Орган нюху.

Орган нюху є хеморецептором. Він сприймає дію молекул пахучих речовин. Це найстародавніший вид рецепції. У своєму периферичному відділі представлений обмеженою ділянкою слизової оболонки носа - нюховою областю, що покриває у людини верхню і частково середню раковини носової порожнини і перегородки носа. Зовні нюхова область відрізняється від респіраторної частини слизової оболонки жовтуватим кольором.

У складі нюхового аналізатора розрізняють три частини: нюхову область носової порожнини (периферична частина), нюхову цибулину (проміжна частина), а також нюхові центри в корі великого мозку.

Будова. Нюхове вистилання складається з епітеліоподібного пласта висотою 60-90 мкм, в якому розрізняють нюхові нейросенсорні, що підтримують і базальні епітеліоцити . Від належній сполучній тканині вони відокремлені добре вираженою базальною мембраною. Обернена в носову порожнину поверхня нюхового вистилання покрита шаром слизу.

Рецепторні, або нейросенсорні, нюхові клітини розташовуються між підтримуючими епітеліоцитами і мають короткий периферичний відросток – дендрит і довгий – центральний – аксон. Їх ядро утримуючі частини займають серединне положення в товщі нюхового вистилання. Дистальні частини периферичних відростків нюхових клітин закінчуються характерними потовщеннями – нюховими булавами. Нюхові булави клітин на своїй округлій вершині мають до 10-12 загострених рухомих нюхових вій. Цитоплазма периферичних відростків містить мітохондрії і мікротрубочки, витягнуті уподовж осі відростка, ядра світлі з одним або двома ядерцями. Біля ядра розташовується добре розвинена гранулярна ендоплазматична мережа. Вії булав містить подовжньо орієнтована волокнина: 9 пар периферичних і 2 – центральних, таких, що відходять від базальних тілець. Нюхові вії є своєрідними антенами для молекул пахучих речовин. Периферичні відростки клітин можуть скорочуватися під дією пахучих речовин. Базальна частина клітини продовжується в аксон, який проходить між опорними клітинами. У сполучнотканинному шарі центральні відростки утворюють пучки безмієлінового нюхового нерва і через отвори гратчастої кістки йдуть в нюхові цибулини.

Підтримуючі епітеліоцити формують багатоядерний епітеліальний пласт, в якому і розташовуються нюхові клітини. На апікальній поверхні підтримуючих епітеліоцитів є численні мікроворсинки. Ці клітини проявляють ознаки апокринової секреції і володіють високим рівнем метаболізму. У цитоплазмі знаходяться мітохондрії, ендоплазматична мережа, комплекс Гольджі, гранули, вакуолі і коричнево-жовтий пігмент, який обумовлює жовтуватий колір нюхової області.

Базальні епітеліоцити знаходяться на базальній мембрані і забезпечені цитоплазмою ви ростами, що оточують пучки центральних відростків нюхових клітин. Ці клітини кубічної форми, малодиференційованими є джерелом утворення нових клітин нюхового вистилання.

Епітелій вомероназального органу складається з рецепторної і респіраторної частин. Рецепторна частина по будові схожа з нюховим епітелієм основного органу нюху. Головна відмінність в тому, що нюхові булави рецепторних клітин вомероназального органу несуть на своїй поверхні не вії, здібні до активного руху, а нерухомі мікроворсинки. Основною функцією його є регуляція сексуальної поведінки людини.

У належній рихлій волокнистій тканині нюхової області розташовуються кінцеві відділи трубчастий-альвеолярних залоз (Боуменови залози), що складаються з секреторних міоепітеліальних клітин. Секрет залоз розчиняє пахучі речовини, які взаємодіють з рецепторною системою вій нейросенсорної клітини. Це викликає зміну мембранного потенціалу, який передається через ланцюг нейронів в центральну частину органу нюху.