- •І. Загальні питання
- •Основні етапи розвитку оториноларингології як галузі медичних знань.
- •Історія оториноларингології на Україні.
- •Іі. Вухо
- •Клінічна анатомія зовнішнього вуха.
- •Барабанна перетинка.
- •Слухові кісточки і м’язи барабанної порожнини.
- •Сосковидний відросток.
- •Слухова труба.
- •Анатомія присінку внутрішнього вуха.
- •Анатомія завитки.
- •Спіральний орган.
- •Півколові канали.
- •Вестибулярні ядра, їх зв’язки.
- •Вестибулярні рефлекси.
- •Механізми проведення звуку.
- •Провідні шляхи слухового аналізатора.
- •Адекватний подразник слухового аналізатора.
- •Теорії слуху.
- •Дослідження слуху мовою і камертонами.
- •Тональна порогова і мовна аудіометрія.
- •Диференційна діагностика уражень звукопровідного і звукосприймального апаратів.
- •Адекватні подразники і пороги збудження півколових каналів і отолітового апарату.
- •Закономірності ністагменної реакції.
- •Вестибулометрія: мета, групи тестів.
- •Калорична і обертальна проби.
- •Дослідження отолітової функції.
- •Гематома і перихондрит вушної раковини.
- •Зовнішній отит.
- •Фурункул зовнішнього слухового ходу
- •Зовнішній дифузний отит
- •Сірчана пробка.
- •Сторонні тіла вуха.
- •Гостре гнійне запалення середнього вуха. Етіологія, патогенез, клініка.
- •Особливості перебігу гострого середнього отиту у ранньому дитячому віці.
- •Особливості перебігу середнього отиту при інфекційних хворобах (грип, кір, скарлатина, туберкульоз).
- •Лікування гострого гнійного середнього отиту. Парацентез.
- •Мастоїдит.
- •Антромастоїдотомія.
- •Наслідки гострих та середніх отитів.
- •Хронічне гнійне запалення середнього вуха. Обов’язкові ознаки. Класифікація.
- •Мезотимпаніт.
- •Епітимпаніт. Холестеатома.
- •Консервативне лікування хронічного гнійного середнього отиту.
- •Сануючі операції при хронічному гнійному отиті.
- •Операції, що покращують слух при хронічному гнійному отиті.
- •Лабіринтит.
- •Шляхи і етапи поширення інфекції з вуха в порожнину черепа. Шляхи поширення інфекції з вуха в порожнину черепа такі:
- •Синустромбоз і отогенний сепсис.
- •Отогенний абсцес півкуль головного мозку.
- •Отогенний абсцес мозочка.
- •Отогенний менінгіт.
- •Гострий і хронічний катар середнього вуха.
- •Хвороба Меньєра. Етіологія, патогенез, клініка.
- •Лікування хвороби Меньєра. Методи лікування гострої вестибулярної дисфункції.
- •Сенсоневральна приглухуватість. Причини, діагностика.
- •Сенсоневральна приглухуватість. Лікування.
- •Отосклероз.
- •Приглухуватість. Протезування слуху.
- •Ііі. Ніс і приносові пазухи
- •Клінічна анатомія зовнішнього носа.
- •Клінічна анатомія порожнини носа.
- •Кровопостачання носа.
- •Нюховий аналізатор.
- •Дослідження нюху.
- •Значення носового дихання.
- •Методи дослідження носа.
- •Вікові аспекти розвитку приносових пазух. Клінічне значення.
- •Клінічна анатомія верхньощелепної пазухи.
- •Клінічна анатомія лобної пазухи.
- •Клінічна анатомія решітчастої пазухи.
- •Клінічна анатомія основної пазухи.
- •Фурункул носа.
- •Захворювання зовнішнього носа (бешиха, екзема, сікоз, ринофіма).
- •Гострий нежить.
- •Хронічний катаральний нежить.
- •Хронічний гіпертрофічний нежить.
- •Хронічний атрофічний нежить.
- •Вазомоторний нежить. Алергічна форма.
- •Вазомоторний нежить. Нейровегетативна форма.
- •Сифіліс носа.
- •Сторонні тіла порожнини носа.
- •Травми носа і приносових пазух.
- •Гематома і абсцес перегородки носа.
- •Викривлення перегородки носа, синехії та атрезії порожнини носа.
- •Носова кровотеча.
- •Передня і задня тампонади носа.
- •Класифікація параназальних синуїтів.
- •Загальні і місцеві симптоми гострих і хронічних синуїтів.
- •Гострий і хронічний етмоїдит.
- •Гострий гайморит.
- •Хронічний гайморит.
- •Гострий і хронічний фронтит.
- •Поліпи носа.
- •Риногенні внутрішньочерепні ускладнення.
- •Злоякісні новоутворення носа і приносових пазух.
- •IV. Глотка. Стравохід
- •Клінічна анатомія глотки.
- •Анатомія лімфаденоїдного глоткового кільця.
- •Фізіологія лімфаденоїдного глоткового кільця.
- •Методи дослідження глотки.
- •Сторонні тіла глотки.
- •Гострий фарингіт.
- •Хронічний фарингіт.
- •Лептотрихоз.
- •Класифікація тонзилітів.
- •Хронічні:
- •Катаральна ангіна.
- •Лакунарна ангіна.
- •Фолікулярна ангіна.
- •Виразково-плівчаста ангіна.
- •Ускладнення гострих тонзилітів.
- •Паратонзиліт і паратонзилярний абсцеси.
- •Вторинні ангіни.
- •Дифтерія глотки.
- •Аденоїдні розрощення.
- •Гіпертрофія піднебінних мигдаликів.
- •Хронічний тонзиліт. Класифікація. Формулювання діагнозу.
- •Місцеві ознаки хронічного тонзиліту.
- •Види декомпенсації хронічного тонзиліту.
- •Консервативне лікування хронічного тонзиліту.
- •Хірургічне лікування хронічного тонзиліту.
- •Юнацька ангіофіброма носоглотки.
- •Злоякісні пухлини глотки.
- •Анатомія стравоходу.
- •Сторонні тіла стравоходу.
- •Опіки стравоходу.
- •V. Гортань. Трахея. Бронхи
- •Топографія гортані.
- •Хрящі, суглоби і зв’язки гортані.
- •М’язи гортані.
- •Іннервація гортані.
- •Клінічна анатомія порожнини гортані.
- •Методи дослідження гортані у дорослих і дітей.
- •Гострий стеноз гортані. Причини, патогенез, клініка.
- •Стадії стенозу гортані.
- •Набряк гортані.
- •Лікування гострого стенозу гортані.
- •Інтубація і трахеостомія.
- •Гострий катаральний ларингіт.
- •Гортанна ангіна.
- •Флегмонозний ларингіт. Епіглотит. Хондроперихондрит гортані.
- •Гострий ларинготрахеїт у дітей. Етіологія, патогенез, клініка.
- •Гострий ларинготрахеїт у дітей. Інтенсивна терапія.
- •Дифтерія гортані.
- •Хронічний ларингіт.
- •Доброякісні пухлини гортані.
- •Папіломатоз гортані.
- •Передракові захворювання гортані.
- •Клініка раку гортані.
- •Діагностика раку гортані.
- •Принципи ранньої діагностики раку гортані.
- •Лікування раку гортані.
- •Інфекційні гранульоми. Діагностика. Диференційна діагностика.
- •Склерома дихальних шляхів.
- •Туберкульоз гортані.
- •Сторонні тіла гортані.
- •Сторонні тіла трахеї.
- •Сторонні тіла бронхів. Стадії захворювання і види бронхостенозів.
- •Діагностика сторонніх тіл бронхів.
- •Видалення сторонніх тіл бронхів.
І. Загальні питання
Основні етапи розвитку оториноларингології як галузі медичних знань.
Отоларингологія – клінічна дисципліна, що вивчає морфологію, фізіологію та патологію вуха, верхніх дихальних шляхів і прилеглих до них ділянок.
До середини минулого століття небагато на той час вушних хвороб входило до курсу хірургії, а верхніх дихальних шляхів – терапії. Виділення в самостійну дисципліну розпочалось із середини ХІХ ст.. Підставою для цього стало анатомо-топографічна єдність цих органів, їх фізіологічний та функціональний взаємозв’язок, а також уведення в практику ендоскопічних методів дослідження. Це сприяло створенню нових діагностичних, лікувальних і хірургічних методик, дало змогу розробити клінічну характеристику гострих та хронічних захворювань вуха і верхніх дихальних шляхів.
1841 – Хофман почав оглядати глибокі ділянки вуха, носа і горла за допомогою дзеркала, а пізніше створено амальгаму. Трохи пізніше Тролш створив лобовий рефлектор.
1854 – Гарсия запропонував метод непрямої ларингоскопії.
1859 - 70-ті роки ХІХ ст. – розроблено методики задньої, передньої та середньої риноскопії.
1880 – Зіем розробив пробну пункцію верхньої щелепи.
1893 - 1897 – Кальдвелл та Люк розробили методику радикального хірургічного втручання з приводу гаймориту.
1873 – Швартз запропонував операцію артротомії. Започатковано отохірургію.
Історія оториноларингології на Україні.
На медичному факультеті Київського університету св. Володимира про деякі захворювання ЛОР-органів згадувалось у лекціях з хірургії, терапії та інших дисциплін. 1864-1866 рр. Л.А. Мариновський читав приват-доцентський курс з рино- та ларингології. 1876-1880 рр. М.В. Успенський читав приват-доцентський курс з отіатрії. Істотне значення для розвитку оториноларингології мала діяльність М.М. Волковича, котрий з 1889 до 1903 рр. вів на факультеті курс отоларингології у вигляді практичних занять і лекцій. Він одним із перших приділив належну увагу вивченню склероми верхніх дихальних шляхів і взяв участь у розробці питань етіології, патогенезу та лікування. 1896 р. Волкович запропонував спосіб кістково-пластичного висікання лобової пазухи,
1921 р. – отоларингологію було включено до програм медичних факультетів і медичних інститутів як обов’язковий предмет.
1935 р. – відкрито 2-й медичний інститут, в якому кафедру отоларингології до початку ВВВ очолював Я.О. Шварцберг.1938 р. при Наркоматі охорони здоров’я УРСР було створено Отоларингологічну раду.
1948 р. в Києві відбувся ІІ з’їзд отоларингологів України.
Видається «Журнал вушних, носових та горлових хвороб» головним редактором якого був І.А. Курилін.
1944 р. завідувачем кафедри оториноларингології стає О.С. Коломійченко, який залишається завідуючим до 1966 р., а до 1973 р. – головним оториноларингологом МОЗ України. Він зробив величезний внесок в становлення та розвиток дитячої оториноларингології. Розробив показання і методику проведення антропункції та тимпанопункції у дітей.
Створення НДІ отоларингології, що було викликане необхідністю поглибленої розробки наукових проблем з оториноларингології, підвищення ефективності лікувально-профілактичної допомоги населенню
1978 р. – при Киівськомі НДІ отоларингології відкрито Республіканський слуховідновний центр.
1991 р. – учені Київського НДІ Ю.О. Сушко, О.М. Борисенко, О.В. Братусь – вперше виконали успішні імплантації електронної завитки глухим.
1969 р. – створено першу в Україні кафедру дитячої оториноларингології при Київському інституті вдосконалення лікарів.
В Україні проведено 7 республіканських з’здів отоларингологів. 1995 р. проведено VIIІ з’їзд отоларингологів. Нині в медичних вузах України діє 17 кафедр і курсів оториноларингології.
З 1996 р. – завідувачем кафедри оториноларингології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця стає професор Д.І. Заболотний.