- •1. Періодизація історії. Поняття « Нова історія».
- •2. Головні проблеми соц-екон. Розвитку країн Європи 15 – початку 17 ст.
- •3. Розвиток політичних інститутів у країнах Європи напр. 15 – поч 17 ст.
- •4. Передумови та причини великих географічних відкриттів.
- •5. Експедиції Колумба та Васко да Гами
- •6. Перша навколосвітня подорож ф. Магеллана
- •7. Наслідки великих географічних відкриттів.
- •8. Особливості економічного та політичного розвитку Німеччини кінця 15 – першої половини 16 ст.
- •9. Ідеологія німецького гуманізму (Брант, Роттердамський, Райхлін, Гуттен)
- •10. Зародження реформаційного руху. Головні постулати вчення Лютера і Мюнцера.
- •11. Початок Селянської війни 1524 р. В Німеччині.
- •12. Програмні вимоги повсталих: «12 статтей», «Статейний лист», «Гельбронська програма».
- •13. Релігійна Шмалькальденська війна в Німеччині.
- •14. Кальвінізм та його поширення
- •15. Радикальні напрями протестантизму: анабаптисти, меноніти.
- •16. Поміркована течія протестантизму: цвінгліанство.
- •17. Контрреформація.
- •18. Політична ситуація у Франції в середині 16 ст.
- •19. Перший період релігійних воєн у Франції.
- •20. Головні події другого періоду релігійних воєн у Франції.
- •21. Третій період релігійних воєн у Франції та їх наслідки.
- •22. Економічний та політичний розвиток Нідерландів у складі іспанської імперії
- •23. Початок нац.-визв. Руху в Нідерландах. Іконоборське повстання
- •24. Рішення Аррарської та Утрехтської уній. Утворення Республіки об’єднаних провінцій та її міжнародно-правове значення.
- •25. Внутрішня та зовнішня політика Генріха 4 (1598-1610).
- •26. Передумови Тридцятилітньої війни.
- •27. Головні етапи Тридцятилітньої війни.
- •28. Вестфальський мир.
- •29. Особливості політичного розвитку європейських держав 16-17 ст.
- •30. Внутрішня та зовнішня політика Генріха 4 (1598-1610)
- •31. Стабілізація держ. Влади за часів Людовіка 13 та кардинала Рішильє.
- •32. Фронда: передумови та зміст руху, головін етапи.
- •33. Криза анг. Абсолютизму в роки правління Якова і та Карла і.
- •34. Соціально-економічний розвиток Англії в першій половині 17 ст. Англійське суспільство.
- •35. Ідеологія пуританізму.
- •36. Початок англійської революції п. П. 17 ст. Конституційний етап політичної боротьби.
- •37. Громадянські війни в Англії 17 ст. (1642-1648)
- •38. Індепенденська республіка в Англії.
- •39. Англія в часи протекторату Кромвеля.
- •40. Реставрація Стюартів та відновлення режиму абсолютної монархії.
- •41. Славетна революція 1688 в Англії
- •42. Стабілізація французького абсолютизму за Людовіка 14.
- •43. Монархія Габсбургів (друна пол. 17 – поч. 18)
- •44. Угорщина в складі імперії Габсбургів (друга половина 17-пос.18).
- •45. Німецькі держави після Тридцятилітньої війни. Піднесення Бранденбурсько-Прусської держави.
- •46. Ідеологія Просвітництва.
- •47. Англійське просвітництво.
- •48. Французьке просвітництво.
- •49. Особливості німецького та італійського Просвітництва.
- •50. Особливості ідеології американського просвітництва.
- •51. Соціально-економічні зміни в країнах Європи в 1й пол. 18 ст.
- •52. Завершення аграрної та початок промислової революції в Англії.
- •53. Встановлення конституційної монархії в Англії.
- •54. Зміцнення конституційної монархії в Англії за Георга і та Георга іі.
- •55. Політика «освіченого абсолютизму» в монархії Габсбургів.
- •56. Німецькі землі в епоху «освідченого абсолютизму».
- •57. Перші англійські колонії Північної Америки.
- •58. Північноамериканські колонії та метрополія у другій половині 17 ст.
- •59. Північноамериканські колонії та метрополія в першій половині 18 ст.
- •60. Причини війни північно-американських колоній за незалежність.
- •61. Війна американських колоній Англії за незалежність.
- •62. Декларація незалежності сша та формування держави.
- •63. Конституція сша 1787 р. Та Білль про права.
- •64. Брабантська революція.
- •65. «Революція патріотів» у Нідерландах.
- •66. Внутрішня і зовнішня політика урядів Людовіка 15.
- •67. Суспільно-політичне становище Франції напередодні революції.
- •68. Початок Великої Французької революції.
- •69. Законодавча д-сть Установчих зборів у Франції.
- •70. Політична боротьба в Законодавчих зборах Франції.
- •71. Скликання Національного Установчого Конвенту Франції та протистояння головних політичних угруповань. Проголошення республіки.
- •72. Встановлення якобінської диктатури.
- •73. Організація влади якобінців. Соціально-економічна політика якобінців.
- •74. Переворот 9 термідора та Директорія у Франції.
- •75. Проблеми історії французької революції у французькій історіографії
- •76. Періодизація французької революції та характеристика її етапів.
- •77. Переворот 18 брюмера. Реорганізація системи держ. Управління періоду Консульства та і імперії у Франції.
- •78. Наполеонівські війни в Європі: Прессбурзький і Тільзитський мир.
- •79. Італійський та єгипетський походи Бонапарта.
- •80. Похід Наполеонівської армії в Росію.
- •81. Воєнна кампанія 1813-1814 рр. Перша реставрація Бурбонів.
- •82. Велика Британія наприкінці 18 – початку 19 ст.
- •83. Австрійська держава наприкінці 18 – початку 19 ст.
- •84. Німецькі держави наприкінці 18 – початку 19 ст.
- •85. Італія наприкінці 18 – початку 19 ст.
- •86. Війна іспанського народу за незалежність (1808-1813) та 1 революція в Іспанії
- •87. Сша наприкінці 18 – на початку 19 ст.
- •88. «100 Днів». Крах імперії Наполеона
- •89. Віденський конгрес 1814-1815 рр.
- •90. Заключний акт віденського конгресу.
18. Політична ситуація у Франції в середині 16 ст.
У ХVІ ст. Франція була найбільш централізованою державою Європи. Об‘єднання було завершене у 30-х рр. ХУІ ст. Але збереглись пережитки – провінційні штати. Вони домовлялись з урядом про розмір податку, що падав на провінцію. Економічно Франція відставала від Голландії і Англії, але випереджала Італію, Скандинавські країни.
Упродовж пер. пол. 16 ст. за правління Франциска І (1515-1547) у франції утвердилася абсолютна монархія. Король мав необмежену владу. Головним органом державного управління стала Королівська рада (кілька осіб наближених до короля). Генеральні штати не збиралися, що свідчило про міцну владу короля. В екстрених випадках король скликав нотаблів – призначених ним людей. У короля була армія і розгалужений судово-адміністративний апарат. Важливу політичну роль в часи абсолютизму відігравав королівський двір.
у середині 16 ст. на службі у короля перебувало майже 1500 представників знатних родин. Найбільш впливовою була придврна аристократія. Принци і герцоги Були губернаторами, командували армією і флотом. Від короля одержували пенсії, гроші, посади. Але феодальна знать виступала за колишню самостійність. Провінційне дворянство – “дворянство шпаги” – проживало за рахунок селянської плати за користування землею. нове дворянство – “люди мантії”, вихідці з буржуазії. Вони відтісняли старе дворянство на друге місце, тримали в своїх руках фінананси. Таким чином, крім знаті, дворянство було опорою абсолютної монархії.
Опорою абсолютизму була також постійна армія з найманців та духовенство. У 1516 р. Франциск І уклав у Болоньї конкордат з папою Римським. За умовами цієї угоди, король міг призначати своїх ставлеників на церковні посади з подальшим затвердженням папою. Проте, постійні суперечності серед панівних станів і загроза народних виступів сприяли зміцненню абсолютної монархії.
19. Перший період релігійних воєн у Франції.
Релігійні війни - збройний конфлікт у Франції між католиками і протестантами, які тривали з перервами 36 років (1562-1598). Вони почались в 1562 р. з епізода в містечку Вассі, коли герцог Гіз із своєю збройною силою напав на молитовні збори гугенотів. Це стало приводом до початку релігійних воєн. І період війн – 1562-1572 рр. це п-д до Варфоломієвої ночі – без особл жорстокості.
Обидва угруповання намагалися захопити короля і правити від його імені. Через брак коштів армії невеликі(16 ст – п-д найманих армій). Королем на той час був десятилітній Карл ІХ, син Франциска ІІ, проте влада зосереджувалась в руках його матері Катерини Медичі. Католики мали підтримку на півночі Франції і в Парижі. Суттєву допомогу їм надавала Іспанія(дин Гізів).
Надійною опорою гугенотів (прихильники кальвінізму) був південь Франції, їх підтримувала Англія. Військові дії велися із змінним успіхом, обидві сторони зазнавали значних втрат. Зокрема, загинули такі визначні лідери як Антуан Бурбон, Франсуа де Гіз, принц Луї де Конде. 8 серпня 1570 р. між королем і гугенотами був укладений Сен-Жерменський едикт примирення(вершина успіху гугенотів). На цей час керівниками гугенотів були: наваррський король Генріх та адмірал Гаспар де Коліньї. Католиків очолювали Гізи. Згідно договору гугеноти одержували 4 фортеці(Мотобан, Коньяк,Ларошель, Лашаріте ), мали право займати великі державні посади, право на свободу віросповідання по всій країні..