62.2.7. Прелюдія катастрофи

Вичерпавши всі можливості переконати А. Гітлера в доцільності нас­тупу на московському напрямі, головком сухопутними військами Німеч­чини ґен.-фельдм. В. фон Браухіч підкорився розпорядженню фюрера : 22 серпня віддав наказ про знищення 5-ї армії. Відповідний наказ 24 сер­пня віддав своїм військам командуючий групою армій «Центр».

24 серпня війська групи армій «Центр» перейшли у загальний наступ у південному напрямку, відкривши «битву за Київ». 2-а польова армія ру­халася в напрямі Чернігова і Пирятина, 2-а танкова група взяла курс на Конотоп.

Радянська 5-а армія опинилася в критичній ситуації. З 23 серпня її лі­зе крило було зайняте ліквідацією плацдарму, захопленого німцями в сму­зі оборони 37-ї армії в районі Окуніново (північніше Києва). У смузі самої 5-ї армії виникла нерозбериха в зв'язку з відступом сюди 21-ї армії Цен­трального фронту, яка була передана Брянському фронту. Це призвело до перемішування військ і тилів обох фронтів. Логічне рішення про вклю­чення 21-ї армії до складу ПЗФ було прийняте лише 6 вересня.

Усвідомивши небезпеку, яку ніс із собою німецький наступ, Й. Ста­лін наказав командуючому Брянським фронтом А. Єрьоменку нанести фланговий удар по танковій групі Г. Ґудеріана. Брянський фронт на той час включав чотири армії (21-у, 50-у, 3-ю, 13-у) та рухому групу і мав значну перевагу над німцями. Генерал А. Єрьоменко 25 серпня у розмо- ві по прямому проводу запевнив Й. Сталіна, що безумовно розіб'є «не ника Ґудеріана».

Однак не так сталось, як гадалось. Прикрившись від хвалькувал А. Єрьоменка лише одним 47-м моторизованим корпусом, Г. Ґудеріан ловними силами (10, 29 мд, 3, 4, 17, 18 тд, мд СС «Райх») 26 се: 1941 р. прорвав південний фланг Брянського фронту, повівши настуг Конотоп і Ромни. Того ж дня 3-я танкова дивізія Вермахту оволсд Новгород-Сіверським, а передові загони 24-го моторизованого корд^- вийшли до Десни, створивши загрозу оточення 21-ї армії й виходу е; мунікації 5-ї армії.

28 серпня на базі військ правого крила 5-ї армії була створена 40-; мія ПЗФ (ком. - ґен.-м. К.П. Подлас). Розгорнута вздовж Десни на дід. ці Шостка-Нові Млини, новостворена армія діяла фактично в інтересдд вого крила Брянського фронту. Це значно полегшило німцям виконд- завдання по знищенню роззброєної своїм же командуванням 5-ї армії

ЗО серпня ґенерал М. Потапов звернувся до Військради Південні-' хідного фронту з проханням відвести його армію за Десну. М. Кирп: відмовив, а звернутися до Ставки особисто не посмів. Цією відмовою т покладено початок київської трагедії. Водночас Ставка переоцінила :•:: ливості Брянського фронту і його командуючого у справі надання реал; допомоги сусідньому Південно-ЗахіднОму фронту. Всупереч сподіванн- Брянський фронт не зв'язав боями групу Г. Ґудеріана.

Не допомогла і розпочата ЗО серпня силами Резервного фронту (ком. - - арм. Г. Жуков) Єльнинська операція. Більше того, Ставка, на пропозицію Г. Я" кова, наказала А. Єрьоменку підтримати Резервний фронт ударом на Рослла. Це значно послабило Брянський фронт, який мусив наступати на двох напрям- - Рославському і Стародубському. В результаті німецькі танкові дивізії май»:- ' перешкодно пройшли від Стародуба до Конотопа - у глибокі тили ПЗФ. 8 вег- була припинена і Єльнинська операція, яка крім виснаження сил і розпороід-д резервів нічого не дала.

Вище німецьке командування не могло повірити, що перед загрс оточення військ 5-ї армії Ставка накаже М. Потапову і далі утримуй оборонний рубіж по Дніпру і Десні замість негайного виведення від: з «мішка», що позначився. ЗО серпня на нараді у А. Гітлера було приіл то рішення, що війська групи армій «Центр» за Десну не підуть, а псл. нуться на московський напрямок. Група армій «Південь», форсуваз Дніпро своїм правим крилом, мала забезепечити цей маневр наступом Курськ. Імовірно, про це рішення від своїх аґентів знав і Й. Сталін, т: був спокійний за долю Південно-Західного фронту, охоплення якого од- ми лише з'єднаннями групи армій «Південь» уявлялося неможливим.

Лише 6 вересня 1941 р., переконавшись, що розвиток подій пішов, х і по непередбачуваному, але сприятливому сценарію, гітлерівське ком^ дування прийняло рішення зав'язати горловину «мішка», відрізавши . ночасним наступом із півночі й півдня шляхи відходу на схід усім армі Південно-Західного фронту. Саме 6 вересня А. Гітлер підписав свою н більш знамениту після «Барбаросси» директиву № 35, яка стала вихідні документом для німецьких військ по оточенню Південно-Західного фд: ту і наступу на Москву.

Оскільки самі німці до підписання А. Гітлером директиви № 35 не знали, їм треба буде створити Київський котел, і продовжували розробляти плани на. пу на Москву, логічно припустити, що саме ці плани доносили Й. Сталіну рад - ські аґенти знаменитої «Червоної капели». Момент прозріння міг настати не ра ше 6 вересня, коли гітлерівська директива лягла на стіл Верховного.

7 вересня танкісти Г. Ґудеріана захопили Конотоп, який був год: ною метою німців з 21 серпня. 8 вересня 1941 р., коли стало зрозумід що головні сили 5-ї армії надійно блоковані, а перешкоди для оточен інших армій ПЗФ відсутні, 3-я танкова дивізія ринула далі на півден; до Ромен.

12 вересня, із запізненням на дві доби, до виконання наказу А. Гід­ра по оточенню всього ПЗФ підключилися танкові і піхотні з'єднання г: пи армій «Південь», що знаходилися на Кременчуцькому плацдармі.

: