65. «Революція патріотів» у Нідерландах.

Кін 18 ст – рест Нідерландів перестали бути лідерами в торг→ 1і у банківській справі: Амстердам=фінансовий центр континенту. Осн – надання займів.Політ сист: в ній поєдн. Республ та монархічні елементи→поч конфлікти між жирондистами (прих посил влади Вільгельма 5 на посаді статхаудера) – прих тісних контактів з Англ. З одного боку і з 2ого прест торгівлі та фінанси олігархії→за провінційних партикуляризм (проти централізації).

Через те, що Нідерл доп і офіц визнали США загострились відносини з Англ.: груд 1780 - Англ оголосила війну Нідерландам →поразка респ →загострилась внутр.-політ сит.→в пров(сх) Утрехт виникла патрія «Патріоти», центр якої склали промисл буржуазія і провінц дворянство незгадне з політ Вільгельма 5 → за реформи в управл респ, зовн політ→за союз з Фр.

Вересень 1781 – 1а політ програма «До народу Нідерландів». Автори: Іоан Дірк Ван дер Капеллан. Ця програма передбаччала 4 пункти: 1 – обр комісію, яка має зясув причини поразок Нідерл, 2 – ств раду для контролю за д-стю статхаудера, 3 – свобода преси, 4 - створ загонів громадянської міліції

Цей док статхаудер заборонив.

На зх. підтримали партію «Патріотів». Літо 1785 р - док «Зобовязання». Мета руху Нідерл було оголошено становл влади представницьких нар зборів: скинення влади статхаудера. Політ центр револ→пров Утрехт, за нею і Голландія, позбавили звання статхаудера( спадкового) і адмірала респ Вільгельма 5. Голландія скасувала обов’язок носіння оранж кокарди і співу гімну «Вільгельмус».

Але не все в сусп було готове протистояти. До літа 1786 р практ вся пн. Країни була під владою оранжистів → через надання Вільгельмом доп Англ і розкол в рядах «патріотів». Вер 1787 р – на тер обєдн пров увійшла 26 тис пруська армія. Привід: затримання загоном гром міліції дружини Вільгельма, пруської принцеси. Жовтень 1787 – прусько-оранжистські війська увійшли в Амстердам → Вільгельм поновився на посаді статхаудера.

1784 – 87 рр→буржуазна рев патріотів або батарська.

66. Внутрішня і зовнішня політика урядів Людовіка 15.

Людовік 15 (1715-1774) – «Тільки в одній моїй особі перебуває королівська влада».

Устрій абсолютної монархії заважав капіталістичному розвиткові країни. В той час як у Європі розпочався процес ліквідації абсолютистських порядків, то у Франції королі претендували на абсолютну владу. Свавілля королівської влади, привілеї дворянства, феодальні побори і надмірні податки, політична безправність більшості населення, обмеження на купівлю-продаж землі, внутрішні митниці, цехи, викликали глибоке невдоволення серед більшості населення. За королівською владою наприкінці 18 ст. приховувалася глибока криза, яка охопила країну – її соціальну структуру, економіку, фінанси, внутрішню та зовнішню політику. Абсолютистська держава часів Людовіка 15, система і поділ французького суспільства на стани сприяли поглибленню кризи. Для того, щоб втілювати волю короля в життя, було створено величезний урядовий апарат, головним завданням якого було збереження існуючого старого порядку.

Проте Французькій монархії у зовнішній політиці вдалось здобути окремі воєнні і дипломатичні перемоги. У 1735 р. французькі війська захопили Лотарингію. Французький уряд домігся від Генуезької республіки відступлення Корсики, і в 1768 р. її зайняли французькі війська. Але в цілому міжнародний вплив абсолютистської монархії занепав. Феодальна відсталість вела до поразки її в боротьбі з Англією за колонії. В ході Семилітньої війни (1756-1763) Англія захопила Канаду і добилася переважання в Індії. Союз з Австрією не приніс французькій монархії перемоги в цій війні і викликав незадоволення буржуазії. Розгром французької армії військами прусського короля Фрідріха ІІ свідчив про ослаблення воєнної могутності французького абсолютизму.

Проте королівська влада і обидва привілейовані стани – дворянство і духівництво – були проти будь яких реформ. Вони твердо стояли на своїх привілей ах і думали лише про нові можливості оббирати народ.

Доба Людовіка 15 характеризується занепадом абсолютизму.