3. Коефіцієнти злочинності та її структура.

В науці та у практичній діяльності виділяють такі показники злочинності як: стан, структури динаміки.

При вивченні злочинності поряд з абсолютними даними використовуються відносні: коефіцієнти, питома вага чи частка.

В процесі аналізу поширеності злочинів встановлюються:

а) рівень злочинності – абсолютне число зареєстрованих злочинів і виявлених злочинців;

б) інтенсивність злочинності, що виражена в коефіцієнтах.

Коефіцієнти визначаються шляхом співставлення відомостей про злочинність з кількістю населення.

Якщо співставляються дані про кількість зареєстрованих злочинців, коефіцієнт визначається як КФ (коефіцієнт по особах), якщо показники про число засуджених – Кз.

Саме по коефіцієнтах здійснюється порівняння рівня злочинності в різних державах, регіонах держави, тощо.

Наприклад, співставлення абсолютних даних про зареєстровані злочини в Україні і в Росії ще ні про що не говорить, тому що в останній чисельність населення у тричі більша. Але коефіцієнт злочинності знімає ці відмінності.

Формула розрахунку коефіцієнта злочинності.

Кз = Кількість(кф) злочинів х 10 000/чисельність населення.

Розрахунок можна робити на І тис. Населення, 100 тис. і т.д.

Коефіцієнт злочинності може розраховуватись або на все деліктоздатне (в Україні – з 16 років, а по окремих злочинах – з 14).

Коли розрахунок здійснюється на все населення, коефіцієнт фактично відображає лише те, як населення страждає від злочинності (скільки зареєстрованих злочинів припадає на 10 тис., адже потерпілою може бути і малолітня дитина.

Коефіцієнт, який розрахований на населення у віці від 14 років показує кримінальну активність населення, те, наскільки інтенсивно воно відтворює поведінку.

У процесі вивчення окремих видів злочинності чи певних злочинів вираховується вираховується їх питома вага чи частка в загальній злочинності. Питома вага показує у відсотках їх частку щодо всіх зареєстрованих злочинів чи злочинів певного виду.

Про структуру злочинності судять за питомою вагою різних видів злочинності.

Як відмічається в літературі, “Структура злочинності це питома вага і співвідношення різних видів злочинів у їх загальному числі, за певний період часу на певній території”.

Ці види злочинності залежно від вихідних позицій і завдань аналізу виділяються за різними підставами (формах вини, суб’єктах і т.п.).

Структура злочинності відображається або в таблиці, або в діаграмі.

В науціта у практичній діяльності нерідко виявляється термін “стан злочинності”, тобто кількість зареєстрованих на певній території і за відповідний період злочинів. Разом з тим цей показник розглядався не обособлено, так як практично є “статичним” (“мертвим”), а поряд з іншими коефіцієнтами вивчення злочинності структурою, рівнем, т.п., що дає можливість повно та всебічно вивчити явище.

4. Вивчення злочинності в динаміці.

Злочинність вивчається у динаміці.

Розрізняють:

1. поточний аналіз – співставлення даних про злочинність за рік з даними

за попередні роки;

2. систематичний аналіз, при якому злочинність аналізується послідовно

по роках, при цьому виділяються певні періоди (5, 10 років) чи відповідні етапи розвитку суспільства (реформи, кризові явища і тому подібне);

3. аналіз сезонних коливань злочинності, наприклад в курортних

місцевостях.

При вивченні злочинності в динаміці визначаються темпи приросту. Це – загальний термін, який використовується і у випадках зниження злочинності (плюс – при рості, мінус – при зниженні).

Темп приросту виражається у відсотках і показує на скільки відсотків збільшилось чи зменшилась кількість зареєстрованих злочинів чи інше число у порівнянні з базовим.

При цьому використовуються такі прийоми:

а) використання базових показників динаміки, коли дані за ряд років весь час співставляються з постійним базисом – даними початкового періоду (в % - приріст чи зниження);

б) використання ланцюгових показників динаміки, коли відбувається порівняння даних кожного року з попереднім (в % - приріст чи зниження до попереднього року).

На практиці частіше застосовується перший прийом, який більшою мірою співставимість відносних показників – відсртків, які відображають те, як співвідноситься злочинність минулих та майбутніх періодів. У цьому випадку постійно за 100 % приймаються дані першого року періоду, тобто абсолютне значення одного відсотка залишається незмінним.