0 Розподіл галактик у Всесвіті

Спостерігаючи гравітаційну взаємодію планет і зір, астрономи ^ЗВеРнули увагу на своєрідну ієрархічну структуру руху космічних тіл:

• Планети та їхні супутники, що обертаються

навколо своєї зорі.

Горяні скупчення, які налічують тисячі й на­віть мільйони об'єктів.

Ги-лактики об'єднують у спільне гравітаційне ноле сотні мільярдів зір, які обертаються навко-^Ло одного ядра.

Скупчення галактик, які налічують мільйони °^б'єктів.

2.

Наша Галактика й галактика М31 куп„„ Велика стіна .,. _тт „,. ^их0д_{ЯТь Лп}

Величезні скупчення Місцевої групи галактик. Найбільші скупчення гала*

галактик у напрямку ^тик спостерігаються у сузір'ях Діви та Волосся В_Єп

сузірїв Діви і Волосся ніки (рис. 15.7). У цьому напрямку астрономи _в Вероніки крили своєрідну Велику стіну, де на відстані 500 ^

св. років виявляється значне збільшення кількостГ^ЛН лактик у порівнянні з іншими напрямками. Окремі галактики взаємодіють між собою, навіть відбувають ся їхні зіткнення, коли одна галактика поглинає іншу,— спостері гається своєрідний галактичний «канібалізм» (рис. 15.8). На остан ній, четвертій, ступені ієрархічної структури скупчення галактик майже не взаємодіють між собою, тому не виявлено якогось спіль­ного центра, навколо якого могли б обертатися мільйони галактик Ще однією характерною рисою розподілу галактик у просторі є те, що вони розміщені у Всесвіті у великому масштабі не хаотично а утворюють дуже дивні структури, які нагадують величезні сітки з во­локон. Ці волокна оточують гігантські, відносно пусті області — по­рожнечі. Деякі порожнечі мають діаметр 300 млн св. років — на сьо­годні це найбільші відомі утворення у Всесвіті. Імовірнішим поясненням цієї волокнистої структури Всесвіту є те, що галактики у просторі роз­ташовані на поверхні величезних бульбашок, а порожнечі є їхньою внут­рішньою областю. З поверхні Землі нам тільки здається, що галакти­ки розташовані подібно до намиста, яке нанизане на волокнах, бо ми їх бачимо на обідках величезних космічних бульбашок (рис. 15.9). Най­більшим із таких космічних волокон у структурі галактик і є Велика Стіна завдовжки 600 млн св. років і завширшки 200 млн св. років. Просторова модель Всесвіту нагадує шматок пемзи, який у цілому має однорідну структуру, але окремі об'єкти мають порожнини.

Рис. 15.9. Волокниста структура Всесвіту. Га- лактики розташовані на поверхні величезних Рис. 15.8. Зіткнення галактик бульбашок, а ми їх бачимо у вигляді намиста