62.2.2. Ти побачив бій, Дніпре-батьку наш...

Переконавшись у неможливості продовжувати активні бойові дії на Правобережжі, Ставка наприкінці серпня 1941 р. відвела війська ПЗФ за Дніпро, розраховуючи впертою обороною втримати його течію від Лоєва до Переволочної і далі до Запоріжжя й Херсона.

Для організації оборони Ставка передала Південно-Західному напря­му щойно сформовані на Лівобережній Україні 24 дивізії: 16 - для віднов­лення 6-ї і 12-ї армій на Південному фронті, 8 - для доукомплектування 37-ї армії під Києвом і формування нової 38-ї армії.

Лінія оборони ПЗФ на лівому березі складала понад 700 км. Північні­ше Києва займала оборону 5-а армія (ком. - ґен.-м. М.І. Потапов). 300-кі- лометровий рубіж від Ржищева до Чапаєвки прикривала 26-а армія (ком. - ґен.-лейт. Ф.Я. Костенко). 180-кілометрову ділянку від Черкас до Пере­волочної, тобто більшу частину територію Полтавщини, повинна була прикрити щойно створена 38-а армія (ком. - ґен.-лейт. Д.І. Рябишев).

Польове управління армії створювалось у Ніжині на базі управління 8-го мехкорпусу. З серпня 1941 р. штаб армії був переміщений у Черкаси із завданням обороняти плацдарм на правому березі (60 км по фронту і 20-25 км в глибину). Першими в армію були включені 116-а (ком. - п-к Я.Ф. Єрьоменко) і 212-а (ком. - п-к В.В. Бардадін) стрілецькі дивізії, як: займали позиції біля Черкаської переправи. Південніше знаходилися ли­ше невеликі загони, які охороняли мости через Дніпро. В Кременчуці дис­локувалася 75-а змішана авіадивізія (ком. - п-к П.О. Кузнецов), яка фак­тично була учбовим з'єднанням і могла використати для наземних дій ли­ше три батальйони аеродромного обслуговування.

Противник, між тим, наніс удар саме в районі Кременчука. Сюди, ми­нувши Черкаси, пройшов 3-й моторизований корпус. Надвечір 5 серпня 1941 р. німецька розвідка з'явилась на ближніх підступах до Крюкова. Для прикриття східного берега річки на 40-кілометровій ділянці Гра- дизьк-Кременчук-Кишеньки з Лубен була спішно перекинута 297-а стрі­лецька дивізія (ком. - п-к Г.А. Афанасьєв), а з Полтави - зведений полк тракторного училища. До Кременчука були також направлені кораблі Дніпровського загону - монітор «Жемчужин» і канонерські човни «Пере­дової"!» та «Верньш», однак вони потрапили під артилерійський вогонь противника і одержали значні ушкодження. Продовжувати шлях зміг тільки канонерський човен «Верньш», решта стали на ремонт. Коли німці стали їх розстрілювати, екіпажі зірвали судна. Не чекаючи підходу основ

них сил, у бій була кинута дивізія народного ополчення (ком. - п-к А.С. Платухін). Бої за Крюків точилися до 9 серпня.

11 серпня до складу 38-ї армії було включено 300-у стрілецьку (ком. - п-к П.І. Кузнєцов) і 37-у кавалерійську (ком. - п-к Г.М. Ротенберґ) дивізії, які розтяглися на 50-кілометрових ділянках зліва і справа від 297-ї диві­зії. Відтепер армія нараховувала п'ять дивізій, але для оборони 200-кіло- метрового фронту цих сил було недостатньо. На протязі всієї смуги прик­риття бойовий порядок армії будувався в один ешелон, окремими вогни­щами оборони, проміжки між якими патрулювали кінні роз'їзди і піші до­зори. На Дніпровських островах розміщувалися невеликі чати.

13 серпня 1941 р. німці перейшли до активних дій на черкаському напрямку. Позиції 116-ї і 212-ї дивізій атакували німецькі 24-а, 57-а, 297-а піхотні дивізії 44-го армійського корпусу 17-ї армії. Поблизу Ново- Георґіївська почали готувати переправу частини 5-ї моторизованої дивізії СС «Вікінг», а в районі Вужина і Тарасівки ворог опанував діючі перепра­ви. Для посилення оборони на правий фланг 38-ї армії було перекинуто 445-й гаубичний артилерійський полк РГК (ком. - підп-к Г.Д. Кулешов) і дві стрілецькі дивізії 26-ї армії: 196-а (ком. - ґен.-м. К.Є. Куликов) і 97-а (ком. - п-к Ф.В. Мальцев). Авіаційну підтримку здійснювала 15-а зміша­на авіадивізія (ком. - ґен. А.А. Демидов), яка базувалася на польових ае­родромах у Чорнобаї й Оржиці. Жорстокі бої біля Черкас точилися до 19 серпня, після чого Ставка прийняла рішення про евакуацію плацдар­му. В ніч на 22 серпня останні радянські частини перейшли на лівий берег І Дніпра, знищивши за собою мости і спаливши пароми. Прорвавшись до Дніпра, гітлерівці висадилися на острові Кролевець. Бої за цей клаптик суші продовжувалися протягом двох тижнів. 62.2.6. Зародження Київського котла

Великі успіхи німецьких військ, досягнуті протягом перших тижні війни, вселяли гітлерівському керівництву оптимізм. У ставці фюрег. вважали, що Вермахт може продовжувати наступати на всіх трьох страте­гічних напрямках: Ленінградському, Московському і Київському. З чи: то військової точки зору для продовження наступу на схід (на Москву і У:-: раїну) потрібно було знищити 5-у радянську армію, яка знаходилася мін групами армій «Центр» і «Південь», сковуючи дії обох. У німецькому Ґен штабі навіть з'явився своєрідний термін «гомельська колода». Щоб злам я ти цю колоду, А. Гітлер наказав повернути на південь війська групи армій «Центр»: 2-у польову армію (ком. - ґен. Ф. фон Вейхс) і 2-у танкову груп; (ком. - ґен.-п-к

Ґудеріан).

Танкова група Г. Ґудеріана 19 липня 1941 р. захопила м. Єльня, стві ривши важливий плацдарм для наступу на Москву. За неповний місяць о: їв танки з літерою «О» на броні пройшли 700 км від Бреста до Єльні, д Москви залишалося 300 км, які можна було подолати за два тижні. Однаї- спершу треба було покінчити із загрозою справа. 8 серпня німецькі військ перейшли в наступ у напрямі на Гомель і Стародуб. Війська Центральног фронту, які прикривали цей напрямок, не витримали ударів і почали від ступати. Сильним ударом противник прорвав фронт 13-ї й 21-ї армій і уві: вався в тили радянських військ. Гадаючи, що маневр здійснюється з мето:-, удару на Москву через Брянськ в обхід військ Західного і Резервних фрон тів. Ставка 16 серпня 1941 р. утворила Брянський фронт (ком. - ґен.-лейт А.І. Єрьоменко) як заслін на шляху Г. Ґудеріана. Однак всупереч розрахуй кам Ставки, противник не повернув на Брянськ, а продовжив наступ н південь. 16 серпня передові частини 2-ї танкової групи вийшли в райс: Стародуба, а війська 2-ї польової армії наблизилися до Гомеля.

На відміну від стратегів у Москві, командування Південно-Західног напряму своєчасно побачило в повороті німецьких військ на південь заг розу для Південно-Західного фронту. Того ж 16 серпня С. Будьонніп звернувся до Ставки з пропозицією відвести правий фланг ПЗФ (5-у ар мію і 27-й стрілецький корпус) з рубежу Коростень-Київ на східний бе рег Дніпра, проте дозволу не одержав. Згода на відхід була дана лиш 19 серпня, коли німці увірвалися в Гомель і підійшли до Стародуба. Пс долавши дві серйозні водні перешкоди - Прип'ять і Дніпро, правофлан гові війська ПЗФ 21 серпня зайняли лінію Лоєв-Переволочна. Того н дня війська групи армій «Центр» вийшли на підступи до Новгород-Сі верського. В розпалі відходу М. Потапова за Дніпро, 21 серпня 1941 р. А. Гітлер наказав Г. Ґудеріану повернути на Україну і спільно з війська ми групи армій «Південь» знищити 5-у армію. Про оточення ПЗФ к йшлося, але вочевидь ліквідація «гомельської колоди» не тільки забез печила південний фланг групи армій «Центр», але й відкрила перспек тиви нового успіху на півдні.

Після тривалих роздумів і запальних суперечок із ґенералами А. Гіг лер 21 серпня 1941 р. віддав наказ тимчасово відкласти наступ на Москву а замість цього нанести удар на півдні з метою оточення радянській військ під Києвом.

Незважаючи на хитання у визначенні напряму удару, в А. Гітлера, по суті, не було вибору. В той час обидва рішення були програшними. Якщо іти на Москву, то ло бездоріжжя не буде захоплена Україна, і тоді за неї доведеться воювати восени : взимку. Якщо ж піти на Україну, то до бездоріжжя і холодів не буде захоплена Москва. Можна вибирати будь-який напрямок, але від грязюки, снігу і морозу вже нікуди не подітись. А де означає крах бліцкригу, а, значить, і всієї кампанії на Сході. До того ж, метою стратегії є знищення збройних сил противника, а не ово­лодіння географічними пунктами, якими б важливими вони не здавалися. Розбив­ши 1-й стратегічний ешелон, німецьке командування несподівано зустрілося з 2-м : 3-м СЕ, тоді як власні резерви були вичерпані.