16. Стадії морального розвитку за ж.Піаже і л.Колбергом.

СТАДІЇ МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ за ПІАЖЕ — дві послідовні стадії розвитку моральної свідомості, виділені Ж. Піаже (див. Піаже Жан) за допомогою пар коротких оповідань, що пропонувалися досліджуваним для визначення провини персонажів (див. Додаток 1). Описані у праці "Моральне судження дитини" (Piaget J., 1932):

1. ГЕТЕРОНОМІЯ або моральний реалізм (прибл. до 10—11 років) — дитина вважає правила і норми соціальної взаємодії абсолютними та незмінними умовами людського існування, а вчинки людей оцінює за критерієм їх наслідків (об'єктивна відповідальність). Гетерономна мораль є формою егоцентричного мислення (див. Егоцентризм).

2. АВТОНОМІЯ або моральний релятивізм (прибл. з 10—11 років) — діти розуміють відносність та конвенціальність правил, а вчинки людей оцінюють за критерієм мотивів, що лежать в їх основі (суб'єктивна відповідальність). Ці зміни співпадають зі вступом дитини у стадію формальних операцій.

СТАДІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУ — згідно з генетичною пси­хологією Ж. Піаже, інтелектуальні операції людини у своєму розвитку проходять через такі послідовні стадії:

1. СЕНСОМОТОРНА СТАДІЯ (від народження до прибл. 2 років) — характеризується послідовним використанням схем дії (див. Схеми ментальні) та поділяється на 6 рівнів:

1.1. вправа рефлексів (від народження до прибл. 1 міс.) — смоктання, хапання, зорове спостереження, слухання;

адаптація основних сенсорних і мо­торних структур (прибл. від 1 до 4 міс.) — проявляєть­ся у вигляді первинних циркулярних реакцій (див. Реакції цирку­лярні);

розвиток стратегій продовження ціка­вих вражень (прибл. від 4 до 8 міс.) — проявляється у ви­гляді вторинних циркулярних реакцій;

координація вторинних схем (прибл. від 8 до 12 міс.) — дії стають навмиснішими, можливі нетривалі пошуки захованого предмету;

активне дослідження методом спроб та помилок (прибл. від 1 до 1,5 років) — проявляється у ви­гляді третинних циркулярних реакцій;

початок мислення (прибл. від 1,5 до 2 років) — ди­тина здійснює розумове уявлення дії перед її здійсненням, за­вдяки розумовим комбінаціям винаходить нові способи досяг­нення цілі; до цього рівня відноситься, зокрема, феномен інсай­ту-

2. ДООПЕРАЦІЙНА СТАДІЯ (прибл. від 2 до 7 років) — починається з моменту, коли дитина починає використовувати символи, перш за все мову; завдяки мові вона стає здатною знову пережити минуле, передбачити майбутнє та інформувати інших людей про певні події. Формування символічної функції дозволяє дитині розрізняти те, ідо означають, від того, що означає. Доопераційне мислення характеризується необоротністю (впевненістю у тому, що події і зв'язки можуть здійснюватися лише в одному напряму) та центрованістю (зосередженістю уваги лише на одному параметрі об'єкта чи ситуації). Включає два рівні:

допонятійний (прибл. від 2 до 4 років) — характеризу­ється нездатністю дитини розрізняти фізичну, соціальну та мо­ральну площину; знаходить своє вираження в анімізмі (див. Ані­мізм) та егоцентризмі (див. Егоцентризм).

інтуїтивний (прибл. від 5 до 7 років) — початок дифе­ренціації ментальної та фізичної реальності; окрім соціальних норм суб'єкт припускає наявність механічної причинності. Діти поступово приходять до розуміння множинності точок зору й відносності понять, проте розуміння класифікації (по кількості, розміру, просторовим ознакам тощо) ще досить недосконале, а при поясненні окремих явищ мають місце рецидиви магічного мислєння

3. СТАДІЯ КОНКРЕТНИХ ОПЕРАЦІЙ (прибл. від 7—8 до 11—12 p_0Kj_B) _ знаменує собою початок логічного мислення — дитина стає здатною класифікувати предмети з урахування ієрархії класів, робити логічні висновки, мислити за допомогою "ментальних дій". Останнє означає, що у своєму мисленні діти можуть здійнювати розумові операції лише з тими предметами, з якими мона здійснити реальні дії. Зростають оборотність, гнучкість і складність мислення, що робить дитину достатньо незалежною від емпіричної даності конкретної діяльності.

4. СТАДІЯ ФОРМАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ (прибл. з 11—12 років) — характеризується здатністю дитини до гіпотетичного мислення та оперування абстрактними поняттями. Формальні операції уявляють із себе систему другого порядку, яка надбудована над конкретними операціями. Оволодівши нею, дитина стає здатною до побудови власних гіпотетико-дедуктивних умовиводів, що базуються на самостійному висуненні гіпотез й перевірці їх наслідків у реальному плані. У подібних міркуваннях з'являється можливість заміни конкретних операцій універсальними символами.

NB! У працях К. Рігеля (Riegel K., 1975, 1984) була виділена наступ­на, п'ята стадія, що наступає за формальними операціями:

5. ДІАЛЕКТИЧНЕ МИСЛЕННЯ - постформальне мислення за Г. Лейбуві-Віф (Labouvie-Vief G., 1992) — вищий рівень когнітивного розвитку (когнітивна зрілість), що досягається у дорослому віці. Характеризується здатністю до синтезу протилежних думок або точок зору; особливо важливий аспект діалетичного мислення — інтеграція реального та ідеального: практичний світ діалектично коректує штучність абстрактних побудов формально-операційного мислення.

КОЛБЕРГА СТАДІЇ МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ - послідовні стадії розвитку моральних суджень індивіда в онтогенезі, запрпоновані Л. Ко­лбергом (див. Колберг Лоренс). Перші три з них мають багато спільного із стадіями моральної свідомості за Ж. Піаже (див. Розвиток моральний за Піаже), а інші продовжують їх до періоду зрілості. Дослідження Кол­берга були проведені за допомогою методики оцінки респондентами проблемних з моральної точки зору історій, найвідомішою з яких є ди­лема Хайнца.

Виділені шість стадій морального розвитку, що об'єднуються у три рівні:

Рівень 1. ПРЕКОНВЕНЦІЙНА (гедоністична) МОРАЛЬ; орієнтована на покарання та заохочення:

1. Слухняність та орієнтація на покарання — дитина вважає, що певні владні фігури встановлюють фіксо­ваний набір правил, яким треба підкорятися. Оцінка тих чи інших вчинків здійснюється ним на основі урахування їх можливих на­слідків (напр., "красти погано, тому що можуть покарати").

2. Індивідуалізм та обмін — діти усвідомлюють, що єдиного правила, котре виходить із певних владних структур, не існує, натомість різні індивіди мають різні точки зору; згідно з ці­єю позицією, покарання — це лише небезпека, яку злочинець намагається уникнути. Рівень 2. КОНВЕНЦІЙНА (прагматична) МОРАЛЬ; основана на со­ціальній конформності:

3. Гарні міжособистісні стосунки — на цій стадії (настає прибл. з пубертатним віком) підлітки вважають, що люди мають вчиняти у відповідності із очікуван­нями сім'ї та суспільства (поводити себе "гарним" чином).

4. Збереження соціального ладу -— респондент починає більше турбуватися про суспільство у цілому. Акцент при цьому робиться на підпорядкування законам, повагу до вла­ди та виконання своїх обов'язків з метою збереження суспільно­го ладу; моральні рішення, таким чином, приймаються з точки зору суспільства у цілому.

Рівень 3. ПОСТКОНВЕНЦІЙНА (самодостатня) МОРАЛЬ; основана на автономних моральних принципах:

5. Соціальний контракт та індивідуальні права — респонденти наближаються до концепції гарного су­спільства; вони вважають, що громадянам необхідно захищати певні соціальні права та вирішувати суперечки за допомогою демократичних процедур; саме суспільство розглядається при цьому у вигляді "соціального контракту", який заключають вільні люди для того, щоб працювати задля загального добробуту.

6. Універсальні принципи — для вирішення мораль­них проблем респонденти звертаються до універсальних прин­ципів, використовуючи, напр., категоричний імператив і. Канта; на цій стадії, на відміну від попередньої, респонденти припуска­ють використання методу громадської непокори.

За Д. Баумрінд, концепція Колберга не враховує специфіки панівної моралі у різних суспільствах, оскільки в її основу покладений етичний абсолютизм — ме­тодологічний принцип тлумачення природи моральності, згідно з яким культурними розбіжностями у людській моралі можна знехтувати без збитків для її розуміння.

За К. Пауером та Дж. Реймером (Power К. & Reimer J., 1978), шкала Колберга вимірює моральні установки, а не відповідну поведінку, оскільки існують значні розбіжності між моральними судженнями індивіда та його реальною поведінкою у ситуації морального вибору.