16. Поміркована течія протестантизму: цвінгліанство.

Протестантизм – один із головних напрямів у християнстві. Сформувався під час реформації 16 ст. на основі ідеологічної опозиції до римсько-католицької церкви. Особлива увага в про¬тестантизмі приділяється внутрішній, особистій релігійності, а не її зовнішньому прояву.

Осноположником швейцарської реформації був Ульріх Цвінглі, а також автором течії цвінгліанство. Цвінгліанська церква була набагато демократичніша ніж лютеранська. Вона мала республіканський устрій. Проповідники і пастирі обиралися громадою. Вчення Цвінглі було підтримане ремісничими гільдіями Цюриха. Цвінглі дискутує в Цюріху з католиками і здобуває перемогу. Міський магістрат проголошує основною релігією цвінгліанство, а Цвінглі обирається членом міської ради. Він спрямовує подальший розвиток реформації, полемізує з Лютером з питань церковної структури і державного устрою. Цвінглі обстоював республіканський устрій церкви, кращою державною формою правління вважав демократію. Особлива роль у державній структурі відводилася державному пророку, який повинен бути наставником і радником, сповіщати громадянам Божу волю. У. Цвінглі не лише пропагував нову релігію, він активно займався політикою: шукав союзників за кордоном, намагався організувати в Швейцарії союз протестантських кантонів, які б протистояли так званим «католицьким лісним кантонам».

На початку 1523 р. міська рада міста доручила Цвінглі провести реформу церкви. Із церков були забрані ікони, розп’яття, статуї святих, стіни побілені. Замість вівтарів були поставлені прості столи. Церква стала домом молитви, де замість пишної меси з органною музикою прослуховувалися проповіді пастиря. Відмінялися деякі церковні свята, закривалися монастирі, проводилась секуляризація монастирської власності. Разом з тим цвінгліани, які прийшли до влади , провели соціально-політичні зміни.

Цвінгліани захищали дрібну власність селян і ремісників, були рішучими прихильниками республіканського уладу, але противниками монархії. Магістрат Цюриха був демократизований і складався майже із представників бюргерства, головним чином ремісничих гільдій. В місті і кантоні було заборонено лихварство, військовий найм і отримання іноземних пенсій.

На відміну від лютеранства, цвінгіанство суворіше підходило до перевірки церковних установок істинності: для цвінгліанства істиною є те, що підтверджується Святим Письмом. Таїнства фактично заперечуються ,сприймаються лише як символи. В зв’язку з цим цвінгліанство розглядається як радикальне вчення.

Цвінгліанство не набуло значного поширення, згодом воно злилося з кальвінізмом.

17. Контрреформація.

Успіхи протестантів завдали сильного удару по католицькій церкві, яка поступово втрачала свою владу над християнським світом. Лише в середині 16 ст., із втратою політичного впливу в Італії та в Європі в цілому, папство почало шукати шляхи протидії Реформації. Рішучий наступ на протестантів і початок реформування католицької церкви пов’язані з папою Павлом ІІІ (1534-1549). Система заходів, спрямованих на внутрішню реорганізацію і зміцнення позицій католицької церкви та на боротьбу за викорінення протестантських ідей, відома в історії як контрреформація. Її підтримали правителі Іспанії, Франції, частини німецьких та італійських князівств, у яких католицизм залишався провідною релігією.

У системі заходів проведення Контрреформації важлива роль належала інквізиції, книжковій цензурі, новим релігійним орденам, зокрема ордену єзуїтів, діяльності та постановам Тридентського собору.

Тридентський собор, що засідав з перервами з 1545 по 1563 рр. (у Тренто), відкинув зміни у догматах церкви. Анафемі були піддані всі твори протестантів. Був підтверджений принцип верховенства папи над єпископами, собором і світськими властями. Тридентський собор заборонив зосередження в одних руках кількох церковних бенефіціїв, і одержання доходів з церковних посад особами, на цих посадах не зайнятих. Був скорочений апарат папської курії. Посилились репресивні засоби католицизму. У Римі в 1542 р. був створений центральний інквізиційний трибунал, що очолив боротьбу з єресями. Був складений “індекс заборонених книг” 1559 р. Бойовим органом католицької церкви став орден єзуїтів, заснований Ігнатієм Лойолою у 1540 р. Написав книгу “Духовні вправи”. Заснував “Товариство Ісуса”. У 1540 р. папа затвердив статут нового ордена. Лойола був першим його генералом. При ньому – рада з 6 чоловік. Світ був поділений на особливі райони – провінції, що включали по кілька країн. Члени ордена давали обітницю, але жили в миру, займали різні посади – придворні, лікарі, учителі, майстри. Не гребували жодними засобами. Головне завдання – виховання в дусі догматів католицизму, проникнення у вищі верстви з метою підпорядкування їх меті ордену, боротьба з єресями, поширення католицизму. Їєзуїтські керівники прощали всі гріхи, в т.ч. – убивство. Сповідь використовувалася для інформації. Слово “єзуїт” набуло значення підступності, зради.

Контрреформація в Європі мала певний успіх, зокрема, підтримала католицизм. У Польщі, Чехії, Італії, Іспанії вона затримала реформаторський і національний розвиток.