3. Об’єкт, предмет, задачі та методи досліджень етнопсихології

На відміну від етнолінгвістики, яка вивчає зв’язок мови з культурою народу, побутом, звичаями, міфологією, об’єктом етнопсихолінгвістики стає етнічна свідомість та її відображення у мові та мовленнєвій діяльності. Останнім часом етнопсихолінгвістичні дослідження обрали своїм об'єктом також переклад з однієї мови на іншу, поєднавши значну теоретичну спадщину нині актуальних галузей мовознавства: практики перекладу, теорії комунікації з психолінгвістичним аналізом. Тенденція до антропоцентризму сучасного мовознавства, перспективність комунікативно-прагматичних досліджень визначають необхідність етнопсихолінгвістичного аналізу перекладу як форми усної та писемної комунікації.

До предметів етнопсихолінгвістики відноситься практичний матеріал дослідження: мовні лакуни (безеквівалентна лексика) та міфологізовані мовні одиниці (насамперед міфологеми), а також архетипи, обряди та повір’я, ритуали та звичаї, закріплені у мові.

Етнопсихолінгвістика спрямовує свою увагу на численні зіставлення моделей поведінки багатьох народів, аби поглибити уявлення про особливості культури спілкування в її мовленнєвих і немовленнєвих проявах різних етнічних спільнот.

Застосування вільного асоціативного експерименту до аналізу індивідуальних значень фітонімів відповідає одному з головних завдань етнопсихолінгвістики. Також важливим завданням етнопсихолінгвістики є пошук залежностей між семантикою слова та мовною картиною світу.

Подібні дослідження використовують поняття і методики семіотики, особливо при спробах створення словників і загальних каталогів жестів і міміки певної мови.

Головними етнопсихолінгвістичними методами є: виявлення засобів збереження та трансляції ментальності носіїв мови; реконструювання лінгвістичного та етнографічного стану попередніх епох на основі мовних даних (включаючи лексико-етимологічний аналіз), метод етнопсихолінгвістичного і асоціативного експерименту, метод встановлення лакун в дослідженні етнопсихолінгвістичної специфіки культур. Крім того, у дослідженнях застосовують метод інтроспекції (спостереження перекладачем результатів власного перекладу).

Така мовознавча галузь, як етнопсихолінгвістика сьогодні набула значної актуальності. Активізація та поширення досліджень будь-якої науки, не лише етнопсихолінгвістики, на різні сфери фізичного і соціального життя, що зумовлює необхідність розширення її предмета, передбачає три можливі варіанти для дослідника. Перший шлях – це пояснення нових явищ через існуючий концептуальний апарат науки, другий – це вироблення нових конструктів для позначення встановлених явищ та законів їх функціонування, третій – це розширення змісту існуючих понять та підведення під них нових фактів.

Для сучасного стану розвитку етнопсихолінгвістики, найбільш доцільним вважається перший шлях, адже введення у науковий обіг нового термінологічного апарату часто заплутує і без того складні поняттєві конструкти, що часто приводить до непорозуміння через різне тлумачення терміну.