6.3. Етапи виборчої кампанії

Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, існує десятки різних, календарних схем (моделей) проведення виборчих кампаній. Хоча структурно і змістовно вони істотно не відрізняються. Приміром, не пізніше, аніж за шість місяців до дня виборів мають бути запропоновані різні варіанти підготовчої роботи: навчання менеджерів, підготовка аналітичних матеріалів, створення команди кандидата. А саму кампанію радять починати приблизно за чотири місяці з одночасним проведенням навчання активістів, визначення і реалізацією методів роботи з виборцями.

Існує так зване правило "першої ініціативи", коли реалізується стратегія успіху - почати якнайраніше виборчу кампанію. Виграш Б. Клінтоном президентських виборів у 1992 році зумовлений багато в чому завдяки великій попередній підготовчій роботі (розробка планів, акційних заходів, сценаріїв і т.д.). Скажімо, вже до середини червня (за півроку до дня виборів) команда кандидата знала на 85 відсотків, що треба практично робити.

Російський політтехнолог А. Ковлер вважає оптимальним календар виборчої кампанії з наступними пріоритетами (див.Табл.1).

Таблиця 1

Час до виборів	Тип стратегії
18-8 місяців	Стратегія завоювання політичного простору і закріплення його за різними категоріями виборців
8-4 місяці	Вивчення виборчого ринку, аналіз своїх організаційних можливостей (визначення цілей і пріоритетів, тем, лозунгів, самої програми)
4 місяці	Висунення кандидатури і мобілізація потенційних прибічників, початок кампанії по збору засобів
4-2 місяці	Реалізація стратегії завоювання "критичної маси" виборців, які не прийняли рішення
2 місяці	Реалізація стратегії нейтралізації кампанії суперника та зміцнення позицій серед завойованого електорату

Достатньо апробований, стандартний план активізації електорату напередодні виборів виглядає так: за 15 днів до дня виборів - "вкидання" біографічних листівок у поштові скриньки виборців (розширення знань про кандидата); за 8 днів - розклейка плакатів (оживити в пам'яті виборця образ кандидата); за 4 дні - інформаційний бум (включає 2 десятихвилинні телепередачі і 4 півторахвилинні відеокліпи).

Можна окреслити логіку виборчої стратегії блоків і партій:

1) "відмежування" від конкурентів (ідентифікація партії);

2) презентація партії як команди (представлення організації як єдиного цілого);

3) партія здатна вирішувати проблеми (економіки, злочинності, соціального забезпечення тощо). Існує варіант за умови менш відомої партії: акцент на проблемах (легше ідентифікувати себе); акцент на конкурентах (негативна реклама); акцент на вирішенні проблем партією (лише ми здатні цс зробити).

6.4. Медіа і вибори: домінація символів

Вперше стратегії та ідеї масованої атаки мас-медіа в останні дні виборчої кампанії були висунуті й апробовані американськими піарменами із Сан-Франциско Клемом Уитейкером і Леоном Баретером. Ще в 1933 році вони відкрили ПР-агентство, яке спеціалізувалося по виборах. Цікаво, що за період 1935-1958 pp. агентство провело 80 кампаній і лише 8 програло. Стандартний американський варіант виборів: а) розповідь про себе; б) антиреклама противника; в) розповідь про вирішення проблем кандидата.

Як правило, активна фаза мас-медійного впливу припадає на останні місяці і тижні виборів. Демонстрація іміджу лідера сильним, переконливим, самодостатнім, успішним, домінуючим у політичному просторі. Тема чесності і порядності. Обмежувати у ЗМІ негативні для кандидата повідомлення. Практика свідчить, якщо маєш у пресі 30-40 відсотків негативів, то ти програв вибори.

Використання засобів масової інформації під час виборчої кампанії не має обмежуватися класичними жанровими форматами - новинними та аналітичними мас-медійними дискурсами. Особливо на телебаченні, де політичні ток-шоу, нічні комедійні шоу стали найдієвішими засобами комунікативного впливу. Логіку подібних телеформатів можна звести до наступних функціональних складників: назва - візуальний ряд - лаконічність - слоган - ключові питання - простота (спрощення ідей до рівня їх сприйняття масовою аудиторією).

Аналіз результатів зарубіжних й українських виборчих перегонів свідчить, що інтелектуальний рівень кандидата має бути близьким до рівня середнього виборця. Аналітики часто підкреслюють, що люди, які мають сильний розум і потребу в його реалізації, часто йдуть не в політику, а в науку, літературу, публіцистику, водночас віртуальне спрощення особистості кандидата, нівелювання його оригінальних, неповторних рис часто спрацьовує проти нього. Ось чому важливе значення у формуванні позитивного іміджу кандидата так звані "символічні приписи" лідера (М. Тетчер - "залізна леді", Б. Єльцин - лицар, Л. Кучма - господар, В. Янукович -авторитарний лідер, В. Ющенко - демократ, Ю. Тимошенко - революціонерка).

Близьке до попереднього поняття "позиціювання", яке передбачає окрім символізації особи ще й бачення її у соціальному контексті. Наприклад, У. Черчіль - "людина, яка виграла війну". Тут поєднується імідж лідера і сутність його дій. Рекламна схема позиціювання визначається прагненням бути: найпершим, найкращим, найменш дорогим, найдорожчим, чим ми не є, позиціюванням за віком. Свого часу журнал "Економіст" відзначав: "Найголовніший талант Білі Клінтона -здатність до самотрансформації. Більше за інших політиків він іде слідом за результатами опитувань громадської думки і відповідно змінює себе". Лідер Консервативної партії Великобританії Стів Хітон звертав увагу на чотири параметри, які є важливими для партії при позиціюванні її кандидата: демонстрація єдності партії, компетентності в економіці, бачення майбутнього, страху опозиції (показ "жахів", які очікують виборців у разі приходу до влади супротивника).