Сенсорні системи. Органи чуття

Під сенсорною системою розуміють сукупність органів і структур, що забезпечують сприйняття різних подразників, що діють на організм; Сенсорна система – це аналізатори зовнішнього і внутрішнього середовища, які забезпечують адаптацію організму до конкретних умов.

Відповідно в кожному аналізаторі розрізняють три частини:

• периферична (рецепторна) – представлена органами, в яких знаходяться спеціалізовані рецепторні клітини

• проміжна – є ланцюг вставних нейронів, по яких нервовий імпульс від рецепторних клітин передається кірковим центрам

• центральна – представлена ділянками кори великих півкуль.

По специфічності сприйняття стимулів розрізняють:

• механорецептори

• хеморецептори

• фоторецептори

• терморецептори

• больові рецептори.

Класифікація органів чуття.

Залежно від будови і функції рецепторної частини органи чуття ділять на три типи.

До першого типу відносяться органи чуття, у якого рецепторами є спеціалізовані нейросенсорні клітини ( орган зору, нюх), що перетворюють зовнішню енергію в нервовий імпульс.

До другого типу відносяться органи чуття, у якого рецепторами є епітеліальні клітини (сенсоепітеліальні). Від них перетворене роздратування передається дендритам чутливих нейронів, які сприймають збудження сенсоепітеліальних клітин і породжують нервовий імпульс (орган слуху, рівноваги, смаку).

До третього типу з невираженою анатомічно органною формою відносяться пропріорецептивна (скелетно-м’язова) шкірна і вісцеральна сенсорна система. Периферичні відділи в них представлені різними інкапсульованими і неінкапсульованими рецепторами (дотики, тиск).

Орган зору

Орган зору - око (oculus) - є периферичною частиною зорового аналізатора, в якому рецепторну функцію виконують нейрони сітчастої оболонки. Він складається з очного яблука і допоміжного апарату, що включає віка, слізний апарат і окорухові м'язи.

Очне яблуко (bulbus) утворене трьома оболонками:

1. фіброзною або зовнішньою (склера і рогівка);

2. судинною або середньою (радужка, війкове тіло);

3. сітчастою або внутрішня чутлива.

Оболонки ока і їх похідні формують три функціональні апарати:

• світлопреломляючий або діоптричний (рогівка, рідина передньої і задньої камер ока, кришталик і склоподібне тіло)

• акомодація (радужка, ціліарне тіло)

• рецепторний апарат (сітківка).

Фіброзна оболонка складається з двох частин непрозорої білкової оболонки - склери, і прозорою - рогівки. Місце переходу рогівки в склеру називається лімбом.

Склера (sclera) – утворена щільною оформленою волокнистою сполучною тканиною, що містить пучки колагенових волокон, між якими знаходяться фібробласти і окремі еластичні волокна. Пучки колагенових волокон, стоншуючись, переходять у власну речовину рогівки. Склера виконує захисну і опорну функцію. Передня поверхня склери покрита кон'юнктивою.

Діоптричний апарат ока.

Рогівка (cornea) - прозора оболонка, яка відносяться до діоптричного (світлопреломляючому) апарату ока. У рогівці розрізняють:

1. передній епітелій;

2. передню прикордонну пластинку (боуменова оболонка);

3. власна речовина рогівки;

4. задню прикордонну пластинку (десцеметова оболонка);

5. задній епітелій (ендотелій).

Передній епітелій - багатошаровий плоский незроговілий, лежачий на базальній мембрані. Клітини розташовуються в 5 шарів, щільно прилягають один до одного, сполучені десмосомами. У епітелії рогівки розташовуються численні вільні нервові закінчення, які обумовлюють рефлекс рогівки. Епітелій рогівки добре регенерує.

Передня прикордонна пластинка (боуменова оболонка) лежить під базальною мембраною. Є зовнішньою частиною строми рогівки. Вона бере участь в захисті ока від травми і проникнення бактерій. При електронній мікроскопії має фібрилярну будову.

Власна речовина рогівки – строма - складається з тонких сполучнотканинних пластинок, які перетинаються під кутом, але що правильно чергуються і розташованих паралельно поверхні рогівки. Кожна пластинка утворена пучками колагенових волокон. Між пластинками і в їх складі знаходяться плоскі клітини, які мають довгі розгалужені відростки і є різновидом фібробластів. Клітини і пластинки занурені в аморфну речовину, багате глікозаміногліканами, в основному кератинсульфатами, яке забезпечує прозорість власної речовини рогівки. Власна речовина рогівки не має кровоносних судин.

Задня прикордонна пластинка (десцеметова) представлена колагеновими волокнами, зануреними в аморфну речовину. Це склоподібна, сильно заломлююча світло мембрана. Вона складається з двох шарів: зовнішнього - еластичного, і внутрішнього – кутикулярного і є похідним клітин заднього епітелію. Характерними особливостями десцеметової оболонки є міцність, резистентність до хімічних агентів і розплавляючої дії гнійного ексудату при виразках рогівки.

Задній епітелій (десцеметовий ендотелій) – складається з одного шару плоских клітин полігональних низьких призматичних клітин. Вони захищають строму те дії вологи передньої камери.

У регуляції водного обміну грають роль боуменова і десцеметова оболонки, а процеси обміну в рогівці забезпечуються дифузією живильних речовин з передньої камери ока.

При запальних процесах кровоносні капіляри і клітини (лейкоцити, макрофаги і ін.) проникають з області лімба у власну речовину рогівки, що приводить до її помутніння і ороговіння, утворення більма.

Кришталик (lens) - це прозора двоопукла утворення, сполучена з циліарним тілом за допомогою волокон війкового поясочка. Завдяки цьому кришталик змінює свою форму при скороченні циліарного м'яза і, таким чином, є пасивною частиною апарату акомодації ока.

Кришталик покритий прозорою капсулою. На передній стінці під капсулою розташовується плоский одношаровий епітелій. Епітеліальні клітини в області екватора стають вищими і утворюють паросткову зону кришталика, яка поставляє нові клітини на задню і передню його поверхні. Клітини перетворюється на волокна.

Власна речовина кришталика складає його основну масу і складається з волокон кришталиків, які є видозміненими епітеліальними клітинами. Центральні і перехідні волокна не мають ядер і разом утворюють щільне ядро кришталика. Кору кришталика утворюють головні волокна, які містять ядра. Волокна мають форму шестигранних призм, в цитоплазмі їх міститься прозорий білок - кристалін. Волокна склеюються між собою спеціальною речовиною.

Склоподібне тіло (corpus vitreum) - це прозора маса желеподібної речовини, розташована в порожнині між кришталиком і сітківкою. На фіксованих препаратах склоподібне тіло має сітчаста будова. Через склоподібне тіло (від диска зорового нерва до задньої поверхні кришталика) проходить канал - залишок ембріональної судинної системи ока. Склоподібне тіло містить білок вітреїн і гіалуронову кислоту.

Власне судинна оболонка (choroidea). У ній, починаючи зовні, розрізняють чотири пластинки:

1. надсудинна пластинка граничить з склерою, утворена пухкою сполучною тканиною, що містить велику кількість еластичних волокон, фібробластів і пігментних клітин (мелацитів);

2. судинна пластинка складається з артерій і вен, між якими є рихла волокниста сполучна тканина з великим кількість пігментних клітин. Тут також залягають окремі пучки гладких міоцитів.

3. судинний-капілярна пластинка містить гемокапіляри, зокрема синусоїдального типу, між якими розташовуються фібробласти.

4. базальний комплекс (мембрана Бруха) - дуже тонка смужка, розташована між судинною оболонкою і пігментним шаром сітківки, в нім розрізняють три шаруючи: еластичний, волокнистий і базальну мембрану пігментного епітелію – кутикулярни й шар.