60. Валютна інтеграція. Спільна валютна політика та запровадження євро

Валютна інтеграція передбачає створення регіональних зон, у межах яких забезпечується відносно стійке співвідношення курсів національних валют або поступова заміна їх регіональною валютою, а також спільне регулювання валютних відносин та єдина валютна політика щодо інших країн. Складовими валютної інтеграції найрозвиненіших валютних об'єднань є:

— підтримання ринкового курсу власної валюти в межах узгодженого паритету;

— використання як паритету валюти країн-учасниць найсильнішої національної валюти або міжнародної розрахункової одиниці;

— створення спільного фонду для надання кредитів країнам-учасницям для підтримання курсу власної валюти;

— заснування міждержавного органу для грошово-кредитного та валютного регулювання.

Процес валютної інтеграції відбувається через дію механізму валютної інтеграції. Механізм валютної інтеграції — сукупність валютно-кредитних методів регулювання, спрямованих на поступовий перехід до вищого ступеня інтеграції.

Валютний союз — один із типів міжнародних валютних систем, представлений групою країн, які встановили межі взаємних коливань курсів своїх національних валют і використовують однакові засоби валютного регулювання. Розрізняють дві головні складові валютного союзу між двома і більше країнами:

1) валютно-курсовий союз — угода країн-учасниць щодо постійного фіксування їх обмінних курсів за відсутності курсових коливань (запровадження єдиної валюти є логічним завершенням такої ситуації);

2) повна фінансова інтеграція, що означає скасування будь-яких перешкод щодо руху фінансового капіталу між учасниками валютного союзу.

З 1 січня 1999 р. введення в обіг єдиної грошової одиниці — євро:

Європейська система центральних банків є незалежним інституціональним елементом Європейського економічного і валютного союзу, що проводить незалежну грошово-кредитну політику.

Основні завдання, покладені на Європейську систему центральних банків, такі:

— визначення та здійснення валютної політики ЄС;

— проведення операцій з іноземною валютою;

— підтримка та регулювання офіційних іноземних валютних резервів держав-членів;

— сприяння злагодженому функціонуванню системи платежів.