30. Битва під Берестечком. Укладення Білоцерківського договору

У середині червня 1651 р. польсько-шляхетське і повстанське війська зійшлися на Волині біля містечка Берестечка. Польська армія налічувала 150 тис. чол. Бої почалися з окремих сутичок 18 червня. 19 червня повстанці повели наступ, знищивши близько 7 тис. чол. польсько-шляхетського війська. 20 червня зав'язався вирішальний бій, під час якого татарські загони, розташовані на лівому фланзі, не витримали артилерійського вогню і почали втікати. Коли ж Хмельницький спробував повернути татар, хан захопив його в полон і випустив лише через кілька днів за викуп.

Повстанське військо опинилося в тяжкому становищі. Під безперервними ударами польських військ Богун 30 червня зумів організувати переправу значної частини своїх військ, але й втрати були великі.

Водночас з півночі розгорнуло наступ литовське військо на чолі з Я.

Радзивіллом. 26 червня в бою під Ріпками на Чернігівщині йому вдалося розбити загони чернігівського полковника, а 25 липня зайняв Київ. І 3 вересня на Київщині під Германівкою з'єдналися.

Хмельницький, перебуваючи під Білою Церквою зібрав сили і знову розпочав бої проти польсько-шляхетських військ. Польсько-шляхетське військо опинилося у ворожому оточенні. У складних умовах перебувало й українське військо. Воно було ослаблене втратами у попередніх боях, стомлене, не вистачало харчів і фуражу. У таких умовах обидві сторони погодилися розпочати переговори, які закінчилися підписанням так званого Білоцерківського договору.

Договір було підписано 18 вересня 1651 р. у Білій Церкві. Козацький реєстр зменшувався до 20 тис. чол. Реєстрові козаки могли жити лише в Київському воєводстві. Гетьман і полковники повинні були скласти реєстр до кінця року й послати королеві у Варшаву. Шляхтичі дістали право повернутися до своїх маєтків і володіти ними. Всі покозачені селяни, не внесені до реєстру, мусили повернутися до своїх панів і бути в панському ярмі.

У цих умовах розгорнулося масове переселення української людності на територію Російської держави. Селяни, козаки, міщани цілими селами і містечками знімалися з насиджених місць і переходили російський кордон, шукаючи порятунку від нестерпного гноблення. На території від Путивля до Острогозька і далі на південь і схід переселенці заснували багато слобід, з яких виросли міста, такі, як Харків, Суми, Лебедин, Охтирка, Білопілля та ін.

Таким чином, відбувалося швидке заселення Народні маси фактично не прийняли ненависну Білоцерківську угоду. Битва під Батогом була блискучим зразком операції на оточення і винищення військ противника.

31. Переяславська Рада 1654 р. Та її рішення.

Переяславська Рада 1654 - загальна військова рада, скликана гетьманом Хмельницьким у м. Переяславі для вирішення питання про взаємовідносини між Україною та Московською державою. Під час національно-визвольної війни 1648-57 уряд Гетьманщини підтримував дипломатичні стосунки і укладав воєнно-політичні союзи з багатьма державам. Постійні зради Кримського ханства, ненадійність з боку інших союзників штовхали гетьмана на підтримання тісних контактів з Москвою, яка була зацікавлена у зростанні свого впливу в Україні. Восени 1653 Земський собор, який відбувався у Москві, прийняв рішення про включення України до складу Московської держави, а 23.10.1653 московський уряд оголосив війну Речі Посполитій. Для ведення переговорного процесу між обома державами в Україну з Москви вирушило велике посольство на чолі з боярином В. Бутурліним. Місцем проведення генеральної військової ради було обрано м. Переяслав. У Переяславі відбулася 8.1.1654 старшинська рада. Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору. Однак, Б. Хмельницький зажадав, щоб посли першими принесли присягу від імені царя. Боярин В. Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу, у зв'язку з чим гетьман і старшини пішли на нараду, яка тривала декілька годин, а посли залишились чекати у соборі. Одночасно керівник посольства двічі стверджував, що цар охоронятиме всі права України. Після тривалої наради українська сторона склала присягу. Всього у день П.Р. присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор - хоругву, булаву та шапку. Після П.Р. представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги від населення на вірність цареві. Відмовились присягати ряд представників козацької старшини. У результаті П.Р. та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав - України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б. Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України.