5. Методика організації навчального процесу на практичному занятті.

5.1. Підготовчий етап.

Розкрити значення теми заняття для професійної діяльності лікаря з метою формування мотивації для цілеспрямованої навчальної діяльності. Ознайомити студентів з конкретними цілями та планом заняття.

Перикардит – це інфекційне або неінфекційне (асептичне) запалення вісцерального і парієтального листків перикарду.

Найчастіше перикардити зустрічаються при: бактеріальній інфекції (мікобактерії туберкульозу, збудники дизентерії, тифів, бруцельозу, рикетсії, гриби), мікоплазмі, вірусах (герпесу, цитомегаловіруси, гепатиту С, Коксакі), уремії, гіпотиреозі, дифузних захворюваннях сполучної тканини (ревматизм, системний червоний вовчак), гострому інфаркті міокарду. Досить часто трапляється ідіопатичний перикардит.

Сухий перикардит іноді ускладнює інфаркт міокарду (pericarditis epistenocardica); може спостерігатись при метастазах і проростанню раку легень у перікард.

Гнійні перикардити розвиваються в результаті переходу гнійних, запальних, пухлинних процесів із сусідніх органів на перикард, емпієми плеври, піддіафрагмальних абсцесів, гнійних процесів у хребцях, тощо.

За даними різних авторів в секційних матеріалах перикардит зустрічається від 2 до 5% випадків.

Провести стандартизований контроль початкового рівня підготовки студентів.

.2. Основний етап.

На цьому етапі студент продовжує формувати професійні навички та вміння Зокрема, біля ліжка хворого студент демонструє вміння збирати скарги, анамнез захворювання та життя, проводити об’єктивне обстеження хворого по різних системах та органах і на підставі отриманих даних провести диференційний діагноз і встановити попередній діагноз. Для підтвердження своєї думки студент складає план додаткового обстеження хворого. Синтезуючи всі отримані дані під час обстеження хворого студент формулює заключний клінічний діагноз згідно сучасної класифікації та діагностичних критеріїв. Аналіз отриманих результатів дозволяє студенту призначити відповідне лікування даного хворого в залежності від клінічного варіанту та ступеня активності, ускладнень, супутніх захворювань і дати рекомендації щодо подальшої терапії та способу життя.

Професійний алгоритм виконання курації хворого (орієнтовна карта) для формування практичних навичок та вмінь

Завдання	Послідовність виконання	Зауваження, попередження щодо самоконтролю
Провести обстеження хворого на перикардит	Під час обстеження виявити: 1.Скарги 2. Особливості анамнезу 3. Огляд хворого 4.Дослідження серцево-судинної, дихальної, сечовидільної систем, органів ШКТ Пальпація Перкусія порівняльна та топографічна Аускультація Лабораторне дослідження. ЗАК може бути без суттєвих змін ЗАС: м. б. без суттєвих змін або протеїнурія БАК: бета-ліпопротеїди, холестерин, тригліцериди, загальні ліпіди, АлТ, АСТ, глюкоза крові, коагулограма Інструментальні методи: ЕКГ (в динаміці, тести з фізичним навантаженням, добове моніторування ЕКГ); ЕхоКГ Рентгенологічні зміни: 7. Поставити клінічний діагноз, провести диференційний діагноз 8.Призначити індивідуальне лікування хворому на перикардит	Звернути увагу на деталізацію скарг (характер, локалізацію, іррадіацію, тривалість болю, чим купується, реакція на нітрогліцерин, зв'язок з провокуючими факторами) у хворих на перикаодит. Зверніть увагу на умови виникнення захворювання, етіологічні чинники, провокуючі фактори. Детальний загальний огляд хворого з метою виявлення змін з боку серцево-судинної системи Зверніть увагу на загальний вигляд хворого, його положення в ліжку. Зверніть увагу на верхівковий поштовх (його характеристики) Зверніть увагу на парадоксальний пульс, визначення меж серця, розширення всіх меж серця Зверніть увагу на тони серця(ослаблення I тону), може бути шум тертя перикарду Зміни, які характерні для перикардиту Знати основні діагностичні критерії перикардиту, класифікацію перикардиту, з чим проводити диференційний діагноз Знати основні принципи лікування хворих на перикардит.