46. Італійські війни ( 1494 – 1559)

Італійські війни (1494—1559) — ряд військових конфліктів між Францією, Іспанією і Священною Римською імперією за участю інших держав Західної Європи (Англія, Шотландія, Швейцарія, Османська імперія, Венеція, Папська область і італійські міста-держави) за володіння Італією і гегемонію в Європі. Виникнувши як династична суперечка за престол Неаполітанського королівства, Італійські війни швидко перетворилися на загальноєвропейський конфлікт. З 1520-х років головною складовою цього конфлікту стала боротьба між Францією і Габсбургами за домінування в Західній Європі.

Військові дії проходили, в основному, на території Італії, а також в Нідерландах. Політичним підсумком воєн став перехід Італії під владу Іспанії, закріплення її роздробленості і витіснення італійських держав на периферію європейських міжнародних відносин.

Почалося все з того, що король Франції Карл VІІІ захотів завоювати Італію.

Італійські землі давно вабили французських королів – адже, не забувайте, у Італії знаходилися багаті та квітучі міста, а, головне – центр католицького світу місто Рим.

Ось і думали так, мабуть, французські королі: “Якщо я захоплю Рим, то стану найголовнішим у всьому західному християнському світі”.

Так само, напевно, подумав і Карл УІІІ. І оголосив війну.

Спочатку все йшло дуже гарно. Французи перемагали – і Карл тихенько радів своїм військовим успіхам.

Але з часом італійські міста, що досі існували як незалежні міста-держави, почали об’єднуватися і протистояти французам. Війна все більше і більше затягувалася.

Потім Карл VІІІ помер, його місце зайняв Людовік ХІІ, а після смерті Людовика ХІІ королем Франції став Франциск І, про якого ми вже згадували у минулій нашій розповіді.

Франциск І також мріяв про захоплення італійських місць. Але ситуація у Європі на той час вже перемінилася. Королем Іспанії став вже згадуваний нами іспанський король Карл У, який, до того ж, був обраний у 1519 році імператором Священної Римської імперії.

Карл У не бажав того, щоб посилювалася Франція, тому почав заважати Франциску І.

Бачачи це, Франциск уклав договір з султаном Оттоманської імперії Сулейманом І про об’єднані дії. Але це йому не допомогло – Італійські війни для Франції закінчилися поразкою.

А у 1525 році Франциск І навіть потрапив у полон.

Цим спробував скористатися його супротивник Карл У, який вторгся на територію Францію і пішов на Париж. Але в нього з цього нічого не вийшло, і Карл У з Франциском І уклали договір, згідно з яким обидва відмовлялися від своїх завоювань.

Через деякий час королем Франції став Генріх ІІ, і війни поновилися.

Остаточне завершення Італійських війн відбулося лише у 1559 році, коли французський король Генріх ІІ та син Карла V - іспанський король Пилип ІІ - підписали мир.

До речі, саме у Італії жив Ніколо Макіавеллі - людина, чиє ім’я у наступні століття стало символом підлості та підступництва