- •Кримінологія як наука.
- •2. Історія вчень про злочинність.
- •3. Становлення та розвиток кримінології як науки.
- •4. Предмет та зміст кримінології.
- •5. Кримінологія в системі наук.
- •6. Кримінологічні дослідження в сучасній Україні.
- •1. Поняття методології та методики кримінологічних
- •2. Основні характеристики методологічного підходу в
- •3. Застосування в кримінології загально-наукових
- •4. Застосування в кримінології конкретно-
- •Злочинність як об’єкт кримінального вивчення.
- •2. Злочин та злочинність.
- •Злочинність як системно-структурне явище.
- •2. Джерела інформації про злочинність та її показники.
- •3. Коефіцієнти злочинності та її структура.
- •4. Вивчення злочинності в динаміці.
- •5. Вивчення злочинності в соціальному контексті.
- •6. Вивчення зовнішніх та внутрішніх характеристик
- •7. Вивчення латентності злочинності.
- •Тема № 3.
- •Злочинець та особистість злочинця.
- •3. Вивчення соціальних позицій, ролей та
- •Тема № 4.
- •1. Значення вивчення причин злочиності.
- •2. Поняття причинності в кримінології.
- •Тема № 6 Заняття іі і. Поняття індивідуального попередження злочинів
- •Іі. Об’єкти та зміст індивідуального попередження злочинів.
- •Ііі. Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки та планування попереджувальної роботи
- •Ііі. Методи індивідуального попередження злочинів.
- •Тема № 6 Заняття іі
- •1. Поняття індивідуального попередження злочинів
- •Іі. Об’єкти та зміст індивідуального попередження злочинів.
- •Ііі. Методи індивідуального попередження злочинів.
3. Коефіцієнти злочинності та її структура.
В науці та у практичній діяльності виділяють такі показники злочинності як: стан, структури динаміки.
При вивченні злочинності поряд з абсолютними даними використовуються відносні: коефіцієнти, питома вага чи частка.
В процесі аналізу поширеності злочинів встановлюються:
а) рівень злочинності – абсолютне число зареєстрованих злочинів і виявлених злочинців;
б) інтенсивність злочинності, що виражена в коефіцієнтах.
Коефіцієнти визначаються шляхом співставлення відомостей про злочинність з кількістю населення.
Якщо співставляються дані про кількість зареєстрованих злочинців, коефіцієнт визначається як КФ (коефіцієнт по особах), якщо показники про число засуджених – Кз.
Саме по коефіцієнтах здійснюється порівняння рівня злочинності в різних державах, регіонах держави, тощо.
Наприклад, співставлення абсолютних даних про зареєстровані злочини в Україні і в Росії ще ні про що не говорить, тому що в останній чисельність населення у тричі більша. Але коефіцієнт злочинності знімає ці відмінності.
Формула розрахунку коефіцієнта злочинності.
Кз = Кількість(кф) злочинів х 10 000/чисельність населення.
Розрахунок можна робити на І тис. Населення, 100 тис. і т.д.
Коефіцієнт злочинності може розраховуватись або на все деліктоздатне (в Україні – з 16 років, а по окремих злочинах – з 14).
Коли розрахунок здійснюється на все населення, коефіцієнт фактично відображає лише те, як населення страждає від злочинності (скільки зареєстрованих злочинів припадає на 10 тис., адже потерпілою може бути і малолітня дитина.
Коефіцієнт, який розрахований на населення у віці від 14 років показує кримінальну активність населення, те, наскільки інтенсивно воно відтворює поведінку.
У процесі вивчення окремих видів злочинності чи певних злочинів вираховується вираховується їх питома вага чи частка в загальній злочинності. Питома вага показує у відсотках їх частку щодо всіх зареєстрованих злочинів чи злочинів певного виду.
Про структуру злочинності судять за питомою вагою різних видів злочинності.
Як відмічається в літературі, “Структура злочинності це питома вага і співвідношення різних видів злочинів у їх загальному числі, за певний період часу на певній території”.
Ці види злочинності залежно від вихідних позицій і завдань аналізу виділяються за різними підставами (формах вини, суб’єктах і т.п.).
Структура злочинності відображається або в таблиці, або в діаграмі.
В науціта у практичній діяльності нерідко виявляється термін “стан злочинності”, тобто кількість зареєстрованих на певній території і за відповідний період злочинів. Разом з тим цей показник розглядався не обособлено, так як практично є “статичним” (“мертвим”), а поряд з іншими коефіцієнтами вивчення злочинності структурою, рівнем, т.п., що дає можливість повно та всебічно вивчити явище.
4. Вивчення злочинності в динаміці.
Злочинність вивчається у динаміці.
Розрізняють:
поточний аналіз – співставлення даних про злочинність за рік з даними
за попередні роки;
систематичний аналіз, при якому злочинність аналізується послідовно
по роках, при цьому виділяються певні періоди (5, 10 років) чи відповідні етапи розвитку суспільства (реформи, кризові явища і тому подібне);
аналіз сезонних коливань злочинності, наприклад в курортних
місцевостях.
При вивченні злочинності в динаміці визначаються темпи приросту. Це – загальний термін, який використовується і у випадках зниження злочинності (плюс – при рості, мінус – при зниженні).
Темп приросту виражається у відсотках і показує на скільки відсотків збільшилось чи зменшилась кількість зареєстрованих злочинів чи інше число у порівнянні з базовим.
При цьому використовуються такі прийоми:
а) використання базових показників динаміки, коли дані за ряд років весь час співставляються з постійним базисом – даними початкового періоду (в % - приріст чи зниження);
б) використання ланцюгових показників динаміки, коли відбувається порівняння даних кожного року з попереднім (в % - приріст чи зниження до попереднього року).
На практиці частіше застосовується перший прийом, який більшою мірою співставимість відносних показників – відсртків, які відображають те, як співвідноситься злочинність минулих та майбутніх періодів. У цьому випадку постійно за 100 % приймаються дані першого року періоду, тобто абсолютне значення одного відсотка залишається незмінним.
