23. Рефлекси новонародженого. Показники незрілості новонародженого. Стани новонародженого за п.Вольфом.

НОВОНАРОДЖЕНІСТЬ — віковий період від народження до до­сягнення віку 4—6 тиж., коли відбувається первинна адаптація дитини до навколишнього світу; період, коли дитина відділена від матері фізично, народження у дитини розвинуті нюх, такти­льна, больова, температурна, вестибулярна і кінестетична чут­ливість; до 80% її часу займає сон.

НОВОНАРОДЖЕНОГО НЕЗРІЛІСТЬ — обумовлюється різноманіт­ними чинниками, серед яких багатопліддя, хвороби та фізичні вади пло­ду, тютюнопаління матері під час вагітності або вживання нею наркоти­чних речовин, неповноцінне харчування тощо.

Феномен незрілості новонародженого містить два показники:

НЕДОСТАТНЯ ВАГА дитини, що народилася вчасно; до цієї ка­тегорії належать діти з вагою менше 2,5 кг.

НЕДОНОШЕНІСТЬ — недоношеною вважається дитина, що на­родилася раніше 35-го тиж. вагітності (або 37-го тижня з дня останньої менструації). За даними досліджень, більше 50% пе­редчасних пологів можна уникнути за умов систематичного пе-редпологового медичного обслуговування з першим зверненням до лікаря не пізніше 12-го тижня вагітності. Зазвичай явище не­доношеності сполучається із недостатньою вагою. Такі діти за­знають значних труднощів у пристосуванні до нового оточуючого середовища (ускладнення процесів кровообігу, дихання і термо­регуляції). Наслідки недоношеності проявляються у розвитку ди­тини далеко за межами немовлятства (див. Немовлятство). У перші 3 роки життя вони більш схильні до хвороб та поведінко-вих розладів, мають, як правило, нижчі показники IQ (див. Вік розумовий). Ведуться дискусії про те, що лежить в основі цих проявів — власне недоношеність або глибший фактор, симпто­мом якого є вона сама.

Див. також Новонародженого синдром раптової смерті.

НОВОНАРОДЖЕНОГО РЕФЛЕКСИ — ряд досить складних рефле­кторних форм реагування, що притаманні новонародженим доношеним дітям (див. Новонародженого незрілість). Рефлекси новонародженого мають еволюційне значення і відображають форми поведінки, що були (або є) важливими у ході філогенетичного розвитку; більшість з них ще­зає до кінця 2—4 міс. життя.

Виділяють такі найважливіші рефлекторні реакції новонароджених:

РЕФЛЕКС ОПОРИ — якщо дитину тримають так, що підошви її ніг торкаються краю столу, то вона намагається встати на нього. (Зазвичай зникає після 2 міс. життя).

РЕФЛЕКС КРОКУВАННЯ — якщо дитину тримають вертикально, впираючи її ступні у тверду поверхню і переміщуючи тіло упе­ред, вона починає рухати ногами, що нагадує кроки. (Зазвичай зникає після 2—3 міс. життя).

РЕФЛЕКС ПОШУКУ ГРУДЕЙ — якщо торкнутися до щоки дити­ни, то вона повертає голову у напряму подразника та відкриває рота у пошуках соску. (Зазвичай зникає після 3—4 міс. життя).

РЕФЛЕКС БАБКІНА — якщо натиснути на долонь та передпліч­чя однієї з рук, дитина відкриває рота, повертає голову у бік по­дразника та закриває очі. (Зазвичай зникає після 4 міс. життя).

ШИЙНО-ТОНІЧНИЙ РЕФЛЕКС — рефлекс положення: якщо го­лову дитини, що лежить на спині, швидко повертають у бік, вона простягає руку і ногу з того боку тіла, куди повернута голова, та згибае руку і ногу з протилежного боку тіла; це нагадує позу фе­хтувальника. (Зазвичай зникає після 4 міс. життя).

РЕФЛЕКС МОРО — вестибулярна реакція дитини на прискорен­ня, що викликається струсом її голови: якщо дитину різко підні­мають або опускають на кілька сантиметрів, обидві її руки роз­суваються у боки (т.зв. "абдукція" — відведення кінцівки зо­вні від середньої лінії тіла), а пальці розчепірюються; потім руки повертаються у півзігнутий стан (т.зв. "аддукція" — приве­дення кінцівки до середньої лінії тіла), а пальці стискуються. Описаний німецьким педіатром Е. Моро (Мого Е., 1918), який вбачав його функцію у тому, щоб обіймати матір. (Зазвичай зни­кає після 4 міс. життя).

РЕФЛЕКС РОБІНЗОНА (хапальний рефлекс кисті) — якщо дото­ркнутися до долоні дитини якимось предметом або пальцем, во­на цупко за нього хапається, а при спробі його звільнити стискує свої пальці ще сильніше; деякі діти хапаються так сильно, що можуть самостійно висіти протягом хвилини. (Зазвичай зникає після 5 міс. життя).

ПЛАВАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС — якщо дитину помістити у воду живо­том вниз, вона намагається робити скоординовані плавальні ру­хи. (Зазвичай зникає після 6 міс. життя).

РЕФЛЕКС БАБІНСЬКОГО — якщо погладити підошву ноги дити­ни у напряму від п'ятки до пальців, має місце тильне згинання великого пальця стопи та підошвєнне згинання решти пальців. (Зазвичай зникає після 9 міс. життя).

ХАПАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС СТОПИ — якщо натиснути на передню частину підошви ноги, в дитини відбудеться тонічне згинання пальців стопи. (Зазвичай зникає після 9 міс. життя).

РЕФЛЕКС "З ОЧЕЙ НА ШИЮ" — якщо тримати дитину вертика­льно й не притримувати її голову, то при освітленні очей вона рі­зким рухом відкидає голову назад.

СМОКТАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС — якщо покласти у рот дитини па­лець або соску, вона починає робити ритмічні смоктальні рухи; проявляється ще у пренатальному періоді (див. Розвиток пре­натальний).

РЕФЛЕКС ЗІНИЦІ — на яркому світлі і при засинанні зіниці зву­жуються; у темряві і при пробудженні — розширюються. (Зберігається протягом усього життя).

НЕМОВЛЯТИ ПОВЕДІНКОВІ СТАНИ — класифікація поведінкових станів, в яких перебуває дитина з моменту народження. Запропонована П. Вульфом (Wolff P., 1966).

Виділяють такі стани немовляти:

РІВНИЙ (ГЛИБОКИЙ) СОН — тіло розслаблене; очі закриті, ви нерухомі; обличчя без ознак напруження і тривоги; дихання по­вільне й рівне.

НЕРІВНИЙ (ПОВЕРХНЕВИЙ) СОН — мають місце різноманітні слабкі рухи кінцівками; вії закриті, іноді спостерігаються т.зв. "швидкі рухи очима" (REM)⁶; міміка обличчя змінюється.

ПІВСОН — рухи тіла практично відсутні; очі відкриті, проте часто закриваються; дихає рівно, але частіше, ніж при глибокому сні; погляд тьмяний, відсутній.

СПОКІЙНЕ НЕСПАННЯ — рухи відсутні; очі відкриті й блищать, погляд ясний, зорові вісі конвертовані, проводжає очами пред­мети, що рухаються; міміка відсутня.

АКТИВНЕ НЕСПАННЯ — різноманітні рухи, в яких приймає участь все тіло; очі відкриті; дихання дуже нерівне.

КРИК (ПЛАЧ) — рухи енергійні та дезорганізовані; дитина голо­сно і надривно кричить.

24-25. Критерії закінченя киризи новонародженності. Стратегії експериментального дослідження перцептимної сфери немовлят.

Кризис новорожденности

Процесс рождения - тяжелый, переломный момент в жизни ребенка. Психологи называют этот период кри зисом новорожденности.

Причины кризиса новорожденности:

- физиологические (рождаясь, ребенок физически от- ' деляется от матери. Он попадает в совершенно иные условия: холод, яркая освещенность, воздушная среда, требующая другого типа дыхания, необходимость смены типа питания);

-психологические (психика новорожденного ребенка представляет собой набор врожденных безусловных реф- лексов, которые помогают ребенку в первые часы его ' жизни). Какие же безусловные рефлексы имеет новорожденный? Это прежде всего дыхательный и сосательный ' рефлексы, защитные и ориентировочные рефлексы.

Кризис новорожденности - промежуточный период , между внутриутробным и внеутробным образом жизни. Ребенок наиболее беспомощен в момент своего рожде- ния. У него нет ни единой сложившейся формы поведения. Все складывается при жизни. В ходе антропогенеза практически исчезли какие бы то ни было инстинктивные функциональные системы. Переход к новому типу функционирования обеспечивается только взрослым. Наблюдая новорожденного, можно видеть, что даже сосанию ребенок учится. Терморегуляция еще отсутствует. Единственное, что может ребенок, - это принять внутриутробную позу (поджать ножки и прижать к себе ручки) и этим уменьшить площадь теплообмена.

Этап новорожденности - это время адаптации ребенка к новым, внеутробным условиям жизни, удлинения пери ода формирования первых, необходимых для психического развития реакций - зрительного и слухового сосредоточения (т. е. умения сосредоточиться на звуковом или зрительном сигнале), первых сочетательных или условных рефлексов, например на положение при кормлении.

В это же время начинает проявляться закономерность, характерная для общего направления развития детей в первые годы жизни и существенно отличающая их от детенышей животных. Эта закономерность проявляется в том, что развитие сенсорных процессов, т. е. зрения, слуха, осязаний, существенно опережает у человеческих младенцев развитие моторики, в то время как у животных, наоборот, движения развиваются раньше, чем группы чувств.

Основные новообразования периода новорожденности

Источником зрительных и слуховых впечатлений, необ-ходимых для нормального развития нервной системы и органов чувств ребенка, и, что еще важнее, организатором таких впечатлений в новорожденном периоде становится взрослый. Взрослый подносит к лицу ребенка предметы, наклоняет свое лицо, разговаривает с ребенком, тем самым активизируя его ориентировочные реакции.

Новорожденный начинает свою жизнь с крика, который в первые дни носит безусловный рефлекторный характер. Первый крик - результат спазма голосовой щели. Спазм сопровождает первые дыхательные рефлексы. Уже в первые дни жизни ребенок криком отвечает на неприятные ощущения, связанные с потребностью в пище, сне, тепле.

При нормальном воспитании оглушительное «уа» новорожденного переходит в менее бурное выражение отрицательной эмоции - плач.

Наблюдения за младенцами в течение четырех часов в день в первые пять дней жизни и в течение десяти часов в шестой день жизни обнаружили, что в период от двух до двенадцати часов после рождения на лице младенца отмечаются движения, морфологически напоминающие улыбку. Эти движения возникали во сне и рассматривались как спонтанные и рефлекторные. Собственно улыбка возникала на лице младенца в первую неделю жизни в ответ на различные звуковые стимулы, в том числе в ответ на высокий человеческий голос. Вместе с тем к пятой неделе сам по себе человеческий голос не вызывает у младенца улыбку. К этому возрасту в качестве активаторов улыбки начинают выступать различные зри тельные стимулы, в том числе вид человеческого лица. На втором месяце ребенок замирает и сосредоточивается на лице человека, наклонившегося над ним, улыбается, вскидывает ручки, перебирает ножками, появляются голосовые реакции.

Так постепенно у ребенка вырабатывается особая эмоционально-двигательная реакция, обращенная ко взрослому, которая называется комплексом оживления. Это выражение появившейся потребности в общении со взрослым - первой социальной потребности ребенка.

Психологи детства считают это новообразование основным показателем завершения периода новорожденное. «Улыбка на лице ребенка и является концом кризиса новорожденное™. С этого момента у него начинается индивидуальная психическая жизнь. Дальнейшее психическое развитие ребенка есть прежде всего развитие средств его общения со взрослыми» (Эльконин Д. Б.).

КОМПЛЕКС ПОЖВАВЛЕННЯ - поняття, уведене у 20-х pp. XX ст. М. Щеловановим. Означає емоційно-позитивну реакцію дитини на об­личчя дорослого, красиві іграшки, приємні звуки тощо. К. п. виражається у завмиранні і зоровому зосередженні на об'єкті сприй­няття, посмішці, звуках, руховому пожвавленні. Крім емоційної, К. п. ви­конує також комунікативну функцію, про що свідчить те, що в залежності від ситуації дитина може підсилювати чи загальмовувати той чи інший його компонент.

Формування комплексу пожвавлення відбувається починаючи з третього тижня життя: спочатку з'являється завмирання і зосередження при зоровій фіксації предмета чи при звуках, потім — посмішка, вокалі­зація і рухове пожвавлення. У віці 3—4 міс. К. п. видозмінюється у скла­дніші форми поведінки.

При дефіциті спілкування поява комплексу пожвавлення затримується або має місце його неповнота, збільшений латентний період, низька інтенсивність представлених компонентів, реактивний характер тощо. Низька вираженість компонентів комплексу пожвавлення також може свідчити про наявність анатомічної або фізіо­логічної патології певних аналізаторів.

25НОВОНАРОДЖЕНОГО СТРАТЕГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ — враховуючи вікову специфіку новонароджених, при дослідженні їхніх сенсорних та мнестичних можливостей використовують наступні експериментальні плани:

ПАРАДИГМА ОБУМОВЛЮВАННЯ (див. Научіння) — базується на ствердженні, що в немовляти неможливо сформувати умов­ний рефлекс на стимули, які воно не сприймає.

ПАРАДИГМА НОВИЗНИ — перевага немовлятами нових стимулів перед знайомими використовується для дослідження їх зда­тності знаходити мінімальні розбіжності у звуках, кольорах або зображеннях.

ПАРАДИГМА ЗДИВУВАННЯ — використовується для перевірки пам'яті та очікувань немовлят. Якщо очікування немовляти щодо певних подій порушуються, воно реагує здивуванням. Здивуван­ня реєструється за допомогою реєстрації змін у диханні, серцебитті, шкіро-гальванічної реакції, мімічних реакцій.