- •2. Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.
- •3.Зміст та характер праці. Особливості змісту та характеру праці в умовах постіндустріального розвитку економіки.
- •4.Системна класифікація праці: ознаки, види та їх особливості.
- •5. Опис роботи згідно міжнародної практики: зміст та сфера застосування.
- •6. Зміст та практичне значення аналізу роботи.
- •7. Мета, завдання, об’єкт, суб’єкти управління працею на підприємстві (в організації). Сутність сучасного типу управління працею
- •9. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •12. Національні моделі соціально-трудових відносин.
- •10. Рівні соціально-трудових відносин.
- •11.Характеристики предмета соціально-трудових відносин.
- •14. Критерії оцінювання рівня розвитку соціально-трудових відносин.
- •15. Роль та функції держави як суб’єкта ств
- •16. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин
- •17. Профспілки і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин.
- •20. Галузева угода: призначення, зміст, процедура укладання.
- •19. Генеральна угода у регулюванні соціально-трудових відносин: її призначення, структура, зміст, сторони укладання.
- •21. Колективний договір: призначення, зміст, процедура укладання.
- •22. Механізм функціонування ринку праці: суб’єкти, об’єкти, засоби впливу
- •23. Гнучкість та жорсткість ринку праці: сутність та критерії.
- •2) Форми гнучкої зайнятості:
- •24. Зайнятість та категорії зайнятих осіб за вітчизняним законодавством
- •26. Порівняльна характеристика концепцій зайнятості.
- •28. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування: сутність, джерела формування, напрями використання.
- •29. Класифікація населення: ознаки, практичне значення
- •31. Механізм управління трудовим потенціалом: сутність та складові.
- •32. Людський капітал: еволюція концептуальних підходів, сучасне розуміння.
- •33. Індекс людського розвитку: методика оцінювання
- •34. Конкурентоспроможність працівника: сутність, складові, методика оцінювання.
- •35. Важкість праці: сутність, показники, методичні засади оцінювання.
- •36. Сутність, чинники та методичні аспекти визначення напруженості праці.
- •37. Сутність та ознаки складності праці. Групи складності праці.
- •38. Якість праці: сутність та підходи у визначенні. Структура якості праці.
- •39. Статистичні індикатори якості праці, що використовуються для забезпечення міжнародних зіставлень.
- •40,Концептуальні підходи до визначення поняття та рівня ефективності праці.
- •41.Продуктивність праці: сутність, практичне значення, рівні та показники оцінювання
- •42. Характеристика методів вимірювання продуктивності праці.
- •43. Фактори та резерви продуктивності праці: сутність, види, методи оцінювання.
- •44. Програми управління продуктивністю праці: сутність, етапи розробки.
- •45. Сутність і зміст організації праці. Основні складові процесу організації праці на підприємстві.
- •48. Умови введення, проектування, упровадження та соціально-економічне значення суміщення професій.
- •46. Сутність та форми поділу і кооперації праці.
- •47. Робоче місце. Організація та обслуговування робочого місця.
- •50. Фактори, що визначають умови праці на підприємстві.
- •Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.
20. Галузева угода: призначення, зміст, процедура укладання.
На галузевому рівні відносини мають колективний характер. Роботодавців представляють галузеві міністерства і відомства, об’єднання роботодавців, що утворюються галузевою ознакою. Наймані працівники реалізують своє право через власні організації і об’єднання – галузеві профспілки.
Результатом переговорiв маe бути укладення галузевоi тарифноi угоди.
Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо:
- нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі);
- встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості; - трудових відносин;
- умов і охорони праці; - житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку;
- умов зростання фондів оплати праці;
- встановлення міжкваліфікац. (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;
- забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Галузева угода не може погіршувати становище працівників порівняно з Генеральною угодою. У той же час в галузевих і регіональних угодах можуть передбачатися підвищені соціальні гарантії для працівників в сфері оплати праці.
Галузеві угоди підлягають повідомній реєстрації Міністерством праці та соціальної політики України.
Предметом галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладаeться на комунальному рiвнi є:
1) eдинi для пiдприeмств вiдповiдноi галузi (пiдгалузi), територii тарифна сiтка робiтникiв i шкали спiввiдношень мiнiмальних посадових окладiв за групами посад керiвникiв, спецiалiстiв i службовцiв або eдина вiдповiдно галузева (пiдгалузева), територiальна тарифна сiтка для всiх категорiй працiвникiв;
2) eдинi для рiзних категорiй працiвникiв вiдповiдноi галузi (пiдгалузi), територii мiнiмальнi розмiри доплат i надбавок, що враховують специфiку умов працi окремих професiйних груп;
3) взаeмнi зобов'язання сторiн щодо виконання угоди. Предметом галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, укладеноi на комунальному рiвнi, можуть бути й iншi питання оплати, нормування працi та соцiальних гарантiй працiвникiв, що не суперечать законодавству i нормам генеральноi тарифноi угоди, якi сторони переговорiв вважають за необхiдне включити до галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладаeться на комунальному рiвнi.
19. Генеральна угода у регулюванні соціально-трудових відносин: її призначення, структура, зміст, сторони укладання.
На національному рівні укладається Генеральна угода. На національному рівні сторону роботодавців репрезентує як уряд, так і національні об’єднання роботодавців різних форм власності та господарювання. Представництво найманих працівників на національному рівні реалізують профспілкові об’єднання, що діють автономно, однак координують свою діяльність, проводять консультації з найважливіших соціально – трудових питань. Результатом переговорів на національному рівні є укладання генеральної угоди. Генеральна угода фіксує домовленості між сторонами соціального партнерства, та регулює основні аспекти соціально-трудових відносин.
Вона укладається згідно із законом України „Про колективні договори та угоди”, Генеральна угода укладається між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукра-їнськими профспілками і профоб’єднаннями.
У цьому ж законі визначено зміст Генеральної угоди:
- гарантії праці і забезпечення продуктивної зайнятості - мінімальні соціальні гарантії оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя;
- розмір прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; - соціальне страхування;
-трудові відносини, режим роботи і відпочинку;
- умови охорони праці і навколишнього природного середовища;
- задоволення духовних потреб населення;
- умови зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.
Норми ГУ є обов’язковими при укладнні угод на галузевому, регіональному та виробничому рівні. ГУ забезпечує соц-й захист працівників, вивільнених у зв’язку з структурною перебудовою ек-ки, змінами форм власності, організацією вир-ва і праці. Структура ГУ законодавчо не визначена, тому це питання вирішується сторонами під час проведення переговорів.
