
- •2. Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.
- •3.Зміст та характер праці. Особливості змісту та характеру праці в умовах постіндустріального розвитку економіки.
- •4.Системна класифікація праці: ознаки, види та їх особливості.
- •5. Опис роботи згідно міжнародної практики: зміст та сфера застосування.
- •6. Зміст та практичне значення аналізу роботи.
- •7. Мета, завдання, об’єкт, суб’єкти управління працею на підприємстві (в організації). Сутність сучасного типу управління працею
- •9. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •12. Національні моделі соціально-трудових відносин.
- •10. Рівні соціально-трудових відносин.
- •11.Характеристики предмета соціально-трудових відносин.
- •14. Критерії оцінювання рівня розвитку соціально-трудових відносин.
- •15. Роль та функції держави як суб’єкта ств
- •16. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин
- •17. Профспілки і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин.
- •20. Галузева угода: призначення, зміст, процедура укладання.
- •19. Генеральна угода у регулюванні соціально-трудових відносин: її призначення, структура, зміст, сторони укладання.
- •21. Колективний договір: призначення, зміст, процедура укладання.
- •22. Механізм функціонування ринку праці: суб’єкти, об’єкти, засоби впливу
- •23. Гнучкість та жорсткість ринку праці: сутність та критерії.
- •2) Форми гнучкої зайнятості:
- •24. Зайнятість та категорії зайнятих осіб за вітчизняним законодавством
- •26. Порівняльна характеристика концепцій зайнятості.
- •28. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування: сутність, джерела формування, напрями використання.
- •29. Класифікація населення: ознаки, практичне значення
- •31. Механізм управління трудовим потенціалом: сутність та складові.
- •32. Людський капітал: еволюція концептуальних підходів, сучасне розуміння.
- •33. Індекс людського розвитку: методика оцінювання
- •34. Конкурентоспроможність працівника: сутність, складові, методика оцінювання.
- •35. Важкість праці: сутність, показники, методичні засади оцінювання.
- •36. Сутність, чинники та методичні аспекти визначення напруженості праці.
- •37. Сутність та ознаки складності праці. Групи складності праці.
- •38. Якість праці: сутність та підходи у визначенні. Структура якості праці.
- •39. Статистичні індикатори якості праці, що використовуються для забезпечення міжнародних зіставлень.
- •40,Концептуальні підходи до визначення поняття та рівня ефективності праці.
- •41.Продуктивність праці: сутність, практичне значення, рівні та показники оцінювання
- •42. Характеристика методів вимірювання продуктивності праці.
- •43. Фактори та резерви продуктивності праці: сутність, види, методи оцінювання.
- •44. Програми управління продуктивністю праці: сутність, етапи розробки.
- •45. Сутність і зміст організації праці. Основні складові процесу організації праці на підприємстві.
- •48. Умови введення, проектування, упровадження та соціально-економічне значення суміщення професій.
- •46. Сутність та форми поділу і кооперації праці.
- •47. Робоче місце. Організація та обслуговування робочого місця.
- •50. Фактори, що визначають умови праці на підприємстві.
- •Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.
37. Сутність та ознаки складності праці. Групи складності праці.
Складність праці – х-ка, що відбиває глибину теоретичних знань та досконалість практичних навичок працівника, необх.для виконання роботи.Ознаки визначають виходячи з:1)складність робіт за змістом,2)різноманітність робіт,3)праця керівників пов’язана з підлеглими,4)кожен працівник незалежно від посади несе відповідальність за доручену справу. Ознаки, що визначають складність праці , ураховують характер та особливості трудової діяльності працівників, зміни у змісті праці, якісні аспекти праці.
Ознаки складності праці – 1.характер робіт, які становлять зіміст праці,
2.різноманістність робіт,
3.самостійність виконання робіт,
4.масштаб та складність керування,
5додаткова відповідальність
Групи складності праці: 1)максимальна(особливо складні роботи);
2)середня(роботи високої та підвищення складності),
3)мінімальні(роботи середньої складності).
До особливо складних належать комплексні роботи. Фахівці, що їх виконують, повинні мати не тільки професійні знання, але й орієнтуватись у суміжних сферах діяльності, використовували прогресивний практичний досвід, володіти необхідними знаннями і здібностями для підвищення ефективності праці.
До високої і підвищеної складності належать різноманітні роботи, виконання яких здійснюється, як правило, самостійно на сонові загальних вказівок керівника. Фахівці, що їх виконують, повинні володіти глибокими професійними знаннями і необхідним практичним досвідом.
До середньої складності належать роботи, що повторюються в межах регламентовано завдання, в якому визначаються можливі методи розв’язання завдань, що стоять перед виконавцем, наводяться керіні 1 нормативні матеріали, необхідні у процесі праці
38. Якість праці: сутність та підходи у визначенні. Структура якості праці.
Якість праці – багатоплановий комплексний показник, що характеризується різними ознаками, властивостями, критеріями, факторами і умовами. Інтегральний показник кількісної оцінки якості праці може бути розрахований як добуток відносних показників кожен з яких характеризує один з параметрів якості праці, сукупність цих параметрів може охоплювати значну кількість показників одночасно – починаючи від складності виконуваної роботи та кваліфікації працівника і завершуючи відповідальністю та моральністю.
З усієї сукупності параметрів якості праці, кількісно оцінюється складність, інтенсивність, змістовність та умови праці. У визначені якості праці можна виокремити 3 головних підходи: 1) технократичний: згідно з яким якість праці визначається через продуктивність, інтенсивність праці, економію матеріальних ресурсів; 2) організаційний – за якого показниками якості є здатність до праці, умови праці, технічні та економічні фактори процесу праці;
3) макроекономічний – за якого показниками праці вважається рівень відповідності затрат живої та уречевленої праці у процесі діяльності, рівень складності, значущість праці в масштабах національної економіки. За рішенням Комісії Європейського співтовариства показники якості праці мають вимірюватись на основі 10 груп статистичних індикаторів:
1.внутрішня якість праці; 2. навички, довічне навчання і кар’єрне зростання;3. тендерна рівність;4. здоров’я і безпека на роботі ;5. гнучкість і безпека;6. включення і доступ до ринку праці;7. організація праці і трудового життя;8. соціальний діалог і залучення працівника;9. різноманітність і відсутність дискримінації;10. загальний ефект від праці