33.Плантогенети і а суперечності Англ і Фр.

Середньовічні історичні долі Франції й Англії тісно сплелися внаслідок завоювання англо-саксонського королівства нормандсь­ким герцогом Вільгельмом (1066). Згодом англійські королі, які були водночас і норманд­ськими герцогами, скориставшись політич­ною слабкістю французьких королів з дому Капетингів, поширили владу на графства Мен та Анжу. Енергійний Генрі II Плантагенет (1154-1189) вже за своїм походженням був символом об'єднання континентальних та острівних володінь англійської корони: його мати була донькою англійського короля Ген­риха І, батько - графом Анжуйським з роду Плантагенетів. Одруження Генриха Плантаге-нета на єдиній спадкоємниці герцога Акві-танського Алієнорі (1152 р.) додала до його континентальних володінь обширну область на південному заході Франції.

Слабкість влади французьких Капетингів стимулювала активну континентальну політи­ку Генриха II. В перші роки свого правління він розширив свої володіння на кордонах Нор­мандії. У 1169 р. він домігся того, що герцог Бретані визнав його своїм сюзереном. Хоча це не означало приєднання Бретані до володінь Плантагенетів, але зміцнювало політичні по­зиції англійського короля на континенті.

Генрих II за своїми французькими воло­діннями вважався васалом Капетингів, але в його розпорядженні були ресурси як Англії, так і континентальних володінь - величезної імперії Плантагенетів. Англійські володіння па­нували над виходами до моря Сеною й Луа­рою, закриваючи їх для французьких королів.

Падіння Єрусалима 1187р. відсунуло по­чаток війни між Англією й Францією, оскіль­ки громадська думка вимагала хрестового по­ходу. Англійський король Генрі II, його син-Ричард і французький король Філіпп II Ав­густ прийняли хрест. Генрі II помер й англійський престол перейшов восени 1189 р. до Ричарда.

Ричард покинув Англію й вирушив у хрестовий похід та завоював тількі о.Кіпр..

Тим часом, французький король Філіпп II Август, який вирушив у хрестовий похід ра­зом з Ричардом, повернувся до Європи й по­чав захоплювати замки Ричарда в Нормандії. Дізнавшись про це, Ричард таємно з небагать­ма супутниками рушив до Європи, але доро­гою потрапив у полон до австрійського гер­цога, який згодився його випустити лише за дуже великий викуп. Брат короля Джон поши­рив чутки, що Ричард помер і спробував захо­пити в Англії владу. Однак в квітні 1193 р. прий­шла звістка, що Ричард живий і перебуває під вартою в німецького імператора Генриха VI. Принц Джон і Філіпп II стали всіма засобами спонукати імператора якомога довше трима­ти Ричарда в полоні. Вони давали 50 тис. марок від Франції й ЗО тис. марок від Джона за те, щоб імператор потримав Ричарда в полоні хоча б до вересня, й згодні були платити по тисячі фунтів за кожен зайвий місяць полону. Сума ж викупу, призначена імператором становила 150 тис. марок.

Проте німецькі магнати примусили імпе­ратора випустити Ричарда. Звільнившись на початку 1194 р., Ричард повернувся до Англії й став збирати гроші й людей для походу про­ти французького короля. Становище було дуже складним, бо ще не були зібрані 150 тис. марок для сплати викупу імператорові. Для походу поти Франції витискали все, що могли з рицарів, селян, городян, духівництва. Король вирушив до своїх континентальних володінь, де став будувати замки, готуючись до бороть­би з Філіппом. 1199 р., оглядаючи укріплення в одному з аквітанських замків, Ричарда було поранено стрілою і він помер від рани. Пре­стол перейшов до принца Джона.