- •1.Предмет фінансової науки
- •2.Сутність фінансів
- •3.Необхідність та характерні особливості фінансів
- •4. Функції фінансів
- •5.Фінансова система
- •6.Фінанси як економічна категорія
- •10.Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики
- •11.Поняття та система фінансового права
- •12. Податкова політика і податкова система України
- •13. Соціально-економічна сутність, необхідність та призначення бюджету
- •14. Бюджетна політика і бюджетний механізм
- •15. Бюджетний устрій та бюджетна система
- •16. Економічна сутність і склад доходів бюджету
- •17. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
- •18. Бюджетний процес
- •19. Поняття стану бюджетного фонду та дефіциту бюджету
- •21. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація
- •22. Методи обмеження та шляхи скорочення дефіциту бюджету
- •23. Економічна природа та роль державного кредиту
- •24. Форми державного кредиту та класифікація державних позик
- •25.Державний борг: сутність та соціально-економічні наслідки
- •26. Управління державним боргом
- •27. Сутність, функції та принципи організації місцевих фінансів
- •29. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •30. Необхідність, зміст і роль соціальних позабюджетних фондів
- •31.Загальна характеристика соціальних позабюджетних фондів
- •32.Поняття суб'єкта господарювання, ознаки його ідентифікації. Класифікація суб'єктів господарювання.
- •33. Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва (підприємств) реального сектору економіки
- •35.Теоретичні основи фінансів домогосподарств
- •36. Заощадження домогосподарств, їх класифікація, мотиви та чинники
- •37.Об'єктивна необхідність і сутність страхового захисту. Страхові фонди як джерело забезпечення страхового захисту
- •38.Економічна природа і сутність страхування
- •39. Поняття страхового ринку, його структура
- •43. Фінансові рішення, їх розробка, прийняття та реалізація
- •44.Мета й основні завдання фінансового менеджменту
- •45.Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •46.Принципи і функції фінансового менеджменту, їх характерника
- •47.Механізм фінансового менеджменту, його сутність та складові
- •48.Сутність та функціональне призначення міжнародних фінансів
- •49.Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •50.Міжнародний неринковий перерозподіл фінансових ресурсів
- •52.Фінансова безпека: сутність і місце в системі економічної безпеки
- •53.Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави
- •54.Еволюція та сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою
- •55. Фінансова система Сполучених Штатів Америки
- •56. Фінансова система Японії
- •57. Загальна характеристика фінансів Скандинавських країн
- •Швеція.
- •Норвегія
- •Фінляндія
- •58. Етапи економічної інтеграції в Європі. Фінансова політика у контексті поглиблення європейської інтеграції
- •Етап зони вільної торгівлі (1959—1968 рр.).
- •Етап митного союзу (1968—1976 рр.)
- •Етап спільного ринку (1977—1984 рр.).
- •Етап єдиного внутрішнього ринку (1985—1992 рр.)
- •59. Валютно-фінансова конвергенція та особливості організації фінансів Європейського Союзу
- •60. Валютна інтеграція. Спільна валютна політика та запровадження євро
53.Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави
Механізм забезпечення фінансової безпеки має реалізовуватися на основі розробки відповідних наукової теорії, концепції, стратегії і тактики, проведення адекватної фінансової політики, визначення об’єктів, наявності необхідних інститутів забезпечення безпеки (суб’єктів), визначення та конкретизації інтересів, систематизації загроз, застосування засобів, способів і методів забезпечення безпеки
Фінансова безпека досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, інформаційній і, власне, фінансовій сферах.
Механізм забезпечення фінансової безпеки включає такі елементи:
-об’єктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам об’єктів фінансової безпеки;
-розрахунок порогових, гранично допустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу;
-діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці.
Об’єктом фінансової безпеки держави є фінансова система, а конкретніше – усі її сфери та ланки:
-людина і громадянин, домогосподарство;
-підприємства, установи, організації;
-окремі території та регіони;
-суспільство (його інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси);
Суб’єктами забезпечення фінансової безпеки держави є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, громадяни України та їх об’єднання.
Створення дієвої системи фінансової безпеки передбачає чітке визначення джерел потенційної загрози у тій чи іншій сфері, а також наявних і необхідних ресурсів для їх нейтралізації.
54.Еволюція та сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою
Сучасні фінансові системи високорозвинених держав значною мірою зумовлені особливостями державотворення, розвитком економіки, соціальними параметрами і навіть традиціями, менталітетом населення протягом багатьох століть.
Упродовж розвитку цивілізації функції, які виконує держава, досить суттєво еволюціонували. Так, у стародавньому світі коло завдань, що виконувала держава, було дуже обмеженим. Видатки на такі звичні сьогодні напрямки, як освіта, охорона здоров'я, а особливо на програми перерозподілу доходів, соціальний захист, пенсійне забезпечення державою практично не проводились аж до початку XX ст.
На найбільш ранніх етапах держава використовувала переважно негрошові механізми — примусову працю рабів і селян-общинників, які повинні були віддавати різні продукти й предмети вжитку (у Стародавньому Єгипті ще у Ш тис. до н. е.). Іншим важливим джерелом формування ресурсів держави було проведення загарбницьких воєн і експлуатація ресурсів колоній
Зародження феодалізму на території Європи привело до поступової переорієнтації державної скарбниці на внутрішньодержавні джерела доходів. З V та практично до XIV ст. значну частку доходів забезпечувала експлуатація земель, лісів, надр — ресурсів, які перебували у власності самого короля.
Лише у XIX ст. деякі чинники економічного, соціального та політичного характеру зумовили необхідність і забезпечили можливості істотного зростання ролі держави у суспільному житті, що паралельно призвело до збільшення акумульованих нею ресурсів та, відповідно, державних витрат.
У кінці XIX та на початку XX ст. відбулось колосальне збільшення державних витрат на військові цілі
Змінились також політичні умови формування державної фінансової політики. На початку XX ст. було повністю скасовано майновий виборчий ценз, за якого право обирати і бути обраним до парламенту мали лише багаті.
Кардинальні зміни у податкових системах розвинутих держав відбулися на зламі XIX та XX століть.
Сьогодні навіть серед високорозвинених ринкових держав можна зазначити наявність значних відмінностей у ролі держави в перерозподілі ВВП. Цей показник може коливатися від 1:3 до 2 :3, тому прийнято навіть виділяти три типи моделей за рівнем централізації ВВП: американська (ЗО—35 %), західноєвропейська (40—60 %) та скандинавська (60—60 %).
Загальною тенденцією останніх двох десятиліть у сфері управління державним сектором високорозвинених держав є зниження кількості державних підприємств. Державна власність переважно зосереджена у ключових галузях, які забезпечують національну безпеку.
Важливий вплив на функціонування державних фінансів здійснюють політичні чинники. Політичні інститути та конституційне право з моменту виникнення сучасної демократичної моделі державних фінансів стали виконувати функцію активного коригування перерозподільних процесів. Тісний зв'язок політичних і фінансових процесів спостерігався і впродовж усього XX ст., коли найбільші зміни фінансової політики розвинутих держав відбувались саме після виборів, з приходом до влади нових політичних сил. Проте як показує практика останніх десятиліть, у державах з розвинутою демократією наслідки таких потрясінь для державних фінансів не є кардинальними.