11. Виникнення університетів, їх структура, типи, напрям діяльності, зміст освіти.

Учені, невдоволені тим, що церковні школи ігнорували нові знання, які не відповідали догматам віри, у 17 ст. почали об’єднуватись у поза церковні спілки, стали ініціаторами створення вищих спеціальних шкіл-університетів. Перші університети було відкрито в Болоньї(1158), Оксфорді(1168), Кембриджі(1209), Парижі(1253), Празі(1348) та ін.. містах Європи. Ці освітні заклади мали самоврядування, користувалися певною автономією щодо церкви, феодалів і міських магістратів. У середньовічних університетах були артистичний(підготовчий) з терміном навчання 5-7років, упродовж яких вивчали “сім вільних мистецтв”, юридичний, медичний і богословський(термін навчання5-6 років) факультети. Після закінчення артистичного факультету студенти могли вступати на інші факультети. Особи, які закінчували цей факультет, отримували ступінь магістра мистецтва. Особи, які закінчували повний курс навчання в університеті(11-13 років), здобували вище звання—доктор наук. Основними методами занять в університетах були лекції та диспути. Студенти виконували багато вправ, писали трактати(письмові роботи). Середньовічні університети сприяли розвиткові міст, певною мірою підготували культурний дух епохи відродження.

12. Школа і педагогічна думка в епоху Відродження та Нового часу.

Педагог В. да Фельтре перший втілив ідею школи на природі. Тут виховувалися діти вищої аристократії. У школі не було тілесних покарань. Письменник Ф. Рабле гостро критикував схоластичне виховання дітей і молоді. В цей час в школах панували зубрячки та схоластика, яке він бажав замінити навчанням на зацікавленості дитини навколишнім середовищем. М. Монтень особливу роль відводив моральному вихованню, яке потрібно здійснювати моральним вправлянням. На думку Т. Кампанелли, навчання і виховання мають бути такими, щоб із шкіл не виходили дармоїди і злодії. Протести гуманістів проти змісту й методики схоластичної освіти не могли істотно вплинути на діяльність середньовічної школи, яка залишалася під впливом католицької церкви. Боротьбу продовжили Я. Гус, М. Лютер, Т. Мюнцер. М.Лютер прагнув допомогти державі в звільненні освіти від надмірного впливу церкви, створити кращі умови та можливості для її отримання. Боротьба проти католицизму сприяла не лише виникненню і поширенню різних протестантських шкіл, а й єзуїтських шкіл. В цих школах домінували м’яка дисципліна, ласкаве поводження з дітьми. В деякій мірі це було новим для тогочасної освіти і виховання. Діти в цих закладах були позбавлені свободи думки, їм були чужі гуманізм, честь, патріотизм.

13. Діяльність і педагогічні погляди я. Коменського, й. Песталоцці, ф. Дістервега.

Педагогічним поглядам і педагогічній діяльності Коменського були притаманні демократизм, гуманізм, життєрадісність, релігійність. Він перший усвідомив особливі закони у вихованні і навчанні. Він запровадив вікову періодизацію розвитку дітей—дитинство, отроцтво, юність, змужніння, кожний з яких триває 6 років. Також Коменського вважають батьком дидактики. Саме йому належить обґрунтування і запровадження навчального року з поділом на чверті та канікули, перевідними іспитами наприкінці року. Один із найвидатніших представників педагогічної думки є також Й. Песталоцці. На його думку, у релігійно-моральному вихованні значну роль відіграє сім’я, особливо мати. Найважливішою засадою навчання вважав наочність. Також великого значення надавав фізичному вихованню. Його послідовником був нім.педагог Ф.-В.-А. Дістервег. На його думку, головна мета виховання—гармонійний розвиток можливих задатків людини. Її можна досягти через самодіяльність.він запропонував і обґрунтував розвивальний метод навчання, орієнтований на активність. Цей метод привчає учнів мислити, самостійно знаходити істину. Учитель, за Дістервегом, повинен досконало знати свій предмет, любити свою професію і дітей.