22. Механізм функціонування ринку праці: суб’єкти, об’єкти, засоби впливу

ринок праці - це категорія, яка характеризує систему соціально – економічних відносин, що мають товарний характер, пронизують фази відтворення індивідуальної робочої сили і регулюються ринковою кон’юктурою, системою соціального партнерства, юридичними, правовими, морально етичними нормами тощо. – це система механізмів: а) купівлі – продажу робочої сили; б) забезпечення зайнятості населення; в) соціального захисту найманих працівників; г) формування та розподілу робочої сили; д) узгодження попиту і пропозиції робочої сили.

Об'єктами ринку праці виступають товар, попит і пропозиція. 1) Що стосується товару, то частіше за все передбачається, що ним є робоча сила, що визначається як сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які вживаються на виробництво товарів і послуг. 2) Попит на робочу силу. Виділяють індивідуальний і сукупний попит. Індивідуальний попит це попит окремого роботодавця. 3) Рішення про пропозицію своєї робочої сили приймають самі працівники. Важливу роль в цьому грають: схильність до професії; престиж праці і фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні або релігійні інтереси і т.п. Основним матеріальним стимулом виступає заробітна плата

Основними суб'єктами ринку праці є найманий працівник, як власник, носій і продавець своєї робочої сили, і роботодавець-покупець даного товару.

Державне регулювання ринку праці здійснюється на підставі законодавчих актів . Закони гарантують всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність , захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення , безкоштовну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів , вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи , безкоштовне навчання й перенавчання безробітних.

Закони визначають основні завдання державних служб , інших міністерств і соціальних партнерів у регулюванні ринку праці.

23. Гнучкість та жорсткість ринку праці: сутність та критерії.

Жорсткий РП хар-ся державним регулюванням та великим впливом профспілок ( до 70-х років ХХ ст у країнах розвинутого капіталізму). Хар-ся мантією і стабільністю зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівників, забезпеченням трудящих стабільними доходами через узаконення профспілок, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю робочого місця. Гнучкий РП - форма пристосування РП до структурної перебудови ек-ки, що передбачає: оперативне реагування на зміни кон’юнктури ринку; територіальну та професійну мобільність працівників; гнучкість під-ва, яка виявляється в гнучкому регул-ні обсягів прод-ї, у використанні нових форм орг-ї вир-ва; різноманітність форм наймання і звільнення; гнучкість диференціації зар/пл.; гнучкість режимів роботи та роб. часу; різноманітність методів і форм соц-ї допомоги; різноманітність методів і форм зайнятості.

Гнучкий РП має 3 аспекти:

1) Макроекономічна гнучкість витрат на робочу силу - зміна заробітної плати залежно від динаміки таких показників, як валовий національний продукт, продуктивність праці, інфляція, зовнішньоторговельний баланс. Мікроекономічна гнучкість витрат на робочу силу - ув’язка заробітної плати з результатами діяльності підприємства та з особистими досягненнями працівників.