31. Механізм управління трудовим потенціалом: сутність та складові.

У наш час вирішальною умовою конкурентоспроможності трудового потенціалу є його якість. Грішнова О.А. виділяє два шляхи її забезпечення: 1) заміна персоналу на працівників, що мають вищий рівень освіти та професійної підготовки; і 2) постійне підвищення кваліфікації працівників через систему безперервного навчання.

Механізм управління розвитком трудового потенціалу підприємства сформовано за наступними етапами: деталізація генеральної мети управління розвитком трудового потенціалу на складові підцілі; вибір складових економічного потенціалу підприємства, які обумовлюють розвиток трудового потенціалу, і визначення блоків цілей для кожного з них; розробка заходів, що забезпечують досягнення мети управління розвитком трудового потенціалу з урахуванням цілей розвитку окремих потенціалів, які складають економічний потенціал підприємства в цілому; об’єднання всіх складових економічного потенціалу в єдине ціле за допомогою організаційного механізму управління розвитком трудового потенціалу підприємства.

Метою управління трудовим потенціалом підприємства є забезпечення його безперервного розвитку на основі поєднання наявних людських ресурсів, кваліфікації і часткових потенціалів зі стратегією та цілями підприємства.

На рівні держави управління трудовим потенціалом здійснюється у вигляді соціальної політики.

Складові соціальної політики держави:

1)Об’єкти (працездатне, непрацездатне населення, соціально вразливі верстви)

2)Суб’єкти (державні органи, обєднання працівників, обєднання роботодавців, підприємства, особистість, громадські організації);

3)Принципи (солідарність, соціальне партнерство, право на працю та її гідну оплату, право на професійні обєднання, доступність освіти)

4)Механізми й інститути:

-добровільне страхування;

-обовязкове страхування;

-державні соціальні гарантії;

-державна соціальна допомога;

-послуги громадських організацій.

Подолання та запобігання виникнення ризиків руйнування трудового потенціалу потребує: поліпшення соціального обслуговування населення, підвищення якості медичного обслуговування, оздоровлення умов життя і праці населення, упровадження ідеології здорового способу життя, створення надійних гарантій екологічної безпеки.Крім загальної та професійної освіти, для формування трудового потенціалу важливе значення має перепідготовка та підвищення кваліфікації.

Слід підкреслити, що здатність та готовність постійно навчатися, підвищувати кваліфікацію є важливою якісною характеристикою трудового потенціалу.

32. Людський капітал: еволюція концептуальних підходів, сучасне розуміння.

Класичний підхід:

• людський капітал формується за рахунок інвестицій в людину, а саме – навчання, підготовку на виробництві, витрати на охорону здоров’я, міграцію.

Альтернативний підхід: (додатково включає у поняття людського капіталу)

• фізичні, психологічні, світоглядні якості і здібності людей. Людським капіталом є фізична сила і зовнішня привабливість, вміння встановлювати і підтримувати необхідні знайомства, організовувати свою діяльність, вірно поводитися.

Узагальнене визначення:

Людський капітал – сформований або розвинений у результаті інвестицій, певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сферах суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивної праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів його власника.

ЛК розглядаeться за 3-ма рiвнями:

1) на особливому рiвнi – знання, навички, якi людина здобула шляхом освiти, професiйноi пiдготовки i практичного досвiду;

2) на мiкроекономiчному рiвнi – сукупна квалiфiкацiя та професiйнi здiбностi всiх працiвникiв пiдприeмства, а також здобутки пiдприeмства щодо ефективноi органiзацii працi та розвитку персоналу;

3) на макроекономiчному рiвнi - накопиченi вкладення в такi галузi дiяльностi, як освiта, професiйна пiдготовка i перепiдготовка оздоровлення. Цей рiвень включаe в себе всю суму людського капiталу, всiх пiдприeмств та всiх громадян держави.

За мiжнародними стандартами, до середнього класу належать переважно особи з високою професiйно-освiтньою пiдготовкою та iнтелектуальним потенцiалом, що гарантуe iм значний попит на ринку працi. Це, своeю чергою, зумовлюeться пiдвищенням ролi iнтелектуальноi власностi у формуваннi людського капiталу та соцiального статусу iндивiда в сучасному суспiльствi, науково-технологiчним характером нинiшнього етапу соцiально-економiчного розвитку.