2. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот

Активи підприємства представляють собою майнові цінності, що належать йому на праві власності, а також орендовані, які використовуються для отримання доходу.

Активи також поділяються на матеріальні (машини, устаткування, будівлі, споруди, сировина, матеріали, паливо тощо) і нематеріальні (ліцензії, патенти, авторські права, науково-конструкторські розробки, торгові марки та інше). До них також належать набуті підприємством права користування природними ресурсами (землею, водою, корисними копалинами); права на товарні знаки, торгові марки та інші майнові права; програмне забезпечення; організаційні витрати (плата за державну реєстрацію); висока кваліфікація кадрів, висока конкурентоспроможність, фінансова надійність, позитивний імідж тощо.

Капітал підприємства здійснює у процесі виробництва свій кругооборот. При цьому він приймає форму грошового, виробничого і товарного капіталу.

Будь-які інвестиції, що вкладаються у виробництво, розпочинають свій рух з грошової форми. На початку кругообороту грошовий капітал підприємства використовується для придбання виробничого капіталу. При цьому грошовий капітал перетворюється у виробничий. У процесі поєднання виробничих ресурсів утворюється товарний капітал. Після реалізації товарного капіталу підприємство одержує грошовий капітал і кругооборот капіталу починає здійснювати свій наступний цикл.

Отже, кругооборот капіталу підприємства охоплює виробничий цикл: авансування грошових засобів, використання виробни­чих ресурсів у виробництві, реалізацію виробленого продукту і по­вернення грошових засобів їх власникові.

Для забезпечення безперервності господарської діяльності підприємства капітал повинен одночасно перебувати в усіх трьох формах: одна частина капіталу повинна бути у грошовій формі, друга – у виробничій формі, ще одна частина – у формі готового продукту.

Водночас із кругооборотом капітал підприємства здійснює свій оборот¹.

Періодично повторювальний процес кругообороту капіталу (інвестиційних ресурсів), в результаті якого вся величина авансованого капіталу повертається інвестору в грошовій формі називається оборотом капіталу.

Оборот капіталу пов’язаний з безперервним повторенням його кругообороту.

Капітал здійснює один оборот, коли повертається підприємству у повній грошовій вартості. Оборот капіталу характеризується часом і швидкістю.

Час обороту капіталу – це період, протягом якого капітал, здійснивши кілька кругооборотів, повертається до свого власника у грошовій формі у повному обсязі і бажано з прибутком.

Час обороту капіталу складається з часу виробництва і часу обігу. Час виробництва включає:

• робочий період, під час якого відбувається безпосередній вплив засобів праці на предмети праці і створюється продукт виробництва;

• період дії сил природи на майбутній продукт;

• технологічні перерви і простої у виробництві;

• час перебування продукту у виробничих запасах.

Наприклад, при виробництві вина робочий період порівняно невеликий – це час насадження виноградної лози, обробки виноградних плантацій (обробка землі, внесення добрив, обрізання лози, внесення гербіцидів і пестицидів тощо), збір урожаю, видавлювання соку, його розлив у бочки, згодом, розлив молодого вина у пляшки тощо. Але тривалість дії сил природи на майбутній продукт значна (зростання лози, визрівання винограду, а потім і вина у бочках і пляшках займає багато місяців і навіть років); тривалим є і період перебування вина у товарних запасах.

Час обігу капіталу складається із таких періодів:

• час транспортування засобів праці та сировини до місця виробництва і готового продукту на ринок збуту;

• час перебування продукту у товарних запасах у сфері обігу (на гуртових базах, у магазинах тощо);

• час купівлі-продажу товару.

Швидкість обороту капіталу вимірюється кількістю його оборотів на рік і обчислюється за формулою:

Цифра 12 у чисельнику означає кількість місяців у році. Згідно з формулою, якщо капітал повертає свою повну вартість у грошовій формі за 6 місяців, то швидкість його обороту складатиме 2 рази на рік (12:6); якщо ж час обороту досягне 24 місяці, то швидкість його обороту дорівнюватиме 0,5 рази на рік (12:24).

З метою прискорення обороту капіталу, а це принесе додаткові прибутки, – підприємство намагається скоротити робочий період (за рахунок зростання продуктивності праці, технічного і організаційного вдосконалення виробництва, поглиблення поділу праці, збільшення кількості змін та інтенсифікації виробництва, впровадження новітніх технологій тощо), а також технологічні простої і перерви, час дії природних сил (зокрема, із застосуванням хімічних каталізаторів “визрівання” вина значно прискорюється), час обігу (чим більший час обігу, тим повільніше обертається капітал, адже чим більше капіталу в обігу, тим менше його у виробництві, що сповільнює випуск продукту).

В процесі обороту капітал підприємства (виробничі активи) розпадаються на основний і оборотний.

Основний виробничий капітал, (основний капітал) – це ті елементи виробничого капіталу, котрі повністю беруть участь у виробництві, але довго зберігають свою фізичну форму, переносячи свою вартість на продукт частинами (порціями).

Вартість основного капіталу переноситься на вартість продукту в процесі кожного ви­робничого циклу частково і, відповідно, повертається після його реалізації продукту частинами.

Оборотний виробничий капітал (оборотний капітал) – це ті елементи виробничих активів, які беруть участь у виробництві, цілком змінюючи свою форму. Його вартість повністю поступає в оборот і повертається після кожного кругообороту. При цьому оборотний капітал складає матеріальну основу виробленого продукту.

До основного капіталу підприємства відносять:

• виробничі будівлі і споруди, комунікації (шляхи сполучення, продуктопроводи, електричні мережі тощо);

• машини, обладнання, механізми, інші активні засоби праці;

• інструменти, засоби контролю і охорони тощо.

У складі основного виробничого капіталу підприємства виділяють активний (машини, механізми, обладнання, інстру­менти – ті, що безпосередньо впливають на предмети праці) і пасивний (виробничі будинки і споруди, шляхи та інші засоби комунікації) капітал.

До оборотного капіталу підприємства належать:

• сировина, матеріали, напівфабрикати, що купуються підприємством та інші предмети праці;

• паливо і електроенергія;

• вартість робочої сили (праці);

• гроші на банківських рахунках і в касі підприємства.

Відтак, до основного капіталу відносяться усі засоби праці (окрім, палива і енергії), а до оборотного, насамперед, – предмети праці і деякі засоби праці (паливо і енергія).

Цілком очевидно, що швидкість обороту оборотного капіталу повин­на бути значно вища, ніж швидкість обороту основного капіталу. При цьому різні частини основного капіталу підприємства мають неоднакову швидкість обороту: оборот виробничих споруд дуже повільний, його час складає десятки, а іноді й сотні років; оборот машин і устаткування – кілька років, а інструмен­тів – ще менше.

У виробництві речові елементи основного капіталу фізично зношую­ться. Чим довше вони функціонують, тим більша їх зношеність. Навіть тоді, коли засоби праці не використовуються, вони зношуються під дією сил природи (вітру, дощу, сонячного світла, тепла чи холоду). Щоб завадити прискореному зношенню основного капіталу, проводять його поточний ремонт (усунення дрібних пошкоджень, заміна деяких деталей). Після тривалої експлуатації основного капіталу зношуються базові вузли і деталі машин і механізмів, що вимагає їх капітального ремонту. Останній полягає у заміні важливих елементів, відновленні технічних можливостей і, відповідно, вартості основного капіталу. Вартість капітального ремонту, таким чином, приєднується до початкової вартості основного капіталу і переноситься на продукт так само, як і його первісна вартість. Тому вартість капітального ремонту включається у вартість основного капіталу.

Вартість поточного ремонту і технічного обслуговування повертається разом із вартістю оборотного капіталу, тому вона й включається у вартість останнього.

Отже, фізичне зношування основного капіталу зумовлює зменшення його вартості в результаті її перенесен­ня на вироблений продукт.

Поряд з фізичним часто відбувається і моральне зношування основного капіталу. При цьому його знецінювання відбувається незалежно від фізичного зношування. Відбувається зменшення вартості навіть капіталу, який ще ніколи не функціонував, тобто зовсім нового.

Моральне зношування основного капіталу відбувається у двох випадках:

1. коли в результаті зростання продуктивності праці в інвестиційних галузях аналогічні ма­шини і механізми виробляються з меншими витратами, тобто стають дешевшими;

2. коли створюється техніка аналогічного призначення, але більш продуктивна, а тому дешевша в розрахунку на одиницю виробничої потужності.

Моральне зношування основного капіталу – це його знецінювання в результаті морального старіння, яке пов’язане з появою більш продуктивної і дешевшої техніки.

Загроза знецінення основного капіталу внаслідок морального зношування змушує підприємства приймати заходи для того, щоб його вартість повернулась (окупилась) задовго до фізичного зношення. Для цього підприємства прагнуть ефективно і раціонально використовувати усі елементи основного капіталу, зменшувати простої і технологічні перерви, збільшувати кількість змін для безперервної експлуатації техніки тощо. Це дозволяє зменшити час обороту основного капіталу, відповідно підвищити його віддачу і на цій основі компенсувати втрати від його недоамортизації.

Отже, перенесення вартості основного капіталу на новостворений продукт називають амортизацією капіталу.

Перенесена за рік в результаті амортизації вартість основного капіталу, яка повертається на підприємство після реалізації продукту, складає амортизаційні відрахування. Ці відрахування накопичуються у амортизаційному фонді підприємства і використовуються для заміни основного капіталу після його повного зношування, а також для його капітального ремонту.

Співвідношення річної суми амортизації і початкової вартості основного капіталу називають нормою амортизації:

Амортизаційні відрахування включаються у вартість продукту і повертаються на підприємство після його реалізації. При цьому, чим більше продукції вироблено на одиницю основного капіталу, тим швидше він зношується. Враховуючи те, що амортизаційні відрахування внаслідок їх включення в ціну товару впливають на величину прибутку і, відповідно, на розмір сплачуваних підприємством податків, норми амортизації диференціюються в залежності від виду основного капіталу і нормативних термінів його експлуатації та встановлюються державою централізовано. Вони є обов’язковими для використання усіма підприємствами, незалежно від форм власності.

Норма амортизації показує, яка частина основного капіталу має заміщуватись щорічно.

У складі основного і оборотного капіталу підприємства виділяють капітал обігу. До цього капіталу відносяться грошові ресурси і товари, призначені для реалізації. Фонди (капітал) обігу і оборотний капітал відновлюються після кожного кругообороту. Між ними існує тісний зв’язок – оборотний капітал в процесі виробництва перетворюється в капітал обігу (в готову продукцію, а потім в грошові засоби), і навпаки, грошові засоби, отримані від реалізації продукції, перетворюються в елементи оборотного капіталу – сировину, паливо тощо.

Суттєвий вплив на час обороту основного і оборотного капіталу має науково-технічний прогрес, використання результатів якого породжує дві протилежні тенденції в економіці. З одного боку, використання нових машин і матеріалів зумовлює інтенсифікацію виробництва і веде до зменшення тривалості виробничого циклу (часу виробництва) і, відповідно, до зменшення часу обороту капіталу та підвищення ефективності його використання. З іншого, удосконалення виробничого аппарату підприємства (на базі використання нових прогресивних машин) вимагає збільшення часу на їх освоєння і, відповідно, тривалості виробничого циклу, що зумовлює адекватне збільшення часу обороту капіталу.

Значного зменшення часу обороту капіталу можна досягти завдяки скороченню часу обігу капіталу шляхом впровадження результатів науково-технічного і науково-організаційного прогресу в сферу обігу. Виконанню цього завдання сприяють використання комп’ютерної техніки в сфері розрахунків (електронні гроші), використання інтернет-магазинів, маркетингової діяльності, створення маркетингових служб на підприємствах тощо.

Використання інвестиційних ресурсів на залучення у господарську діяльність основного і оборотного капіталу (виробничих ресурсів) визначає витрати підприємства.