Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
материал для подготовки vikova.doc
Скачиваний:
55
Добавлен:
26.04.2019
Размер:
734.72 Кб
Скачать

5. Вплив еволюційної теорії ч.Дарвіна. Закон рекапітуляції е.Геккеля. Біогенетична теорія с.Холла.

Большое влияние на возникновение первых концепций детского развития оказала теория Ч. Дарвина, впервые четко сформулировавшая идею о том, что развитие, генезис, подчиняется определенному закону. ЕВОЛЮЦІЙНА ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ — теорія, яка стверджує, що у психічному та поведінковому розвитку дитини провідна роль належить генетичним факторам; у розвитку не проявляється нічого, що не було закладено від початку. В дальнейшем любая крупная психологическая концепция всегда была связана с поиском законов детского развития.

К числу ранних психологических теорий относится концепция рекапитуляции. Э.Геккель сформулировал биогенетический закон в отношении эмбриогенеза: онтогенез есть краткое и быстрое повторение филогенеза. ЗАКОН БІОГЕНЕТИЧНИЙ — засноване на еволюційній теорії Ч. Дарвіна емпіричне узагальнення, згідно з яким індивідуальний розвиток особи (онтогенез) є своєрідним коротким повторенням (рекапітуляцією) найважливіших етапів еволюції (філогенезу) виду, до якого належить дана осіб.

КОНЦЕПЦІЇ БІОГЕНЕТИЧНІ — об'єднуюча назва для різноманітних концепцій розвитку людини, в основі яких лежить біогенетичний закон. Суттєвий вплив на розвиток біогенетичних концепцій мали також праці представників психології розвитку О. Кро і X. Вернера.

Біогенетичні концепції виходять із таких принципових посилань:

1. ЕНДОГЕННІСТЬ РОЗВИТКУ — розвиток запрограмований біологічно й спонтанно здійснюється у відповідності із заданим планом, якщо тільки цьому не перешкоджають несприятливі умови. Провідну роль при цьому грають процеси дозрівання; зовнішні впливи можуть лише пришвидшувати або загальмовувати хід дозрівання, але не в змозі його змінити. План дозрівання і розкриття задатків визначений генетично і є неоднаковим в різних індивідів внаслідок генетичної варіативності виду. До таких задатків належить, напр., обдарованість (музикальна, математична, мовна тощо), що успадковується у деяких родинах. У концепції ендогенного управління розвитком велику роль відіграють такі поняття як зростання, дозрівання, диференціювання й структурування. Так, згідно з теорією Вернера (Werner H., 1953), розвиток здійснюється у відповідності до запозиченого з ембріології "ортогенетичного принципу" — від первісного стану цілісності й не диференційованості до диференціювання, розчленування та ієрархічної інтеграції.

2. СТАДІАЛЬНІСТЬ РОЗВИТКУ — розвиток здійснюється не безперервно (плавно), а дискретно (від нижчої до вищої сходинки). При цьому виділяються закономірні та послідовні фази або ступені, що ієрархічно підпорядковані одна одній. Проходження індивідом таких ступенів є необоротнім (за нормальних умов) або розглядається як еволюційний регрес (NB! на відміну від ступенів, фази в принципі припускають можливість повернення певних вже пройдених станів). При розбіжностях у конкретних визначеннях цих фаз або ступенів, загальним для них є те, що це відрізки розвитку, які характеризуються у порівнянні із попереднім станом раптовою і глибокою зміною рівня функціонування, що зберігається протягом тривалого часу. Этот закон был перенесен на процесс онтогенетического развития ребенка.

Стенлі ХОЛЛ амер. психолог, один із засновників педології. Розробив низку самооціночних питальників для дітей різного віку. Спираючись на теорію рекапітуляції Е. Геккеля, вважав, що дитина в своєму онтогенетичному розвитку стисло повторює філогенетичні стадії людської психіки. Так, на його думку, феномен дитячих нічних страхів та жахів пояснюється атавізмом: дитина у сні попадає в давно минулу епоху, коли людина одна спала в лісі, зазнаючи всяких небезпек. Відповідно онтогенетичний розвиток дитячого малюнку відображає ті стадії, які проходила образотворча творчість в історії людства.

Разом з Дж. Болдуїном розглядав стадії онтогенезу людини як варіанти родової пам'яті людства. Виділяв такі стадії онтогенетичного розвитку, які відповідають еволюції суспільства:

РИТТЯ І КОПАННЯ (від народження до 5 років).

ПОЛЮВАННЯ І ЗАГАРБЛЕННЯ (від 5 до 8 років).

ВІВЧАРСТВО (від 8 до 11 років).

ЗЕМЛЕРОБСТВО (від 11 до 14 років).

ПРОМИСЛОВІСТЬ І ТОРГІВЛЯ (від 14 до 20 років) — стадія сучасної людини.

Теория рекапитуляции недолго оставалась в центре внимания ученых, но идеи Ст. Холла оказали значительное влияние на детскую психологию через исследования двух его знаменитых учеников – А. Гезелла и Л. Термена.

6. Філософія освіти М.Монтессорі. Концепція періодів чутливості.

Теоретичною основою методу М.Монтессорі стала філософія вільного розвитку Ж. Руссо, педагогіка Й. Песталоцці і психологія А, Ґезелла . Звертаючи увагу на якісні відмінності між дитиною та дорослим, М. вбачала рушійні сили розвитку особистості у життєвій енергії, що проходить через низку трансформацій та взаємодіє з оточуючим середовищем. Ключовими поняттями її теорії є рефлекторна дуга (метафора звільнення психічної енергії у процесі мислення); розум, що абсорбує активність інтелекту та періоди чутливості.

ПЕРІОДИ ЧУТЛИВОСТІ — виділені М. Монтессорі генетично запрограмовані відрізки часу, коли дитина особливо прагне та здатна оволодівати певними навичками; подібні до критичних періодів. У такі періоди дитина з усіх сил намагається, удосконалюючи відповідні навички. Якщо ж у якомусь такому періоді їй не надано можливості займатися тим, чого вона хоче, особливі здібності до оволодіння певною навичкою пропадуть, що негативно вплине на весь подальший хід розвитку. Завдання педагогів і батьків полягає у тому, щоб дозволяти дитині реалізовувати свої специфічні потреби на кожному із періодів чутливості та забезпечувати для цього відповідні умови.

Виділені такі частково перекриваючі один одного періоди чутливості (точні вікові межі авторкою визначені не були):

ЧУТЛИВІСТЬ ДО ПОРЯДКУ (від народження до прибл. З років) — дитина відчуває сильний потяг до упорядкування предметів, їй подобається ставити їх на місце й вона навіть може розгубитися, коли певна річ знаходиться не на своєму місці.

ЧУТЛИВІСТЬ ДО ДЕТАЛЕЙ (прибл. від 1 до 2 років) — якщо раніше дитину приваблювали великі об'єкти та яскраві кольори, то у цьому періоді вона схильна концентрувати увагу саме на найдрібніших деталях.

ЧУТЛИВІСТЬ ДО ОВОЛОДІННЯ РУКАМИ (прибл. від 1,5 до З років) — дітям особливо подобається щось зачиняти і відчиняти, класти речі всередину чогось та діставати їх звідси, складати і будувати; протягом наступних двох років вони удосконалюють свої рухи і відчуття дотику.

ЧУТЛИВІСТЬ ДО ХОДИ (прибл. від 1 до 2 років) — завдяки ході дитина із безпорадної перетворюється на активну; за словами самої Монтессорі, навчитися ходити означає вдруге народитися. Дитина ходить не для того, щоб кудись прийти — вона ходить заради самого цього процесу.

ЧУТЛИВІСТЬ ДО МОВИ (прибл. від 6 міс. до 6 років) — складається із двох підперіодів:

несвідоме оволодіння мовою (прибл. від 6 міс. до 3 років) — опанування дитиною мови схоже на її відкарбування у пам'яті, звідки робиться висновок про те, що дитина має бути наділеною особливим механізмом сприйняття мови;

свідоме оволодіння мовою (прибл. від 3 до 6 років) — дитина починає активно використовувати нові слова, з'являється здатність складати фрази і цілі речення. Фаза настає стрибкоподібно і характеризується більш-менш свідомим інтересом дитини до граматики мови.