37. Унія Польщі та Литви 1385

Після смерти Альгірдаса в Литві розгорі­лася гостра боротьба за владу. Аби завадити своєму дядькові присвоїти великокнязівський титул, Ягайло був змушений укласти таємний договір із Тевтонським орденом. При цьому Литва віддавала Ордену всю приморську ча­стину Жемайтії. Між сторонами встановлю­вався мир на чотири роки, було обіцяно взає­модопомогу, а Литва зобов'язувалася не вес­ти ні з ким війни "без поради, відома й згоди Ордену". Протягом цих чотирьох років Ягай­ло з усім своїм краєм мав перейти в католиц­тво. Однак Ягайло не виконав цих ухвал. Не­вдовзі у новій війні з Орденом він зазнав по­разки і 1384 р. було підтверджено передачу хрестоносцям Жемайтії.

Тим часом притулок в Ордену знайшов ще один претендент на великокнязівську корону, двоюрідний братЯгайла, Вітаутас. Вітаутас по­обіцяв Ордену подальші територіальні поступ­ки і заявив про своє бажання не лише охрести­тися, а й стати орденським васалом. Тепер великий магістр Ордену став допомагати Вітаута-су. Але боячись опинитися між двох вогнів -Пруссією й Москвою - Ягайло був змушений переглянути своє ставлення до Вітаутаса й два двоюрідних брати уклали угоду (1384 р.), за якою Вітаутас визнавався великим князем Литовсь­ким. Після цього Ягайло негайно розірвав відно­сини з рицарями й став допомагати братові в боротьбі з хрестоносцями.

Це стало можливим, оскільки Ягайло ба­чив для себе іншу перспективу: саме тоді ак­тивно йшли переговори про його одруження з Ядвігою й про корону польську. Але він нама­гався в кожному питанні мати принаймні два варіанти, які приносять вигоду: він вислав сватів до Москви, які клопоталися про одру­ження з дочкою його смертельного ворога й ровесника Димитрія Донського.

У січні 1385 р. до Кракова прибуло офіцій­не литовське посольство з проханням руки Ядвіги. Умови, про які йшлося, були, очевид­но, предметом попередніх переговорів, а роз­мови з Ядвігою були лише формальністю. Потім посольство рушило до матері юної ко­ролеви, в Угорщину, а вже звідти її супровод­жували до Литви посольства польське та угорське. В Креве розпочалися наради, які підсумовували всі попередні ухвали в єдино­му документі.

14 серпня 1385р. в Креве було підписано документ, яким визначалися умови польсько-литовського союзу. Традиційно цей документ вважається актом унії. Проте формально це була лише попередня постанова. 11 січня 1386р. польські посли підписали у Волковиську пер­гамент, який підтверджував з боку Польщі, що Ягайла обрано "королем і володарем", і що він візьме Ядвігу за дружину. Лише 2 лютого 1386р. з'їзд делегації від обох сторінуЛюбліні уклав першу справжню унію Литви й Польщі.

12 лютого Ягайло тріумфально в'їхав до Кракова. Було вирішено з політичних мірку­вань зробити хід конем: за хресного батька було запрошено великого магістра Ордену. Для цього до Мальборка було виряджено спеціального посла, але він привіз відмову фон Роттенштайна, який посилався на зай­нятість і відстань. Великий магістр, імовірні­ше всього, не хотів стати головним свідком акту, який позбавляв Орден ідейної основи існування, тобто як військове політичної сили наступу на язичників на сході Європи. Ягай­ло взяв при хрещенні ім'я Владислав.

Тим часом Орден намагався відплатити за новий відступ Вітаутаса й здійснював нові походи на Литву. Вони оберталися для Литви новими втратами й поступками. Події пока­зали, що Литва не може водночас вести війни на два фронти - проти Москви й Ордену.