2. Джерела інформації про злочинність та її показники.

В процесі вивчення злочинності важливе значення має правильний відбір джерел інформації та показників злочинності.

Джерелами інформації про злочинність є:

1. матеріали судової статистики;

2. статистичні звіти МВС, прокуратури та інших правоохоронних

органів, у тому числі про зареєстрованих злочинів та виявлених

злочинців у розрізі всіх статей Кримінального кодексу;

3. статистичні картки первинного обліку, у т.ч. дані, що відображають

відомості про злочин, про особу, яка його вчинила, про підсудного;

4. показники соціально-економічної, соціально-демографічної та іншої

статистики (чисельність населення, вік і т.д.);

5. дані про інші правопорушення (прояви пияцтва, наркоманії, тощо);

6. матеріали узагальнення кримінальних справ, заяв, матеріалів, заяв про

злочини (так званий у науці виборочний метод пізнання);

7. результати вивчення суспільної психології, правової свідомості,

суспільної думки про злочинність і боротьбу з нею;

8. дані опитувань засуджених, осіб із контрольної групи, представників

різних соціальних груп населення;

9. результати спостережень кримінологів;

10. результати проведення експерементів.

Облік злочинності грунтується на реєстрації конкретних її проявів:

1. фактів вчинення злочинів;

2. осіб, які їх вчиняли;

3. жертв злочинів;

4. сум матеріальних збитків від злочинних діянь;

Проте сучасна статистика ці дані відображає вкрай неповно.

Перший показник джерел інформації про злочинність – кількість злочинів

– в принципі не може бути повністю відображений в статистиці, хоча б вже тому, що чимало злочинів вчиняються в умовах неочевидності, багато злочинців розробляють спеціальні заходи по маскуванню слідів злочинів, не всі потерпілі повідомляють про посягання на них.

З врахуванням цього доцільно аналізувати у взаємозв’язку щонайменше два статистичних показники:

1. кількість розглянутих органами внутрішніх справ і прокуратури заяв

та повідомлень про злочини;

2. число зареєстрованих ними злочинів.

Другий показник – кількість осіб, які вчинили злочини.

У статистиці відображається тільки кількість встановлених злочинців,

вина яких доведена;

а саме:

• осіб, які згідно з чинним законодавством звільняються від

кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав (адміністративна відповідальність, передача матеріалів на розгляд громадськості, товариського суду, тощо);

• осіб, справи щодо яких направлені в суди.

Друга категорія включає як засуджених, так і виправданих, а також осіб,

Справи щодо яких судом закриті або направлені на додаткове розслідування.

Третій показник – число потерпілих. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Четвертий показник – матеріальні збитки. Ці дані не співпадають з сумами матеріальних збитків, які визначаються судом по закінченні справи, так як у суді не завжди вдається довести підсудному суму збитків, які він реально спричинив через брак доходів, неповному та однобічність розслідування.