22. Економічний та політичний розвиток Нідерландів у складі іспанської імперії

Нідерланди – охоплювали територію на узбережжі Північного моря в нижніх течіях річок Маас, Шельма і Рейн. На початку 16 ст. Нідерланди опинились під владою Іспанії, а згодом, у 1516 р. стали важливою складовою імперії Карла 5. Країна поділялась на 17 провінцій і була найгустозаселенішим регіоном у Європі.

Управління Нідерландами здійснював королівський намісник, резиденція якого була в Брюсселі. Тут перебували і головні урядові установи – державна, фінансова та таємна ради, що складалися з вищої місцевої знаті, придворної аристократії та досвідчених чиновників. Крім того, тут діяли станово-представницькі установи – Генеральні штати та штати окремих провінцій. У містах існували органи самоуправління – магістрати, які щорічно переобиралися. Найбільшими провінціями були Голландія, Фландрія та Брабант. Вони здавна славилися виготовленням високоякісного сукна. У Голландії процвітали ще й судно будівництво та риболовний промисел.

У Нідерландах швидко розвивалися капіталістичні відносини. Багате купецтво вкладало свої капітали у виробництво і створювало мануфактури, використовуючи працю найманих робітників. Мануфактури виникали в текстильній галузі, що працювала на англійській сировині. Через Нідерланди проходили важливі в Пн. Європі морські та сухопутні торгівельні шляхи. Багато портів – Антверпен – центр міжнародної торгівлі і кредиту. Капіталістичні відносини утверджувались і у с/г. Землеробство потребувало значних капіталовкладень.

Під впливом ідей Лютера в Нідерландах почав поширюватися реформаційний рух, який одразу зустрів протидію влади. Для боротьби з протестантами Карл 5 створив інквізицію й видав проти єретиків спеціальні укази – «плакати». Особливо жорстоким був плакат 1550 р., він загрожував смертною карою та конфіскацією майна не лише самим єретикам, а й кожному, хто їм допомагав. Почала формуватись нідерландська двомовна нація – фламандсько-голандський і валонський діалекти домінували. Назрівала революція.

Після відречення в 1555 р. Карла 5 Нідерланди разом з італійськими землями, Іспанією та її колоніальними володіннями дісталися Філіпу ІІ. Він хотів встановлення іспанського абсолютизму. В Нідерландах постійно були іспанські війська. Було створено 14 нових єпископств, при яких знаходились спеціальні інквізитори для знищення єресі.

Оголошення Іспанією банкрутства у 1557 р. розорило багатьох нідерландських банкірів. Посилилась і класова боротьба. Ненависть спрямовувалась проти католицьких священиків, які порушували таємницю сповіді. Дуже популярним був кальвінізм. Виникали консисторії – кальвіністські общини. Натовпи людей збирались послухати проповідників – єретиків, як їх називали іспанці. Частими були їх страти, іноді народ перешкоджав їм.

Отже, перебування в складі іспанської монархії ставало для населення Нідерландів нестерпним. Політика Карла 5 та Філіпа ІІ щодо насадження в країні абсолютистських порядків викликала протидію місцевої знаті, які всіляко боронила свої колишні свободи і привілеї.