Тема № 4.

Причини злочинності

(заняття 1)

1. Значення вивчення причин злочиності.

Вивчення злочинності, її змін, регіональних відмінностей – початковий пункт кримінологічного дослідження.

Але саме по собі виявлення фактичної картини злочинності та її розвитку не дає відповіді на питання: що ж робити?

Між етапом пізнання, оцінки злочинності та станом організації боротьби з нею обов’язковим є етап виявлення причин злочинності. Впливати необхідно у першу чергу на те, що породжує, обумовлює злочинність та її розвиток.

Не існує якої-небудь загальної причини, яка вичерпно пояснювала б походження злочинності в конкретних умовах у всій її різноманітності, як немає і єдиного обличчя злочинності ”всіх часів і народів”. Не можна розраховувати і на створення якого-небудь універсального “каталогу причин”.

В кримінологічній літературі не водяться дані про найбільш поширені, типові обставини, що породжують злочинність. Але у різних своїх сполученнях і проявах вказані обставини можуть породжувати різні види злочинності, визначати її якісні та кількісні характеристики по-різному.

Тому потрібно завжди аналізувати конкретні умови життєдіяльності людей у різних регіонах, зміни цих умов, у тому числі ретроспективні.

При організації боротьби зі злочинністю важливою є не стільки сама по собі констатація зв’язку якої-небудь обставини зі злочинною поведінкою, скільки виявлення характеру цього зв’язку: в яких своїх конкретних проявах, у сукупності з якими іншими факторами і в яких ситуаціях та чи інша обставина породжує злочинну поведінку. Саме це дозволяє цілеспрямовано розробляти попереджувальні заходи з урахуванням конкретних умов місця та часу.

Так, давно відомим є взаємозв’язок пияцтва та злочинності. Але ж не кожний п’яниця вчиняє злочин і далеко не завжди. Тому була б наївною, наприклад, рекомендація взагалі ліквідувати пияцтво. Кримінолог з’ясовує за яких умов, у якому взаємозв’язку пияцтво визначає злочинну поведінку і де, таким чином, потрібно поставити перешкоди, які запроваджені захисту з метою зниження криміногенного потенціалу пияцтва.

Отже, необхідно вивчати не лише конкретну злочинність, але й конкретні процеси її причинності.

2. Поняття причинності в кримінології.

Діалектика визначає причинність як об’єктивний, загальний, генетичний (попереджуючий) зв’язок між явищами. Це філософська категорія для позначення моменту універсальної взаємодії предметів і явищ матеріального світу, який полягає в утворенні або породженні одними предметами і явищами (причинами) інших (наслідків).

На думку інших авторів, причинність – це один із видів зв’язку речей та явищ, це – зв’язок продуктивний, або як говорить “генетичний”, тобто такий, що визначає саме факт народження якогось явища, процесу. Коли говорять про причинність, використовують категорії “причина та наслідок”, “причинні ланцюги”, “причинні комплекси”, т.д.

Можна виділити такі особливості причинних зв’язків:

1) причина, виробляючи дію, породжує наслідок.

Для дії причини потрібні певні умови, але самі по собі умови не можуть породити наслідок; вони, лише коли починає діяти причина, перетворюють можливість вчинення злочину в дійсність. Так, пасивна позиція очевидців злочину – це умова успішного досягнення злочинного результату, але не причина злочину.

Сфера дії причин – це перш за все, стадії мотивації та прийняття рішення, коли мова йде про формування мотиву, мети, визначення засобів її досягнення саме як злочинних;

2) існує послідовність у часі, дії, причині та наслідку. Причина завжди передує по часу наслідку хоча часовий інтервал тут може бути і дуже маленьким. Тому важливо спеціально проаналізувати, що передувало злочину, росту злочинності, і не приймати їх соціальні наслідки за причину;

3) наслідок не може бути причиною такої самої причини. Так, новий стан злочинності обумовлює новий стан суспільства, а такий новий стан суспільства, у свою чергу, якщо кардинально не змінюються його характеристики, буде породжувати злочинність з новими характеристиками;

4) існує однозначне відношення причини та наслідку: дія однієї і тієї ж причини в одних і тих же умовах завжди породжує один і той же наслідок;

5) причина не зводиться до наслідку. Наслідок не повторює причину. Він – результат перетворення об’єкту.

Складність, бага’