27. Головні етапи Тридцятилітньої війни.

Виділяють чотири етапи війни: 1618-1623 рр. – чеський 1624-1629 рр. – данський 1630-1634 рр. – шведський 1635-1648 рр. – франко-шведський

1) Новий уряд, обраний чеським сеймом, зміцнив військові сили країни, вигнав з неї єзуїтів, повів переговори з Моравією й іншими прилеглими землями про створення загальної федерації за типом нідерландських Об'єднаних провінцій. Чеські війська, з одного боку, і їхні союзники з Трансільванського князівства – з іншого, рушили на Відень і нанесли ряд поразок армії Габсбургів. 8 листопаду 1620 р., підійшовши до Праги, об'єднані сили імператорської армії і Католицької ліги в битві біля Білої Гори розгромили чеське військо. Почався терор небувалих масштабів. У 1627 р. так званий Похоронний сейм у Празі закріпив утрату Чехією національної незалежності: "Грамоту величності" скасували, Чехія була позбавлена всіх колишніх привілеїв..

2) Новим учасником війни став данський король Крістіан IV. Побоювався за долю своїх володінь, він заручився великими грошовими субсидіями від Англії і Голландії, набрав армію і спрямував її проти імперії. Становище врятував Альбрехт Валленштейн, який в імперії створив найману 30-тисячну армію. Валленштейн зайняв Померанію і Мекленбург, він змусив данського короля, що втік на острови, просити миру. Мир був укладений у 1629 р. у Любеці. Данія зобов'язалася не втручатися в німецькі справи.

Одним з найбільших наслідків поразки протестантів на другому етапі війни стало прийняття імператором у 1629 р., незадовго до Любецького миру, Реституційного едикту. Він передбачав відновлення прав католицької церкви на все секуляризоване майно, захоплене протестантами з 1552 р.

3) Улітку 1630 р. у Померанії висадився зі своєю армією шведський король Густав-Адольф. Він спрямував свою армію проти Тіллі й у вересні 1631 р. завдав йому нищівної поразки при селі Брейтенфельд біля Лейпцигу. У травні 1632 р. Густав-Адольф вступив у Мюнхен – столицю Баварії. У 1633 р. Валенштайн повів переговори зі Швецією, Францією, Саксонією. Восени 1634 р. шведська армія, що втратила колишню дисципліну, потерпіла жорстоку поразку від імперських військ при Нердлінгені.

4) Франція почала дипломатичні зусилля для активізації боротьби на усіх фронтах. Шведи розбили імператорську армію восени 1642 р. при Брейтенфельді, після чого зайняли всю Саксонію і проникнули в Моравію. Французи опанували Ельзасом.

Ще в 1638 р. папа і датський король закликали до припинення війни. Через два роки ідею мирних переговорів підтримав німецький рейхстаг у Регенсбурзі. . Тільки в 1644 р. почався мирний конгрес у Мюнстері, де велися переговори між імператором і Францією; у 1645 р. в іншому, також вестфальськом місті – Оснабрюці – відкрилися переговори, на яких з'ясовувалися шведсько-німецькі відносини.

28. Вестфальський мир.

Тридцятилітня війна, що почалася з локального конфлікту в Чехії, що перекинулася в Північну Німеччину, а потім охопила величезні простори Центральної Європи, втягла безліч держав, стала першою війною загальноєвропейського масштабу. Умови миру, укладеного у містах Вестфалії в 1648 р., підбили політичний підсумок не тільки цьому тридцятиріччю, але і цілій епосі протиборства реформаційних сил і їхніх супротивників.

За Вестфальським миром Швеція одержала всю Західну Померанію з портом Штеттин і невелику частину Східної Померанії, острова Рюген і Волін, а також право на Померанську затоку з усіма прибережними містами. Шведські королі стали імперськими князями й одержали можливість прямого втручання в імперські справи. Під контролем Швеції виявилися устя найбільших рік Північної Німеччини – Везера, Ельби й Одеру. Швеція стала великою європейською державою і реалізувала свою мету панування над Балтикою. Франція одержала Ельзас (окрім Страсбурга), Зундгау і Хагенау, підтвердила свої вже столітні права на три лотаринзьких єпископства – Мец, Туль і Верден. Республіка О'єднаних провінцій одержала міжнародне визнання своєї незалежності. Вестфальский мир закріпив політичну роздробленість Німеччини. Німецькі князі домоглися права укладати союзи між собою і договори з іноземними державами, що фактично забезпечувало їхній суверенітет, хоча і з застереженням, що всі ці політичні зв'язки не повинні бути спрямовані проти імперії й імператора. Сама імперія, формально залишаючись союзом держав на чолі з монархом, що обирається. Статус офіційно визнаної релігії одержав в імперії поряд з лютеранством і католицизмом також і кальвінізм. Для Іспанії Вестфальский мир означав завершення лише частини її воєн: вона продовжувала воєнні дії з Францією. Мир між ними був укладений тільки в 1659 р. Він дав Франції нові територіальні надбання: на півдні – за рахунок Руссільона; на північному сході – за рахунок провінції Артуа в іспанських Нідерландах; на сході до Франції перейшла частина Лотарингії.

Тридцятилітня війна принесла небачене руйнування Німеччині і країнам, що входили в імперію Габсбургів. Війна, що прокотилася Німеччиною, загальмувала її розвиток на довгий час. Це наклало відбиток на всю систему взаємин європейських держав у період після Вестфальського миру. Закріпивши новий баланс сил у Європі, він став рубежем двох великих періодів її історії.