14. Господарська діяльність в первісній історії Укр. Трипільська культура та її знач.

Як свідчать археологічні дані, на території сучасної України були виявлені пам'ятки буття найдавніших людей, що з'явилися в Європі близько 1 млн років тому. Ці залишки виявлено на Закарпатті, Наддніпрянщині, Житомирщині та в Криму. Світове значення має відкриття видатної пам'ятки життя прадавнього населення України - Кам'яної Могили. На українських землях знайшли відображення фактично всіх археологічних періодів. Пам'ятки палеоліту були знайдені у так званих стоянках — «стійбищах», що свідчило вже про тривалий час перебування в них людей, які вміли виготовляти кам'яні знаряддя праці. Формою соціальної та господарської організації виступала переважно родова громада. У період неоліту виникає принципово нива форма діяльності — відтворювальна, передусім землеробство та скотарство. Люди переходять до осілих форм життя. Основою людських спільнот виступає вже не лише родова община (кровна спільність), а й сусідська (територіальна спільність). На сьогодні в межах України виявлено близько 700 поселень та окремих місцезнаходжень неолітичної епохи. Визначено досить строкатий етнокультурний склад населення цієї доби - строкатий як за рівнем культурно-економічного розвитку окремих племен, так і за їхнім походженням. Особливе місце в господарській еволюції українських земель посідає Трипільська культура (VII—НІ тисячолітті до и.е.). Першим дослідником цієї культури був чеський археолог В. Хвойка. Трипільське суспільство було суспільством землеробів і досягло високого рівня розвитку та стояло на порозі цивілізації. Археологічні розкопки трипільських поселень (Майданецьке, Тальянки, Доброводи та ін.) засвідчують, що чисельність населення в них налічувала від 3 до 10 тис. осіб. Ці поселення розташовувалися на площі 200—400 га, тому їх по праву можна вважати протомістами.

Жителі трипільської культури населяли: подніпров,я, правобережну Україну та подністров,я. Пам,ячники трипільської культури відомі в селах: Лука-врублевська та Ленковці на Дніпрі, село Паньянки біля Умані і село Трипілля Обухівського району.

У рипільціа було добре розвинене господарство: землеробство, скотарство, витвори мистецтва, особливо керамічні витвори. І що важливо, вони були пофарбовані в три кольори.

Трипільці були знайомі з обробкою заліза і міді, уміли виготовляти знаряддя праці, зброю, прикраси.

Вони будували земельні прямокутні житла з дерев,яним каркасом і глинягою обмазкою.

15. Передумови і умови становлення господарства ранніх цивілізацій.

В історичному процесі розвитку первісного суспільства та його господарської сфери в 4-3 ст. до н. е. відбувається формування і розвиток ранніх цивілізацій. Ранні цивілізації- це первісні, первинні й автохтонні стійкі соціокультурні системи для обєднання людей на основі духовно-культурних , господарських, суспільно-політичних форм та їх цінностей. Головним для них є розвиток цілісних суспільно-природних утворень, в яких людина є органічним та невідокремленим складником. Становлення цивілізації- це системний процес, що передбачає взаємозумовну трансформацію економічної, соціально-політичної і культурної субсистем їз відповідним підвищенням демографічного потенціалу і формування нової територіально-поселенської структури автономного соціального організму навколо ранньоміського центру-столиці. Передумови виникнення цивілізації визначає сукупність чинників, які закладають початок і об’єктивну можливість процесу становлення цивілізації. До основних належать: перехід до стійкого осілого способу життя, розвиток землеробних форм господарства, зростання чисельності населення в місцях високопродуктивних форм привласню вального та виробничого господарств і, як наслідок, надмірна концентрація та розселення його на нові господарські території, домінування в господарській сфері суспільства виробничих форм ведення господарства, виробництво додаткового натурального продукту.

Становлення найдавніших цивілізацій- це ті обставини, наявність яких визначає забезпечення та успішне завершення процесу становлення основ цивілізації. Суть категорії становлення полягає в переході від однієї визначеності буття до іншої. Серед основних чинників переходу є:

Поява в сусп.. верстви людей, що не задіяні безпосередньо у сфері виробництва, але виконують важливі функції з організації та регулювання суспільної життєдіяльності в общинах; поява в процесі суспільного розвитку складної ієрархічно організованої соціально-політичної системи на основі суспільного поділу праці, наслідком якого є відокремлення соціально-професійних груп; успішна реалізація процесу становлення основ цивілізації передбачає і зміну форми натурального додаткового продукту, що сконцентрований в руках знаті.