. Та завдання управління матеріальними ресурсами.
В даний час сформовані основні принципи управління матеріальними ресурсами:
плюралізм джерел і форм матеріально-технічного забезпечення (матеріальні ресурси можуть здобуватися як в оптових постачальників, так і у виробників).
Самостійність підприємств-постачальників і підприємств у використанні ресурсів за призначенням.
Саморегулювання на основі діючих впливів (податок, процентна ставка, мито) для збалансування обсягів виробництва з матеріальними ресурсами.
Ресурсозбереження і протизатратність (матеріальні витрати і їх запаси повинні знаходитися в рівноважному стані)
Інтенсифікація використання матеріальних ресурсів (головним чином створення безвідхідного виробництва, повторне використання відходів)
Комплектність – наявність у системі всіх необхідних матеріальних і енергетичних ресурсів.
Оперативність (здатність системи швидко реагувати на вимоги ринку продукції).
Оборотність – можливість переходу продукції з натурально-речовинної форми у вартісну і навпаки.
Сприйнятливість до науково-технічного прогресу – система повинна вільно освоювати нові види матеріалів і енергії.
Реалізація пріоритету споживання – задоволення потреб ринків у матеріальних ресурсах і послугах.
Основна мета управління запасами – досягти задовільного рівня обслуговування споживачів, одночасно зберігаючи витрати на підтримку запасів у розумних межах.
Запаси призначені для:
забезпечення безперебійної роботи виробництва;
захисту виробництва від недостачі матеріальних ресурсів;
захисту від збільшення постачальниками цін на матеріали;
використання переваги знижок при великих обсягах замовлення.
Основні риси ефективного управління запасами.
Облік наявних запасів у стадії виконання замовлення.
Прогнозування попиту на промислову продукцію.
Наявність інформації про матеріали і терміни їхнього постачання.
Оцінка вартості підтримки (збереження) запасів.
Використання системи класифікації запасів.
Основна задача менеджера: виконати замовлення в той момент, коли обсяг наявних запасів достатній для задоволення попиту протягом часу, необхідного для виконання замовлення.
Цей час визначається точкою відновлення замовлення: поновлення замовлення в той момент, коли наявний запас знижується до визначеного рівня.