26. Козацькі повстання: Косинського, Наливайка. 1620-30 р.Р.

Головними причинами війни були: нестерпне соціальне, наці­ональне і релігійне гноблення, яке зазнавав український народ з боку польської феодальної держави, особливо її магнатів.

Усе це створювало смертельну небезпеку для українського народу, загрожувало існуванню українців. Збройна визвольна боротьба була всенародною. Першими піднялися козаки. У 1591— 1593 pp. їх очолив К.Косинський, а у 1594—1596 pp. — С.Наливай­ко.

Початок 1648 p. - великої народно-визвольної війни, яку розпочали козаки, котрі домагалися поновлення усіх прав і вільностей козац­тва. В міру того, як до них почали приєднуватися широкі маси українців, завдання війни ставали більш чіткими і визначеними. Усі суспільні групи населення України, які брали участь у війні, палко бажали позбавитися залежності від Польщі та польсь­ких феодалів і створити власну українську православну, тобто на­ціональну державу. Прагнучи вигнати польських магнатів з терито­рії України.

Національно-визвольна боротьба була тісно пов'язана з бо­ротьбою соціальною. Слід враховувати, що на час війни в Україні існувало суспільство, яке складалося із антагоністичних класів. І кожен з них поряд із загальними — національними завданнями, переслідував ще й свої власні — класові, соціальні інтереси. Феода­ли — боролися з Польщею, щоб примножити свої права, зміцнити панівне становище. Трудящі маси України — прагнули націона­льного і соціального визволення від гніту як польських феодалів, так і українських. Вони бажали здобути козацького імунітету і самодіяльне масово покозачувалися. Отже, народно-визвольну вій­ну вело суспільство, яке роздиралося класовими протиріччями.

Соціальні та вузькокласові інтереси вносили елементи розбрату в народно-визвольний рух. Під час війни в Україні траплялося чимало соціальних конфліктів, деякі з них перетворювалися на збройні виступи проти українських феодалів, нової адміністрації, а також проти тих поступок польській короні, котрі був змушений робити під час війни Б.Хмельницький. Одне з найбільш значних заворушень сталося у лютому 1650 р. на Запоріжжі. Повстанці навіть обрали нового гетьмана України — Худолія. Цей виступ невдовзі був придушений, а Худолія страчено.

Вирішальну роль у перемозі над Річчю Посполитою відіграли маси феодально залежного селянства.

27. Культурне життя України в 16 - 17 ст.

Року 1529. Запроваджується Перший Литовський Статут — кодекс законів Великого князівства Литовського. Містив 13 розділів, у яких регламентувалися політичні й майнові права магнатів та шляхти, визначався правовий статус усіх верств населення.

Року 1549. У Відні вийшли друком «Записки про московські справи» австрійського дипломата й мандрівника Сигізмунда Герберштейна, який двічі перебував у Москві, був посередником у переговорах московського князя Василя III з послами великого князя литовського і польського короля Сигізмунда І. В «Записках» є ряд цікавих історичних та географічних відомостей про українські землі. Року 1569. Укладення Польським королівством і Великим князівством Литовським Люблінської унії й утворення об'єднаної федеративної держави Речі Посполитої. Внаслідок унії до польської корони відійшли українські землі, що належали Литві: Київщина, Волинь, а також Підляшшя.

Року 1578. Видання Іваном Федоровим у Острозі «Букваря». До тексту львівського «Букваря» тут додано грецьку абетку й молитви грецькою та церковнослов'янською мовами, а також «Сказаніє о письменах» давньоболгарського письменника Чорноризця Храбра

Року 1608. Львівське братство звернулося з окружним посланням до всього українського народу із закликом протистояти унії, підгримувати культурно-освітню діяльність братства.

Року 1619. Видання друкарнею Віленського братства в м. Єв'ї «Граматики» Мелетія Смотрицького. «Граматиці» передувало видання там само у 1618 році «Букваря», укладачем якого, ймовірно, був Мелетій Смотрицький.