26. Характеристика труднощів у шкільному навчанні.

НЕЗДАТНІСТЬ ДО НАВЧАННЯ — поняття, що об'єднує досить широку категорію індивідуальних випадків; означає надзвичайні труднощі, що зазнає дитина у засвоєнні таких шкільних предметів як читання, письмо або математика. Діагностується при нормальному рівні інтелектуального розвитку і відсутності дефектів у сенсорно-моторній сфері.

Близько 80% дітей, в яких встановлено Н. д. н. — хлопчики. Кожна невдача, що вони зазнають в оволодінні шкільними знаннями, посилює відчуття безпорадності і безнадії; у свою чергу це призводить до розвику замкненості одних дітей та зухвальства й дратівливості інших. Причини, що лежать в основі нездатності до навчання, можна розділити на такі дві групи.

1 Фактори, що являють собою певні нозологічні форми:

ДИСЛЕКСІЯ — нездатність дитини до навчання, що проявляється у надзвичайних труднощах в оволодінні читанням; пов'язана із проблемами в оволодінні мовою взагалі. Діти з діагнозом дис-лексії пізніше, ніж ровесники, починають говорити або мають менш розвинуту мову; зазнають труднощів не тільки у називанні букв або написаних слів, а й кольорів і простих предметів. Причини дислексГі досі не з'ясовані, проте відмічається її спадковий характер; статистично частіше дислексія має місце у сім'ях, де спостерігається ліворукість (хоча остання сама по собі з дислек-сією пов'язана слабо — більшість дислектиків є праворукими).

ДИСГРАФІЯ — нездатність до навчання, що пов'язана з надзви­чайними труднощами в оволодінні письмом.

ДИСКАПЬКУЛІЯ — нездатність до навчання, що пов'язана з надзвичайними труднощами в оволодінні арифметичними навичками.

2. Чинники, що пов'язані з браком довільного вольового контролю або надмірною збудженістю; серед них:

ДЕФІЦИТ УВАГИ — нездатність дитини утримувати увагу, бути зосередженою на певній інформації протягом часу, що необхідний для її засвоєння.

ГіПЕРАКТИВНІСТЬ — схильність до відволікання, неуважності, імпульсивності та підвищено: рухової активності при нормальному рівні інтелектуального розвитку

31. Феномен дитячої обдарованості.

ОБДАРОВАНІСТЬ ДИТЯЧА — наявність у дитини спеціальних (у тій чи іншій сфері діяльності) чи загальних (випередження темпів розвитку) здібностей, які виділяють її з когорти (див. Когорта) одноліт­ків. Питання про парціальність або загальність прояву обдарованості є дискусійним: так, за М. Лейтес (Лейтес Н., 1971) виділяють 10 спеціаль­них здібностей, що складають феномен обдарованості; Б. Ананьєв (див. Ананьєв Борис), навпаки, приставав до точки зору Л. Рубінштейна, згід­но з якою постулюється існування т.зв. "загальної здатності". На думку Б. Теплова, загальніші здібності виступають "усередині" спеціальних та нерозривно пов'язані з ними.

Феномен обдарованості супроводжується вираженою захопленістю тими чи іншими заняттями і схильністю виявляти фантазію. Час прояву тієї чи іншої обдарованості в різних областях є різним. Найраніше вияв­ляється рання обдарованість у музиці (напр., у 3 роки у В. Моцарта, у 4 роки у Ф. Гайдна тощо), потім — у малюванні (напр., у 8 років у С. Ра-фаеля, у 10 років у Ван Дейка, у 15 років в А. Дюрера тощо). У понятійних областях раніше за інших виявляється обдарованість у математиці. У динаміці розвитку обдарованості особливу роль грають некогніти-вні особистісні характеристики (прагнення до знань, надія на успіх, по­боювання невдачі, тривожність, самооцінка, атрибуція, стиль навчання тощо) й характеристики оточення (сімейний клімат, шкільний клімат тощо). За даними досліджень М. Лейтес, одним із провідних факторів у розвитку дитячої обдарованості виступає власна активність дитини.

За А. Матюшкіним, у єдиній інтегративній структурі дитячої обдаро­ваності можна виділити такі компоненти: 1) домінуюча роль пізнаваль­ної проблем; 3) можливість мотивації; 2) дослідницька творча актив­ність, що виражається у віднайденні нового, у постановці та вирішенні досягнення оригінальних рішень; 4) можливість прогнозування й перед­бачення; 5) здатність до створення ідеальних еталонів, які забезпечу­ють високі інтелектуальні, естетичні та моральні оцінки.

За Л. Терменом (див. Термен Льюіс), дитяча обдарованість визна­чається показниками інтелекту (IQ) тесту Стенфорд—Біне.

Відділ освіти США запропонував визначення, згідно із яким під обдарованістю розуміється наявність у дитини видатних здібностей, за­вдяки чому вона демонструє високі досягнення (або має високі потен­ційні можливості) в одній (або кількох) із наступних сфер:

1. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА СФЕРА — дитина відрізняється гостротою мислення, спостережливістю і видатною пам'яттю; проявляє ви­ражену і різнобічну допитливість, часто повністю захоплюється тим чи іншим заняттям; охоче і легко вчиться, послідовно викладає власні думки, практично застосовує набуті знання, має ши­рокий кругозір і видатні здібності до вирішення задач.

2. АКАДЕМІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ — складається із таких сегментів:

читання — дитина часто й охоче читає, у розмові викорис­товує багатий словниковий запас і складні синтаксичні конструк­ції; якщо читають їй, тривалий час зберігає увагу, розуміє і дуже гарно запам'ятовує інформацію; здатна довго тримати у пам'яті символи, букви і слова; демонструє інтерес до письма;

математика — дитина проявляє велику зацікавленість до підраховувань, вимірів, зважування або впорядковування пред­метів; демонструє незвичне для свого віку розуміння математи­чних відношень; легко сприймає і розуміє математичні символи (цифри і знаки); легко виконує прості операції додавання і відні­мання; розбирається у вимірюванні часу (за допомогою годинни­ків або календарів); часто застосовує математичні навички і по­няття у нематематичних заняттях;

природознавство — дитина уважна до предметів і явищ; проявляє великий інтерес або видатні здібності до класи­фікації; тривалий час зберігає увагу до речей, що пов'язані із природознавством і природою; часто ставить питання про похо­дження або функції тих чи інших речей; цікавиться природничи­ми дослідженнями та експериментами; демонструє випереджа­юче її вік розуміння причинно-наслідкових зв'язків; розуміє абстрактні поняття.

ТВОРЧІСТЬ (КРЕАТИВНІСТЬ) — дитина є надзвичайно допит­ливою, здатна повністю віддаватися цікавому для неї заняттю або роботі; демонструє високий енергетичний рівень (високу продуктивність або інтерес до різноманітних речей); часто ро­бить все по-своєму (прояви незалежності й нонконформізму); винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, використанні ма­теріалів і речей, вирішенні проблем (інтелектуальна продуктив­ність мислення); часто висловлює багато різних міркувань з при­воду конкретної ситуації; здатна до нетрадиційного використан­ня предметів або матеріалів (інтелектуальна гнучкість); схильна до завершеності й точності в образотворчих заняттях чи іграх.

ХУДОЖНЬО-МИСТЕЦЬКА СФЕРА — складається із таких сегментів:

образотворча діяльність — дитина проявляє ве­ликий інтерес до візуальної інформації; у найдрібніших деталях запам'ятовує побачене; багато часу приділяє малюванню або ліпленню; серйозно ставиться до образотворчих занять і отри­мує від них велике задоволення; демонструє випереджаючу свій

вік вмілість; оригінально використовує засоби художньої вираз­ності; експериментує із застосуванням традиційних матеріалів; свідомо будує композицію картин або малюнків, які, у свою чер­гу, включають велику кількість деталей та відрізняються відмін­ною композицією, конструкцією і кольором; її роботи індивідуа­льні й оригінальні;

музика — дитина демонструє великий інтерес до музичних занять; чутливо реагує на характер і настрій музики; легко по­вторює короткі ритмічні фрагменти; впізнає знайомі мелодії по перших звуках; із задоволенням підспівує; визначає, яка із двох нот є вищою, а яка нижчою.

СФЕРА СПІЛКУВАННЯ і ЛІДЕРСТВА — дитина легко пристосо­вується до нових ситуацій; інші діти віддають їй перевагу у якості партнера по іграх та заняттях; зберігає впевненість у собі в ото­ченні незнайомих людей; проявляє тенденцію керувати іграми або заняттями інших дітей; з легкістю спілкується із іншими діть­ми та дорослими; узагальнює ідеї і рішення задач; у спілкуванні з однолітками проявляє ініціативу; бере на себе відповідаль­ність, що виходить за межі її віку; інші діти часто звертаються до неї за допомогою чи порадою.

СФЕРА РУХОМОСТІ — дитина у значній мірі цікавиться діяльні­стю, що потребує тонкої й точної моторики; має гарну зорово-моторну координацію; полюбляє рух як такий; має широкий діа­пазон рухів (від повільних до швидких, від плавних до різких); прекрасно тримає рівновагу при виконанні рухливих вправ та володіє тілом при маневруванні; для свого віку має прекрасну фізичну силу, демонструє хороший рівень розвитку основних навичок рухливості. Проте, на думку Б. Кларк (Clark В., 1979), феномен обдарованості, на відміну від талановитості, стосуєть­ся саме когнітивних здібностей; згідно з цим, виділення сфери рухомості не є доречним.

NB! Дж. Рензуллі (Renzulli J., 1978) виступив із критикою визначення Відділу освіти внаслідок того, що у його формулі змішуються різнорівне-ві процеси — інтелектуальні, творчі та лідерські здібності — з їх конкре­тною реалізацією у художній сфері або спілкуванні; одна із провідних якостей особистості — мотивація — залишається при цьому поза ме­жами. За Рензуллі, обдарованість є результатом сполучення трьох ха­рактеристик⁷:

- ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ, що перевищують середній рівень;

- ТВОРЧИЙ ПІДХІД до вирішення проблем;

- НАПОЛЕГЛИВІСТЬ у досягненні поставлених цілей.

Див. також Обдарованості дитячої діагностика та Проблеми об­дарованих дітей.

ОБДАРОВАНОСТІ ДИТЯЧОЇ ДІАГНОСТИКА — застосування пси-ходіагностичних методів з метою виявлення обдарованих дітей (див. Обдарованість дитяча) для їх подальшого залучення до спеціальних освітніх програм.

Виділяють такі методи діагностики феномену дитячої обдарованості: 1. СТАНДАРТИЗОВАНІ МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУ — найрозповсюдженіші методи виявлення дитячої обдарованості; можуть бути спрямовані на виявлення як вербальних, так і неве-рбальних здібностей. Найбільшу перевагу віддають тестам, що дозволяють визначити рівень когнітивного і мовного розвитку дитини. У США з цією метою використовують такі тести:

Шкала інтелекту Стенфорд—Біне — призначена для діагностики розумових здібностей дорослих і дітей з дворічного віку. Дозволяє визначити як розумовий вік (див. Вік розумовий) досліджуваного, так і його IQ (у випадку обдарованості останній повинен бути £124). Шкала інтелекту Векслера для дошкіль­ників і молодших школярів (Wechsler Preschool and Primary Scale of Intelligence, WPPSI; Wechsler D., 1967) — складається із двох частин: вербальної (завдання на обізнаність, розуміння, арифметичні завдання, знаходження подібності, сло­вниковий запас) та невербальної (завдання на конструювання з кубиків, лабіринти, завершення малюнків, кодування) шкал, кож­на з яких містить по п'ять субтестів.

Тест інтелекту Слоссона для дітей і дорослих — особливістю тесту є усний характер відпові­дей досліджуваних (за винятком кількох завдань для маленьких дітей, що потребують використання паперу й олівця). Дозволяє визначити як розумовий вік досліджуваного, так і його IQ (у ви­падку обдарованості останній повинен бути а120).

Колумбійська шкала розумової зрілості — призначена для інди­відуального обстеження дітей, що мають сенсорні, рухові або мовні вади. Згідно умов тесту, досліджуваним пропонують знай­ти відмінності у 92 малюнках, що їм пред'являються (за інструк­цією вони жестом мають вказати на ті малюнки, що, за їх дум­кою, відрізняються від інших). Тест вимірює рівень загальних аналітичних здібностей, що проявляються у здатності до розпі знавання кольорів, форми, розмірів, числа, символів тощо; у тест включені завдання на перцептивну класифікацію й абстрак­тне оперування символічними поняттями.

Френча малюнковий тест на інтелект — призначений для вимірювання загальних розумових здібностей дітей у віці 3—8 років, у тому числі таких, що мають сенсорні або фізичні вади. Складається із завдань таких видів: визначення обсягу словни кового запасу (1); розуміння (2); встановлення подібності (3); знання величин (4); знання чисел (5); пам'ять (6). Виконуючи тест, дитина має обрати один із наявних варіантів. Отримані таким чином попередні результати перетворюються у показник розумового віку, що, у свою чергу, переводиться у показник відхилення. Показником загального розумового розвитку є індекс загального пізнання — General Cognitive Index.

3. СТАНДАРТИЗОВАНІ ТЕСТИ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ — спрямовані на оцінку соціальної компетентності та зрілості, визначення рівня особистісного розвитку і навичок спілкування дітей дошкільного віку (див. Вік дошкільний). До цієї групи входять такі тести:

Каліфорнійська шкала соціальної компетентності дошкільників — призначена для роботи з дітьми дво-шостирічного віку; дані отримуються від дорослих з безпо­середнього оточення дитини (батьки, вихователі). Визначає рі­вень розвитку дитини, виходячи з її вміння контактувати з іншими людьми й проявляти особистісну відповідальність. Оцінка виноситься з урахуванням вікових, статевих й соціое-кономічних показників.

Вайнлендська шкала соціальної зрілості — оцінка соціального й особистісного розвитку дитини здійснюється за такими параметрами: самообслуговування (їжа, туалет, гігієна, одягання та роздягання, загальне самообслуговування), саморегуляція, домашня праця, розвиток мови і спілкування, соціалізація. Заповнюється дорослою людиною, яка добре знає дитину (один з батьків або вихователь). У кінці підраховується коефіцієнт соціальної зрілості.

4. ТЕСТИ НА ВИМІРЮВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ — спираються на модель творчих здібностей Дж. Ґілфорда (Guilford J., 1967), яка включає такі параметри: вільність (легкість), гнучкість, оригінальність і точність мислення, уяву. До цієї групи входять такі тести:

Тест Торренса на образотворче творче мислення форми А і Б — невербальний тест, що охоплює такі параметри мислення як вільність, точність, уява й оригінальність; призначений для оцінки здібностей дітей у віці від 5 років. Скла­дається із таких завдань: конструювання малюнків (дитина отримує аркуш паперу із зображенням яскравої фігури неправи­льної форми, яку він має використати як відправний пункт для побудови власного довільного зображення); завершення поча­тих малюнків; використання паралельних ліній або кіл для скла­дання зображень.

Тест Торренса на вербальне творче мислення

2. СТАНДАРТИЗОВАНІ ТЕСТИ ДОСЯГНЕНЬ ДЛЯ ДОШКІЛЬНИ­КІВ — призначені для виявлення дітей, що мають видатні здіб­ності до таких навчальних дисциплін як читання, математика та природознавство. До цієї групи входять такі тести:

Національний тест шкільної готовності рівень І — нормативноорієнтована комплексна батарея тестів для визначення готовності дітей дошкільного віку до шкільного навчання (див. Готовність до школи). Включає такі субтести: на слухову пам'ять (1); визначення відповідності між звуками і літерами (2); встановлення зорової відповідності (3); розуміння шкільних інструкцій і вміння слухати (4); володіння кількісними поняттями (5); копіювання літер (6); впізнавання літер (7). Також дозволяє оцінити готовність дитини перейти до самостійного читання.

Стенфордський тест досягнень для початкової школи, рівень І — вимірює рівень розвитку пізнавальних здібностей дошкільників та першокласників у таких галузях математика; знання про оточуючий світ; букви й звуки; розуміння усної мови.

Мосса тест загальної підготовленості, рівень К — вимірює рівень готовності дітей до навчання, у тому числі володіння основними поняттями, що необхідні для вступу у школу. Передбачає оцінку знань у таких галузях: математика, мова, природознавство.

3. СТАНДАРТИЗОВАНІ ТЕСТИ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ — спрямовані на оцінку соціальної компетентності та зрілості, визначення рівня особистісного розвитку і навичок спілкування дітей дошкільного віку (див. Вік дошкільний). До цієї групи входять такі тести:

Каліфорнійська шкала соціальної компетентності дошкільників — призначена для роботи з дітьми дво-шостирічного віку; дані отримуються від дорослих з безпо­середнього оточення дитини (батьки, вихователі). Визначає рі­вень розвитку дитини, виходячи з її вміння контактувати з інши­ми людьми й проявляти особистісну відповідальність. Оцінка виноситься з урахуванням вікових (див Вік), статевих й соціое-кономічних показників.

Вайнлендська шкала соціальної зрілості — оцінка соціального й особистісного розвитку дитини здійснюється за такими параметрами: самообслуговування (їжа, туалет, гігієна, одягання та роздягання, загальне самообслуговування), саморегуляція, домашня праця, розвиток мови (див. Мови розвиток в онтогенезі) і спілкування, соціалізація (див. Соціалізація). Заповнюється дорослою людиною, яка добре знає дитину (один з батьків або вихователь). У кінці підраховується коефіцієнт соціальної зрілості.

4. ТЕСТИ НА ВИМІРЮВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ — спираються на модель творчих здібностей Дж. Ґілфорда (Guilford J., 1967), яка включає такі параметри: вільність (легкість), гнучкість, оригінальність і точність мислення, уяву. До цієї групи входять такі тести:

Тест Торренса на образотворче творче мислення, форми А і Б — невербальний тест, що охоплює такі пара­метри мислення як вільність, точність, уява й оригінальність; призначений для оцінки здібностей дітей у віці від 5 років. Скла­дається із таких завдань: конструювання малюнків (дитина отримує аркуш паперу із зображенням яскравої фігури неправильної форми, яку він має використати як відправний пункт для побудови власного довільного зображення); завершення початих малюнків; використання паралельних ліній або кіл для скла­дання зображень.

Тест Торренса на вербальне творче мислення, форми А і Б — призначений для оцінювання творчих зда­тностей дітей від 5 років та дорослих. Виявляє такі характеристики: вміння ставити інформативні питання; встановлювати мо­жливі причини та наслідки стосовно до ситуацій, що зображені на серії малюнків; пропонувати оригінальні способи застосуван­ня звичних речей; ставити нестандартні питання з приводу доб­ре знайомих предметів; робити припущення.

Тест Торренса на творчі здібності у дії та русі — завдання тесту побудовані таким чином, щоб виявити творчі здібності дитини у ході її вільного пересування у приміщенні; якісні показники ідентичні таким попередніх тестів (легкість, гнучкість, точність й оригінальність мислення).

5, СТАНДАРТИЗОВАНІ ТЕСТИ НА ПЕРЦЕПТИВНО-РУХОВИЙ РОЗВИТОК — застосовуються для виявлення дітей дошкільного віку з видатним чином розвинутими руховими здібностями; передбачають використання завдань на власне рух, а також завдань типу "папір — олівець". До цієї групи входять такі тести:

Арнхейма й Сінклера тест на основні навички руху — призначений для дітей 4—12 років. Вимірю­ється здатність дитини до контролю або регулювання рухів різ­ної амплітуди, а також до контролю діяльності очей і рук.

Берри тест на в ізуальномот орну координацію — належить до типу "папір — олівець" (дітям пропонується відтворити 24 геометричних малюнки зростаючої складності).

Тест Пурдьє — визначає перце-птивно-рухові здатності й складається з 11 субтестів, за допомо­гою яких оцінюються основні параметри рухового розвитку: лате-ралізація, спрямованість реакцій та перцептивно-рухова коорди­нація. Оцінка результатів здійснюється за чотирибальною катего­ріальною шкалою, а також за загальним результатом; може бути побудований профіль рухового розвитку. Передбачені тестом но­рми дозволяють інтерпретувати результати з урахуванням віку й соціо-економічного статусу досліджуваних.

КОНТРОЛЬНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ШКАЛИ ОЦІНОК — застосовуються оцінки дорослих спостерігачів, що знаходяться у тісному і постійному контакті з дитиною, мають досвід використання оціночних шкал та вміють визначати ті відповіді й реакції дитини, котрі найчіткіше характеризують наявність обдарованості або талану. До цієї групи входять такі шкали:

Рензупли та Хартмана шкала оцінки характеристик обдарованих учнів — складається із 10 спеціальних бланків, що заповнюють­ся вчителями або батьками; призначена як для попереднього відсіву (скрінінгу) кандидатів, так і для оцінки власне феномену обдарованості.

Бланк оцінки талановитості— оціночна шкала для виявлення особливо обдарованих дітей; містить такі пункти: дитина демонструє винятково чіпку пам'ять, особливо у наслідуванні і діалозі (1); часто діє під спо­нукою польоту фантазії (2); використовує жести і міміку у розмові із друзями (3); демонструє високий рівень мовної виразності (4) тощо.

Сіетлський опитувальник для батьків — містить як загальні питання відкритого типу, так і питання, що мають за мету визна­чити наявність конкретних навичок і вмінь (напр., "Чи вміє Ваша дитина розрізняти знаки дорожнього руху?").

КРИТЕРІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНІ ТЕСТИ — на відміну від класич­них методів тестування, не передбачають оцінку здібностей ди­тини шляхом їх зіставлення із результатами вибірки ровесників; замість цього визначається рівень вікового розвитку за такими віковими показниками як когнітивні і мовні навики, навики само­обслуговування, соціальна компетентність, моторні навички (мі-кро- і макромоторика). Кінцевий показник тестування фіксує або наявність, або відсутність того чи іншого навику на певному на­перед визначеному рівні; акцент при цьому робиться на тому, що дитина вміє робити, й що вона знає.

СВІДОЦТВА БЛИЗЬКИХ — спостереження людей, які близько знають дитину, здатні подолати механістичність традиційних ме­тодів дослідження й дати справді унікальну картину особистості обдарованої дитини; за умов систематичності складають хроно­логію розвитку дитини, яку неможливо отримати за допомогою Інших методів. Проте таким життєвим спостереженням прита­манні помилки у вигляді емоційних факторів або необізнаності у нормах вікового розвитку.

АНАЛІЗ КОНКРЕТНИХ ВИПАДКІВ — різноманітні свідоцтва і біо­графічні дані, що характеризують життєдіяльність конкретної ди­тини; метод використовується насамперед при складанні учбових програм для осіб, які страждають на сенсорні або фізичні вади; може також послужитися й для виявлення обдарованих дітей.

Альфа біографічний опитувальник

10. СПОСТЕРЕЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ОТОЧЕННЯ — широке коло фахівців (дільничні лікарі, педіатри, соціальні працівники тощо), які за родом своєї діяльності мають можливість спостерігати за дитиною з перших днів її життя. Спеціальна підготовка таких фахівців може допомогти у ранньому виявленні дітей з ознаками прискореного розвитку.