35. Формування національних держав у європі

Возникновение национальных государств (Франция). В Англии, во Франции, в Испании, в Северо-Восточной Руси постепенно укреплялась феодальная монархия, по мере роста экономических связей и, отчасти, под ударами внешних военных сил объединявшая разрозненные феодальные области. Перед монархической властью в складывающихся национальных государствах Европы стояли сложные задачи как внутренней, так и международной политики. Для раз­решения этих задач феодальным монархам приходилось вы­рабатывать свои приемы войны и дипломатии. В противопо­ложность мечтам о всемирном господстве папы или императора их цели были реальны и осуществимы. Усвоив многие из приемов, переданных византийской, императорской и папской традицией, они выработали свою гибкую и трезвую дипломатию, сыгравшую немалую роль в создании национальных государств нового времени.

Классической страной роста королевской власти, постепенно торжествующей над феодальной раздробленностью, явилась Франция. Короли из дома Капетингов медленно и упорно укрепляли свою власть сначала в своем небольшом домене, потом и в других областях Франции, постепенно ослабляя власть Плантагенетов на континенте. Настоящим основателем сильной монархии во Франции был Филипп II Август, отняв­ший у Иоанна Безземельного большую часть его французских владений и присоединивший их к французской короне. При его внуке Людовике IX Франция стала одним из самых силь­ных и влиятельных государств в Европе.

Упрямо воинственный, крайне неосмотрительный и не­умелый в заморских предприятиях во время крестовых походов, Людовик IX, однако, известен своим миролюбием в европейских делах. Споры и недоразумения с соседними государствами он предпочитал улаживать не силой оружия, а дипломатическими средствами. Так, желая положить конец притязаниям арагонских королей на некоторые французские провинции, а главное, чтобы помешать Англии найти себе союзников в их лице, Людовик путем взаимных уступок ликвидировал спорные вопросы между Францией и Арагоном. Тем же способом урегулировал он и свои взаимоотношения с Кастилией. Уступками закончил он и победоносную войну против незадачливого и недалекого Генриха III Английского, пытавшегося вернуть английской короне ее владения во Франции, утраченные при Иоанне Безземельном. При Людо­вике IX Франция, благодаря ослаблению Германской империи в борьбе с папством и внутренним раздорам в Англии, заняла преобладающее положение в Европе.

36. Останні етапи 100 літньої війни

Третій етап Столітньої війни (1415-1420) позначився династичною кризою у Франції та загостренням суперечностей у се­редовищі придворних клік. На боці Англії відкрито виступив герцог Бургундський. Фран­цузькі війська знову зазнали важких поразок. 24 жовтня 1415 p. просування англійської армії було зупинено французьким військом, що перепинило їй шлях приблизно за 60 км від Кале, біля с. Азенкур. Наступного дня тут відбулася найбільша битва третього етапу Столітньої війни. У ній чисельно переважаю­че, але недисципліноване й погано підготов­лене французьке військо зазнало тяжкої по­разки.

Англійський король став готувати нове велике вторгнення до Франції, яке мало на меті підкорення її території. Важливим моментом підготовки вирішального удару стала пробле­ма союзників. Генрі V вдався до дипломатич­них кроків з метою забезпечення міжнарод­ної підтримки. Під гаслом мирних переговорів Генрі V прибув восени 1416р. разом із імпе­ратором Сигізмундом до Кале й зустрівся там з герцогом Бургундським. Проте замість анг-ло-французького миру ця зустріч мала на­слідком укладення англо-бургундського со­юзу. Герцог визнавав законними права Генрі V на французький трон й обіцяв йому військо­ву допомогу. Це було значним досягненням англійської політики й підривало позиції й без того ослабленої Франції.

Третій етап столітньої війни (1415-1420) - самий короткий і найбільш драматичний для Франції. Після нової висадки англійської армії на півночі Франції і жахливої поразки французів при Азенкурє (1415) самостійне існування Французького королівства опинилося під загрозою. Англійський король Генрих V за п'ять років більш активних, ніж попередні, війскових дій підкорив собі біля половини Франції та добився укладання договора в Труа (1420) по якому повинно було статися об'єднання англійської та французької корони під його владою. І знову народні маси Франції ще більш рішуче, ніж раніше, втрутилися у долю війни. Це визначило її характер у заключному четвертому етапі.

Четвертий етап розпочався у 20-х роках 15 століття і завершився вигнанням англійців із Франції в середині 50-х років. На протязі цих трьох десятиріч війна зі сторони Франції мала визволительний характер. Розпочавшийся майже 100 років тому назад як конфликт керующих королівських домів, вона стала дла французів боротьбою за збереження можливості самостійного розвитку та створення основ майбутньої національної держави. У 1429 році селянська дівчина Жанна д'Арк очолила боротьбу за зняття осади Орлеана, добилася офіційної коронації у Реймсі законного спадкоємця французького престолу Карла VII. Вона вселила народу Франції тверду віру у перемогу.