ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1

1. Функції мови в суспільстві. Роль мови.

Функції мови (від лат. functio — виконання, здійснення)

1)Інформаційна ф-я полягає в тому ,що мова є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх тих знань, як накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності. Різновидами цієї ф-ї є ф-я збереження інформації, контактна ф-я, ф-я оформлення культурних цінностей. Інформаційну ф-ю називають гносеологічною(пізнавальною). 2)Комунікативна ф-я реалізується у спілкуванні, розмовах, діалогах, монологах, полеміці. Вона створює суспільство як соціум. Комунікаційна ф-я може виступати к самовираження особистості. 3)Емотивна функція охоплює величезний діапазон у мовленнєвій поведінці людини. Ця функція мови реалізується в художній літературі, ораторському мистецтві, у дискусійному мовленні — суперечці, полеміці, пісні, опері тощо.4) Когнітивна функція. Це і спогади, роздуми у хвилини відпочинку, підготовка до усних висловлювань і формування письмового тексту, творча діяльність та ін. 5)Естетична функція - мова як засіб створення культурних цінностей. 6)Номінативна функція – мова як засіб найменування чогось, реклама. 7)Магічно-містична функція - мова я к засіб звернення до вищих сил

Роль мови. Мова - явище суспільне. Вона виникла в суспільстві обслуговує суспільство, є однією з найважливіших ознак суспільства і поза суспільством існувати не може. У мові акумулюється духовна енергія народу; вона є головною ознакою і символом нації. Через мову ми пізнаємо світ.

Людська мова у ролі спілкування має універсальний характер: нею можна передавати все те, що виражається іншими сигналами, системами знаків, наприклад, мімікою, жестами, морськими чи дорожніми знаками; разом з тим, жоден із цих засобів спілкування не може конкурувати з мовою щодо повноти, чіткості й обсягу передаваної інформації. Кожен елемент мови має свою значимість лише в єдності та взаємозв’язку з іншими елементами. Головними структурними елементами мови є звуковий склад, лексика, граматичні форми.

Мова – головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біологічної істоти в соціальну, у члена певного суспільства, тому закономірною є теза про те, що мова є засобом творення людини як члена соціуму.

2. Сучасне мовне законодавство України.

Правовий статус української мови сьогодні визначає Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року. У статті 10 Конституції записано: “Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом”.

Питання мовної політики в Україні, крім статті 10 КУ ,визначається також іншими конституційними нормами Питання мовної політики в Україні, крім ст. 10 Конституції, визначаються також іншими конституційними нормами. Ст. 24 закріплює недопустимість привілеїв чи обмежень за мовними ознаками. Ст. 92 гласить, що порядок застосування мов визначається виключно законами України. Ряд статей Конституції містить вимоги щодо обов’язкового володіння державною мовою Президентом України (ст. 103), професійними суддями (ст.148). У чинному законодавстві України також існує обов’язкова вимога володіння державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування, особами, які вступають до громадянства України.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Ним цю функцію виконує Закон «Про мови в Українській РСР» від 28.10.1989р. Закон складається з 6 розділів і визначає державний статус укр..мови. Мовами міжнаціонального спілкування на території України закон називає українську, російську та інші. Законом встановлюється, що всім громадянам створюються необхідні умови для вивчення української мови та володіння нею. Посадові особи мають володіти українською, російською, а в разі потреби й іншими мовами в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків. Мовою діловодства й документації, роботи, а також взаємовідносин підприємств, установ, організацій є, як правило, українська мова.

Основними передумовами прийняття Закону про мови були:

1. по-перше, усвідомлення українським суспільством ролі мови в процесі національного відродження в нових суспільних умовах;

2. по-друге, багаторічна політика лінгвоциду щодо української мови, наслідки якої не викорінено повністю і сьогодні.

Термін “лінгвоцид” (у дослівному перекладі — мововбивство) — це свідома, цілеспрямована політика нищення певної мови як головної ознаки етносу — нації чи народності. Кінцевою метою лінгвоциду є не геноцид, тобто фізичне знищення людей, а етноцид — ліквідація певного народу як окремої культурно-історичної спільноти.