34.Формування товарно-грошового (капіталістичного) господарства: передумови переходу від простого товарного до товарно-грошового (капіталістичного) ринкового господарства.

Темпи економічного розвитку європейських країн ще більше зростають на останньому етапі існуван­ня середньовічного суспільства в XV — першій половині 17ст. Виникають і набирають розвитку капіталістичні відносини. У Західній Європі від­булися винятково важливі соціально-економічні зміни. Занепад феодалізму знаходив своє вираження в ліквідації кріпосної залежності в Англії, Франції, Ітаілії, Нідерландах, повсюдному переході до товарно-грошових відносин. У містах і селах виникають капіталістичні господарства із застосуванням праць найманих робітників. Змінюється соціальна сфера, формуються буржуазія і передпролетаріат. Останній формується зі строкатої маси розорених дрібних власників — селян, ремісників та ін. У результаті подальшого розвитку господарства, процесу первісного нагромадження дрібне господарство основних виробників суспільства — ре­місника та селянйна - вичерпало свої можливості й стало неспроможним до подальшого самостійного розвитку. Економічне становище дрібного ви­робника ставало все більш залежним від власника капіталу (купця або лих­варя) у зв'язку зі зростанням витрат на придбання необхідних для нього за­собів виробництва. Головна причина розкладу феодальних відносин, зародження ринково­го і капіталістичного господарства у Західній Європі наприкінці XV — у XVII ст. полягає в тому, що форми організації феодального господарства стають «неадекватними», тобто гальмують відтворення самого госпо­дарства і подальший розвиток суспільства. Зміни, що відбувалися в усіх аспектах людського життя — техніці, технології виробництва, науці, інженерній освіті, культурі, релігії, ролі держави тощо, вимагають нової си­стеми управління економікою. Саме тому на зміну старим формам органі­зації приходять нові, що потребувало формування інститутів ринкової єкономіки. В економіці виникають нові форми господарювання. Відбувається фор­мування якісно нового типу господарства, заснованого на рянкових засадах.

35.Середньовічне місто та його роль у зародженні ринкової економіки. Корпоративні форми організації господарської діяльності у західноєвропейських середньовічних містах. Еволюція цехового господарства.

На другому етапі Середньовіччя (XI-XV ст.) відбуваються якісні зміни у веденні господарства. Зростають потреби у с/г продукції, кардинально змінюється система землеробства, залучаються землі, які досі були незайманими. Усі ці зміни зачіпали насамперед селянське господарство, збільшували зайнятість селянина на власному наділі та негативно впливали на ефективність його праці у панському господарстві. Земельна аристократія все більше потребувала грошей, а не натуральної чи відробіткової ренти. Тому остання поступово витісняється рентою грошовою, відбувається процес «комутації ренти». Грошова рента збільшувала зв’язок селянина з ринком і посилювала товарно-грошові відносини.

Починаючи з X-XI ст. відбувається процес відокремлення ремесла від с/г та зростання ролі міських поселень. У XI-XIV ст. відбувається інтенсифікація с/г виробництва, що створювало умови для розширення ремісничої діяльності, її спеціалізації, зростання обміну. Але сільський ринок збуту ремісничих виробів був вузьким, а влада феодала позбавляла ремісників самостійності. Тому ремісники йдуть з села у місто.

В цей час змінюється правовий статус міста. Міщани, невдоволені всеосяжною владою земельних магнатів, організовують комунальні революції. Таким чином міста звільнилися від феодальних утисків і отримали низку прав і привілеїв: право обирати з числа міщан посадових осіб, запроваджувати міське право, мати власне військо. Повинності перетворювалися на символічні внески. Середньовічні міста були слабо заселеними . Важливою ознакою побуту було збереження зв’язків із с/г. Міщани обробляли городи, тримали худобу. Але більша частина міщан працювала у неаграрному секторі, а продукція вироблялася руками спеціалістів-професіоналів.

Міська економіка була більше орієнтованою на грошовий обмін, господарські взаємини ніколи не мали натурального характеру. Все, що забезпечувало матеріальне існування міщан, вони купували на ринку. Міський ринок забезпечував місту економічне управління селом, адже саме в місті встановлювались ціни, за якими відбувався товарообмін.

У XIII-XV ст. відбувається розквіт міського життя, а економіка середньовічного міста набуває регульованого характеру. Така урегульованість досягалася за рахунок об’єднання міщан, виходячи з їх спільних інтересів; фактично не існувало таких видів діяльності які б не регулювалися відповідними корпоративними об’єднаннями. Вже з XI ст. утворюються самостійні професійні організації з власним виборним управлінням та власними статутами.

 До корпорат форм організації господ-ї діяльності у середньовічн містах Зах Європи відносять цехи та гільдії.

Гільдії – об’єднання торговців, які намагалися спільними зусиллями утвердитися на місцевому ринку та поза його межами: лише належність до гільдії давала право на купецьку діяльність у місті. Гільдії забезпечували права купецтва на ринках інших міст, укладали певні угоди і, фактично, створювали гільдійні союзи, а також гільдії створювали торговельні подвір’я в деяких містах і домагалися відповідних привілеїв у власників міст. Таким гільдійним союзом була ганза.

Об’єднання ремісників отримало назву цехів – спілки, яку ремісники влаштовували для забезпечення видатків на суспільні потреби. Причини, що спонукали ремісників об’єднуватися у цехи: 1)захист особи, майна та правильно організованого суду 2)здійснення матеріальної самодопомоги та охорони виробництва від взаємної конкуренції; 3)забезпечення задоволення релігійних потреб. Найбільною перевагою цехів була висока якість виготовленої в них продукції, найбільшим недоліком – вузький рівень спеціалізації. Членами цеху були майстра, підмайстри та учні, які працювали поза цехом. Виконавши завдання захисту інтересів ремісн, цехи стали гальмув процес перерост ремісн вироб-ва у дрі­бнотоварне.