
- •0.1. Правила виконання лабораторних робіт
- •0.2. Основні правила техніки безпеки в лабораторії нвч
- •0.3. Вимоги щодо оформлення звіту з лабораторної роботи
- •Лабораторна робота №1
- •Загальні відомості
- •1.2. Вимірювання ксх навантажень
- •1.3. Вимірювання довжини хвилі у хвилеводі
- •1.4. Вимірювання повних опорів
- •1.5. Опис вимірювальної установки
- •1.6. Завдання на експериментальну та розрахункову частини
- •1.7. Порядок виконання роботи
- •1.8. Контрольні запитання
- •1.9. Список використаної та рекомендованої літератури
- •1.10. Розв'язання практичних задач за допомогою кругової діаграми повних опорів (провідностей)
- •Лабораторна робота № 2
- •2.1. Загальні відомості
- •2.2. Потужність, що надходить у навантаження
- •2.3. Електрична міцність лінії при неузгодженому навантаженні
- •2.4. Втрати в лінії з неузгодженим навантаженням
- •2.5. Робота електронних приладів нвч при неузгодженому навантаженні
- •2.6. Методи та пристрої узгодження в трактах нвч
- •2.7. Узгодження за допомогою реактивних трансформаторів
- •2.8. Опис вимірювальної установки
- •2.9. Завдання на експериментальну і розрахункову частини
- •2.10. Порядок виконання роботи
- •2.11. Контрольні запитання
- •2.12. Розв'язання практичних задач
- •2.13. Список використаної та рекомендованої літератури
- •3.1. Загальні відомості
- •3.2. Опис вимірювальної установки
- •3.3. Завдання на експериментальну і розрахункову частини
- •3.4. Порядок виконання роботи
- •3.5. Контрольні запитання
- •3.6, Список використаної та рекомендованої літератури
- •Лабораторна робота № 4
- •4.1. Загальні відомості
- •4.2. Щілинний хвилеводний міст
- •4.3. Подвійний хвилеводний трійник
- •4.4. Опис вимірювальної установка
- •4.5. Завдання на експериментальну та розрахункову частини
- •4.6. Порядок виконання роботи
- •4.7. Контрольні запитання
- •4.8. Список використаної та рекомендованої літератури
- •5.1. Загальні відомості
- •5.2. Опис вимірювальної установки
- •5.3. Завдання на експериментальну та розрахункову частини
- •5.4. Порядок виконання роботи
- •5.5. Контрольні запитання
- •5.6. Список використаної та рекомендованої літератури
- •Лабораторна робота № 6
- •6.1. Загальні відомості
- •6.2. Властивості феритів. Резонансний феритовий вентиль
- •6.3. Опис вимірювальної установки. Методика вимірювання параметрів феритового резонансного вентиля
- •6.4. Завдання на експериментальну і розрахункову частини
- •6.5. Порядок виконання роботи
- •6.6. Контрольні запитання
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Лабораторна робота №7 дослідження хвилеводних смугових фільтрів
- •7.1. Загальні відомості
- •7.2 Принцип роботи і конструкції фільтрів
- •7.3. Порядок розрахунку смугового фільтра
- •7.4. Завдання на експериментальну та розрахункову частини
- •Параметри основного фільтра
- •7.5. Опис вимірювальної установки і порядок виконання роботи
- •7.6. Контрольні запитання
- •7.7. Список використаної та рекомендованої літератури
- •Лабораторна робота № 8 дослідження oб'ємних резонаторів нвч
- •8.1. Загальні відомості
- •8.2. Прохідний об'ємний резонатор
- •8.3. Опис вимірювальної установки
- •8.4. Завдання на експериментальну та розрахункову частини
- •8.5. Порядок виконання роботи
- •8.6. Контрольні запитання
- •8.7. Список використаної та рекомендованої літератури
- •Лабораторна робота №9 дослідження направленого відгалужувача
- •9.1. Загальні відомості
- •9.2. Опис вимірювальної установки
- •9.3. Завдання на експериментальну і розрахункову частини
- •9.4. Порядок виконання роботи а. Дослідження багатодіркового відгалужувача
- •9.5. Контрольні запитання
- •9.6. Список використаної та рекомендованої літератури
- •Дослідження фільтрів нижніх частот на смужкових лініях
- •10.1. Загальні відомості
- •10.1.1. Несиметрична смужкова лінія передачі (нсл)
- •10.1.2. Мікросмужкова лінія (мсл)
- •10.2. Порядок розрахунку фільтрів нижніх частот (фнч)
- •10.3. Реалізація еквівалентної схеми фнч у діапазоні нвч
- •10.4. Порядок розрахунку фнч для діапазону нвч
- •Вихідні дані для розрахунку фнч
- •10.5. Завдання на експериментальну та розрахункову частини
- •10.6. Порядок виконання роботи
- •Результати експерименту
- •10.7. Контрольні запитання
- •10.8. Список використаної та рекомендованої літератури
- •11.1. Загальні відомості
- •11.2.Призначення і принцип дії короткозамкнутого рухомого навантаження нкп-8
- •11.3. Основні джерела похибок I задачі градуювання вимірювальної лінії
- •11.4. Розрахунок випадкових похибок при прямих вимірюваннях
- •11.5. Опис вимірювальної установки
- •11.6. Завдання на експериментальну частину
- •11.7. Порядок виконання роботи
- •Результати вимірювань
- •Результати вимірювань
- •11.8. Контрольні запитання
- •11.9. Список використаної та рекомендованої літератури
- •12.1. Загальні відомості
- •12.2. Основні характеристики атенюаторів
- •12.3. Методи вимірювання послаблення
- •12.3.1. Метод послідовного заміщення на нвч(рис. 12.1)
- •12.3.2. Метод паралельного заміщення на нвч (рис. 12.2)
- •12.3.3. Метод послідовного заміщання на проміжній частоті(супергетеродинний метод) (рис. 12.3)
- •12.4. Конструкція та принцип роботи поляризаційного атенюатора
- •12.5. Оцінка випадкових похибок прямих рівноточних вимірювань
- •12.6. Опис вимірювальної установки
- •12.7. Завдання до експериментальної та розрахункової частин
- •12.8. Порядок виконання роботи
- •12.9. Контрольні запитання
- •12.10. Список використаної та рекомендованої літератури
- •Додаток 1
- •Додаток 2
- •Д.2.1. Вступ
- •Д.2.2. Призначення
- •Д.2.3. Технічні дані
- •Параметра панорамного вимірювача ксхн
- •Д.2.5. Підготовка до роботи
- •Д.2.6.2. Встановлення рівня потужності гхч
- •Д.2.6.5. Режим роботи вимірювача
- •Д.2.6.6. Панорамне вимірювання ксхн I послаблення в смузі частот
- •Д.2.6.10. Додаткові можливості приладу
- •Д.2.6.11. Вимірювання в логарифмічному режимі
- •Д.2.6.13. Контрольний рівень
- •Д.2.6.14. Запис частотних характеристик на самописі
- •Д.2.6.15. Послаблення неузгоджених чотириполюсників
- •Генератор сигналів г4-ііі/6 д.3.1. Призначення
- •Д.3.2. Технічні дані
- •Д.3.3. Підготовка до роботи
- •Д.3.4. Порядок роботи д.3.4.1. Підготовка до проведення вимірювань
- •Д.3.4.2. Проведення вимірювань
- •Д.4.1. Призначення
- •Д.4.2. Технічні дані
- •Д.4.5. Підготовка до роботи
- •Д.4.6. Порядок роботи д.4.6.1. Підготовка до проведення вимірювань
- •Д.4.6.2. Проведення вимірювань
- •Сергій Володимирович Хуторненко
- •310070, Харків-70, вул. Чкалова, 17
- •310310, Харків-70, вул. Чкалова, 17
5.6. Список використаної та рекомендованої літератури
Виноградов В.Е. Конструкции и техника СВЧ: Учеб. пособие по лаб. практикуму. Харьков, 1977.
Заикин И.П., Зеленский Α.А., Тоцкий А.В., Удачин В.Г. Κонструкции и твхника СВЧ. Харьков, 1986.
Конструкции СВЧ устройств и экранов / Под ред. A.M. Чернушенко. Μ., 1990.
Лебедев И.В. Техника и прибори СВЧ: В 2 т. М., 1970. Т.1
Лабораторна робота № 6
ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ФЕРИТОВОГО ХВИЛЕВОДНОГО ВЕНТИЛЯ
Мета роботи – вивчення принципу дії, конструкції та основних характеристик резонансного феритового вентиля, виготовлені го на основі прямокутного хвилеводу сантиметрового діапазону хвиль.
6.1. Загальні відомості
У техніці НВЧ вентилем називають пристрій (чотириполюсник) вносиме загасання якого залежить від напрямку поширення хвилі ідеальний вентиль – це лінійний невзаємний чотириполюсник, який пропускає НВЧ енергію в одному напрямку і не пропускає ЕМ хвилю, що рухається в зворотному напрямку (відбиту від навантаження). Резонансні вентилі мають порівняно вузьку робочу смугу частої (15...20%) при загасанні 15...30 дБ і прямих втратах 0,5...1,5 дБ при КСХ = 1,1...1,3. Розширення робочої смуги до 30...50% досягається введенням у конструкцію пристрою разом з феритами діелектричних вкладишів.
6.2. Властивості феритів. Резонансний феритовий вентиль
Феритами називають хімічні сполуки оксиду заліза з оксидами інших, так званих характеризуючих металів.
Хімічний склад фериту визначається за формулою:
, (6.1)
де Me – характеризуючий метал;
k, n, km/2 – цілі числа.
Залежно від складу розрізняють ферошпінелі (Me = Ni, Co, Μη, Ζn та ін., k = 2, m = 1, n = 1), ферогранати ( Me = Іt, Ga та ін., де k = 3, m = 6, n = 5) i гексаферити (Me = Рb, Βa, де k = 2, m =1, n = 6). Щоб одержати необхідні властивості, до складу фериту вводять декілька характеризуючих металів у певних пропорціях.
Ферити являють собою тверді кристалічні речовини. Ферогранати і ферошпінелі мають кубічну елементарну комірку, а гексаферити – гексагональну.
Основну масу феритових виробів виготовляють методом опікання. Для цього тонко помолоті порошки оксидів відповідних металів змішують зі зв’язувальною речовиною і з одержаної маси пресують заготівки потрібної форми. Потім заготівки випалюють при високій температурі. При цьому зв’язувальна речовина вигоряє, а оксиди вступають в хімічні сполуки. Після випалювання заготівки за необхідності піддають механічній обробці – різанню та шліфуванню. Одержаний за такою технологією керамічний матеріал має полікристалічну структуру. Розмір її зернин (кристалітів) і число пор між зернинами (щільність) визначаються режимом пресування, температурою, тривалістю випалювання і деякими іншими факторами. Зерна в полі кристалічному фериті мають розмір 10-3...10-1 мм і являють собою монокристали, орієнтовані хаотично.
При спіканні фериту в постійному магнітному полі утворюються текстуровані ферити, зерна яких орієнтовані таким чином, що напрямок однієї з кристалографічних осей кристалітів збігається з напрямком магнітного поля. Тому текстуровані ферити мають анізотропнї властивості і після зняття зовнішнього поля.
Монокристалічні ферити виготовляють відомими методами вирощування монокристалів (витягуванням із розплаву, зонною плавкою та ін.). Для надання потрібної форми монокристали ріжуть, шліфують і полірують.
На якість фериту суттєво впливав його електропровідність яка визначається в основному вмістом заліза Fe, що виникає при відновленні оксиду Fe2O3 у процесі випалювання. Тому ви лювання ведуть в окислювальній атмосфері.
У ненамагніченому стані кожен кристаліт або монокристал фериту містить одну або декілька областей (доменів), в яких і магнітні моменти всіх атомів орієнтовані таким чином, що за наявності декількох доменів у зразку результуючий момент дорівнюе нулю. Такий стан відповідає мінімуму енергії внутрішньої магнітного поля.
Характерна властивість феритів – поєднання магнітних властивостей феромагнетика та електричних властивостей діелектрика (НВЧ ферити мають ε2 = 5...20, tgδ = 10-4). У постійна магнітному полі ферит є анізотропним середовищем. Ця особливість дозволяє використовувати їх у техніці НВЧ для створення невзаємних пристроїв.
Властивості феритів на НВЧ виявляються при взаємодії власного магнітного моменту електрона із зовнішнім полем постійного та змінного магнітних полів. Під дією постійного магнітного ля Но (рис. 6.1) спіни електронів намагаються орієнтуватись у напрямку прикладеного поля, прецесуючи, подібно до гіроскопа навколо осі, що збігається за напрямком з вектором Но і, утворюючи з ним правогвинтову систему. Частота вільної прецесії ωo = γНо, де γ = 2,21·105 м/А·с – гіромагнітне відношення.
Наявність магнітних втрат приводить до того, що кут Ψ (рис. 6.1) швидко зменшується, вектори магнітних моментів ус атомів орієнтуються у напрямку прикладеного постійного магнітного поля Но і ферит намагнічується до насичення.
Розглянемо випадок дії на намагнічений ферит високочастотного магнітного поля з круговою поляризацією (орієнтованого перпендикулярно до постійного поля Н0), кругова частота якого близька до частоти прецесії ω0 (див. рис. 6.1).
Якщо напрямок обертання вектора Н збігається з прецесією магнітного моменту Μ, то кут Ψ збільшується.
Рис. 6.1. Прецесія магнітного моменту електрона в постійному магнітному полі
Зростання кута обмежується магнітними втратами. У результаті цього настає режим ψ = const, при якому енергія високочастотного магнітного поля розсіюється у вигляді тепла в кристалічних ґратках фериту. Якщо частоти ω і ω0 не збігаються, то ефект взаємодії зменшується і втрати у фериті знижуються. У випадку протилежних напрямків обертання вектора Н~ і магнітного моменту Μ поглинання енергії у фериті практично не відбувається. Величина магнітної проникності – комплексна:
, (6.2)
На рис. 6.2 показано зміну відносної магнітної проникності Фериту для хвиль кругової поляризації правого (позитивного) μ+ і лівого (негативного) μ-напрямків обертання залежно від напруженості постійного магнітного поля Но при незмінній частоті ω. Легко бачити, що значення уявної частини магнітної. проникності μ+ для хвиль з позитивним напрямком обертання в точці Но = Нрез різко зростає, що свідчить про збільшення втрат енергії у фериті. Залежність втрат від Но носить резонансний характер, у зв'язку з чим розглядуване явище називають феромагнітним резонансом. Значення дійсної частини магнітної проникності для хвиль позитивного обертання також сильно змінюється.
Рис. 6.2. Характер залежності активної та реактивної складових μ магнітної проникності фериту для хвиль з лівої μ- і правою μ+ круговими поляризаціями від напруженості магнітного поля
Якщо змінне магнітне поле має лінійну поляризацію, то його можна подати як суму двох полів лівої та правої кругових поляризацій. За відсутності фериту в хвилеводі хвилі лівої та правої кругових поляризацій поширюються з однаковими фазовими швидкостями і в сумі дають хвилю з незмінним положенням площини полі ризації. Якщо ж у хвилеводі розмістити феритовий стержень, намагнічений у поздовжньому напрямку постійним магнітним полем Но, то при Но = Hрез хвилі кругової поляризації правого напрямку обертання поширюватимуться з більшою фазовою швидкістю ніх лівого:
, (6.3)
При цьому відбувається поворот площини поляризації хвилі Ефект обертання площини поляризації електромагнітної хвилі, що проходить через діелектрик (в нашому випадку – ферит) за наявності постійного поля, називається ефектом Фарадея.
Завдяки цим властивостям ферита використовуються для створення широкого класу невзаємних пристроїв, які вносять фазовий зсув обертання площини поляризації, невзаємні втрати і т.ін. Залежність параметрів феритів від напруженості зовнішнього магнітного поля дозволяє створювати на їх основі керовані НВЧ-пристрої і перемикачі, модулятори, перестроювані фільтри, регульовані фазообертачі, атенюатори тощо.
Хвилеводний пристрій, вносимо загасання якого залежить від напрямку руху хвилі через нього, називають феритовим вентилем. Основними його характеристиками є загасання хвиль у прямому і зворотному напрямках, смуга робочих частот, припустимий рівень потужності, коефіцієнт стоячої хвилі (КСХ), тип і розміри хвилеводного тракту.
У прямокутному хвилеводі, що працює на хвилі Н10, існують дві поздовжні площини, паралельні вузькій стінці хвилеводу, де магнітне поле має кругову поляризацію. Ці площини знаходяться на відстані:
(рис. 6.3) від вузьких стінок хвилеводу. Напрямок обертання вектора Η у кожній зі вказаних поздовжніх площин взаємно протилежний і залежить від напрямку руху хвилі по хвилеводу. Розташуємо в одній із цих плошин хвилеводу феритову пластинку, намагнічену перпендикулярно до широкої стінки хвилеводу (рис. 6.4) при Но = Hpeз. У цьому випадку Ферит поглинатиме потужність хвилі, яка створює правополяризоване високочастотне магнітне поле.
Рис. 6.3. Характер поляризації хвилі Н10 у прямокутному хвилеводі
Рис. 6.4. Спрощена конструкція резонансного феритового вентиля: 1 – прямокутний хвилевід; 2 – постійний магніт; 3 – феритова пластина; 4 – діелектрична пластина
Хвиля, що поширюється вздовж хвилеводу в протилежному напрямку, майже не загасає. Серійно випускаються феритові вентилі, які в смузі частот 15...20% f0 забезпечують у прямому напрямку загасання не більш ніж 1,5 дБ, у зворотному – 30 дБ і КСХ = 1,1...1,3.