- •Кримінологія як наука.
- •2. Історія вчень про злочинність.
- •3. Становлення та розвиток кримінології як науки.
- •4. Предмет та зміст кримінології.
- •5. Кримінологія в системі наук.
- •6. Кримінологічні дослідження в сучасній Україні.
- •1. Поняття методології та методики кримінологічних
- •2. Основні характеристики методологічного підходу в
- •3. Застосування в кримінології загально-наукових
- •4. Застосування в кримінології конкретно-
- •Злочинність як об’єкт кримінального вивчення.
- •2. Злочин та злочинність.
- •Злочинність як системно-структурне явище.
- •2. Джерела інформації про злочинність та її показники.
- •3. Коефіцієнти злочинності та її структура.
- •4. Вивчення злочинності в динаміці.
- •5. Вивчення злочинності в соціальному контексті.
- •6. Вивчення зовнішніх та внутрішніх характеристик
- •7. Вивчення латентності злочинності.
- •Тема № 3.
- •Злочинець та особистість злочинця.
- •3. Вивчення соціальних позицій, ролей та
- •Тема № 4.
- •1. Значення вивчення причин злочиності.
- •2. Поняття причинності в кримінології.
- •Тема № 6 Заняття іі і. Поняття індивідуального попередження злочинів
- •Іі. Об’єкти та зміст індивідуального попередження злочинів.
- •Ііі. Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки та планування попереджувальної роботи
- •Ііі. Методи індивідуального попередження злочинів.
- •Тема № 6 Заняття іі
- •1. Поняття індивідуального попередження злочинів
- •Іі. Об’єкти та зміст індивідуального попередження злочинів.
- •Ііі. Методи індивідуального попередження злочинів.
2. Джерела інформації про злочинність та її показники.
В процесі вивчення злочинності важливе значення має правильний відбір джерел інформації та показників злочинності.
Джерелами інформації про злочинність є:
матеріали судової статистики;
статистичні звіти МВС, прокуратури та інших правоохоронних
органів, у тому числі про зареєстрованих злочинів та виявлених
злочинців у розрізі всіх статей Кримінального кодексу;
статистичні картки первинного обліку, у т.ч. дані, що відображають
відомості про злочин, про особу, яка його вчинила, про підсудного;
показники соціально-економічної, соціально-демографічної та іншої
статистики (чисельність населення, вік і т.д.);
дані про інші правопорушення (прояви пияцтва, наркоманії, тощо);
матеріали узагальнення кримінальних справ, заяв, матеріалів, заяв про
злочини (так званий у науці виборочний метод пізнання);
результати вивчення суспільної психології, правової свідомості,
суспільної думки про злочинність і боротьбу з нею;
дані опитувань засуджених, осіб із контрольної групи, представників
різних соціальних груп населення;
результати спостережень кримінологів;
результати проведення експерементів.
Облік злочинності грунтується на реєстрації конкретних її проявів:
фактів вчинення злочинів;
осіб, які їх вчиняли;
жертв злочинів;
сум матеріальних збитків від злочинних діянь;
Проте сучасна статистика ці дані відображає вкрай неповно.
Перший показник джерел інформації про злочинність – кількість злочинів
– в принципі не може бути повністю відображений в статистиці, хоча б вже тому, що чимало злочинів вчиняються в умовах неочевидності, багато злочинців розробляють спеціальні заходи по маскуванню слідів злочинів, не всі потерпілі повідомляють про посягання на них.
З врахуванням цього доцільно аналізувати у взаємозв’язку щонайменше два статистичних показники:
кількість розглянутих органами внутрішніх справ і прокуратури заяв
та повідомлень про злочини;
число зареєстрованих ними злочинів.
Другий показник – кількість осіб, які вчинили злочини.
У статистиці відображається тільки кількість встановлених злочинців,
вина яких доведена;
а саме:
осіб, які згідно з чинним законодавством звільняються від
кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав (адміністративна відповідальність, передача матеріалів на розгляд громадськості, товариського суду, тощо);
осіб, справи щодо яких направлені в суди.
Друга категорія включає як засуджених, так і виправданих, а також осіб,
Справи щодо яких судом закриті або направлені на додаткове розслідування.
Третій показник – число потерпілих. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.
Четвертий показник – матеріальні збитки. Ці дані не співпадають з сумами матеріальних збитків, які визначаються судом по закінченні справи, так як у суді не завжди вдається довести підсудному суму збитків, які він реально спричинив через брак доходів, неповному та однобічність розслідування.
